Рішення

від 04.12.2015 по справі 910/28325/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015Справа №910/28325/15

За позовомПриватного підприємства «Європрінт» доНаціонального видавництва дитячої літератури «Веселка» простягнення 53956 грн. 79 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Диба А.П. - представник за довіреністю № 3 від 19.11.2015

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Європрінт» з вимогами до Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» про стягнення 53956 грн. 79 коп., з яких 20000 грн. 00 коп. основного боргу, 14310 грн. 10 коп. пені, 1426 грн. 14 коп. 3% річних та 18220 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору від 18.11.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20000 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 18.11.2013 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14310 грн. 10 коп. за період з 28.03.2014 по 27.10.2015. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.03.2014 по 27.10.2015 та інфляційні втрати у розмірі 18220 грн. 55 коп. за період з березня 2014 року по вересень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28325/15 та справу призначено до розгляду на 20.11.2015.

20.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 04.12.2015.

04.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 20000 грн. 00 коп. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі нарахування, на думку відповідача, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним, тобто припиняється після 28.09.2014. При цьому, відповідач повторно заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по справі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103034893253.

У судовому засіданні 04.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 між Приватним підприємством «Європрінт» (виконавець) та Національним видавництвом дитячої літератури «Веселка» (замовник) укладено Договір б/н, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання якісно і в строк виконати роботи з виготовлення з матеріалів виконавця тиражу видання під назвою: «Тарас Шевченко «Прижиттєві видання творів 1841-1861» у кількості 2000 шт. примірників.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 18.11.2013 замовник зобов'язується своєчасно у повному обсязі здійснити оплату вартості виготовлення тиражу книги в межах коштів, передбачених цим Договором, після їх надходження з Державного бюджету України на виконання програми «Українська книга 2013», але не пізніше 28 березня 2014 року.

Згідно з п. 2.1.2 Договору від 18.11.2013 замовник зобов'язується прийняти від виконавця тираж книги на підставі накладних та акту приймання-передачі після її виготовлення. Якщо через день з моменту отримання замовником акта виконавець не отримує підписаний замовником примірник акта або письмових претензій замовника, акт буде вважатися підписаним замовником без претензій, а виконані виконавцем роботи будуть розглядатися як виконані належним чином, в повному обсязі і підлягають оплаті в розмірі, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору від 18.11.2013 виконавець зобов'язується виконати роботи у термін до 25 грудня 2013 року.

Згідно з п. 3. Договору від 18.11.2013 загальна вартість робіт становить 79300 грн. 00 коп., в тому числі витрати на поліграфічне виконання - 52984 грн. 00 коп., вартість паперу, картону, палітурних та інших матеріалів - 26316 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.2 Договору від 18.11.2013 оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником відповідних грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Підтвердження оплати є банківські виписки з рахунку виконавця, що свідчать про зарахування відповідних грошових коштів. Момент оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Згідно з п. 6.1 Договору від 18.11.2013 цей договір набуває чинності з моменту підписання 2013 року та діє до 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав роботи, передбачені Договором від 18.11.2013, виготовивши тираж видання під назвою: «Тарас Шевченко «Прижиттєві видання творів 1841-1861» у кількості 2000 шт. примірників, що підтверджується складеним уповноваженими представниками сторін актом здачі-приймання робіт (послуг) від 25.12.2013, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, обсяг та вартість виконаних і переданих позивачем робіт (та прийнятих відповідачем) у розмірі 79300 грн. 00 коп. підтверджується підписаною та скріпленою печатками уповноваженими представниками сторін накладною № 275/1 від 25.12.2013 на суму 79300 грн. 00 коп., належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 18.11.2013 замовник зобов'язується своєчасно у повному обсязі здійснити оплату вартості виготовлення тиражу книги в межах коштів, передбачених цим Договором, після їх надходження з Державного бюджету України на виконання програми «Українська книга 2013», але не пізніше 28 березня 2014 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, свій обов'язок з оплати за виконані позивачем роботи за Договором від 18.11.2013 відповідач повинен був здійснити в строк до 28.03.2014 (включно).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, суд наголошує на тому, що вказівка у договорі, що відповідач здійснює оплату після надходження коштів з Державного бюджету України, не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків , при чому для обох сторін правочину , тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Водночас, надходження бюджетних коштів може залежати від дій самого відповідача, які здійснюються ним відповідно до бюджетного законодавства.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов'язання настанням певної обставини може здійснюватись саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умові настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов'язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов'язку з оплати за виконані роботи з виникненням певної відкладальної обставини вже після фактичного виконання робіт - суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Так, бюджетні кошти в необхідному розмірі можуть взагалі бути не виділені, а отже обов'язок з оплати може ніколи не наступити.

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідні роботи, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, як встановлено судом, свій обов'язок з оплати за виконані позивачем роботи за Договором від 18.11.2013 відповідач повинен був здійснити в строк до 28.03.2014 (включно).

Судом встановлено, що 04.07.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 59300 грн. 00 коп. із призначенням платежу - за виготовлення книги «Тарас Шевченко. Прижиттєві видання» згідно з рахунком № 275 від 17.12.2013 (копія рахунку долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 04.12.2015), що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви копією банківської виписки за 04.07.2014.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за Договором від 18.11.2013 у розмірі 20000 грн. 00 коп., яка відповідачем не була сплачена та станом на дату розгляду справи у суді становить 20000 грн. 00 коп. що було визнано відповідачем у письмових запереченнях на позов, поданих через канцелярію суду 04.12.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, позивач виконав роботи, передбачені Договором від 18.11.2013, виготовивши тираж видання під назвою: «Тарас Шевченко «Прижиттєві видання творів 1841-1861» у кількості 2000 шт. загальною вартістю 79300 грн. 00 коп., тоді як відповідач не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Наявність та обсяг заборгованості Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» за Договором від 18.11.2013 у розмірі 20000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Європрінт» в частині стягнення з Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» суми основного боргу у розмірі 20000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 18.11.2013 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14310 грн. 10 коп. за період з 28.03.2014 по 27.10.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4 Договору від 18.11.2013 у випадку порушення замовником строків оплати, встановлених у цьому Договорі, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені (так, позивач починає нараховувати пеню з 28.03.2014, тоді як правильним початком періоду нарахування пені є 29.03.2014 - дата виникнення прострочення), а також позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (про що також зазначає відповідач у письмових запереченнях, поданих до відділу діловодства суду 04.12.2015).

Суд зазначає, що умова п. 4.4 Договору від 18.11.2013 про нарахування пені за кожний день прострочення платежу не встановлює іншого періоду нарахування пені, аніж шестимісячний період (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а встановлює механізм такого нарахування.

Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені є період з 29.03.2014 по 29.09.2014 .

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний обґрунтований розрахунок пені (враховуючи здійснену відповідачем 04.07.2014 часткову оплату у розмірі 59300 грн. 00 коп.):

Сума заборгованості, грн.Дата оплати за договором (по 28.03.2014 включно)Часткова оплатаПеріод прострочення (нарахування пені)Розмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 79300,00 28.03.2014 - 29.03.2014 - 14.04.2014 6,5% 480,15 79300,00 28.03.2014 04.07.2014 - 59300,00 грн. 15.04.2014 - 03.07.2014 9,5% 3302,36 20000,00 28.03.2014 - 04.07.2014 - 16.07.2014 9,5% 135,34 20000,00 28.03.2014 - 17.07.2014 - 29.09.2014 12,5% 1027,40 Всього: 4945,25 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені є 4945 грн. 25 коп. (за період з 29.03.2014 по 29.09.2014).

Однак, зважаючи на подану відповідачем у письмових поясненнях (20.11.2015) та запереченнях на позов (04.12.2015) заяву про застосування позовної давності щодо пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.11.2015 - про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду міста Києва за № 28325/15), а також зважаючи на те, що доказів переривання позовної давності щодо нарахування пені позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Європрінт» в частині стягнення з Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» пені у розмірі 4945 грн. 25 коп. (за період з 29.03.2014 по 29.09.2014) у зв'язку із спливом позовної давності, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені (за 28.03.2014 та за період з 30.09.2014 по 27.10.2015) відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.03.2014 по 27.10.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що при нарахуванні 3% річних день фактичної сплати заборгованості не враховується до періоду, за який нараховуються 3% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (враховуючи здійснену відповідачем 04.07.2014 часткову оплату у розмірі 59300 грн. 00 коп.):

Сума боргу, грн.Період прострочення Сума 3% річних за період прострочення, грн. 79300 грн. 00 коп. 29.03.2014 03.07.2014 632 грн. 23 коп. 20000 грн. 00 коп. 04.07.2014 27.10.2015 790 грн. 68 коп. Всього: 1422 грн. 91 коп. Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних є 1422 грн. 91 коп. (за період з 29.03.2014 по 27.10.2015).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що нарахування 3% річних припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, у зв'язку з чим до періоду нарахування 3% річних не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, зважаючи на подану відповідачем у письмових поясненнях (20.11.2015) та запереченнях на позов (04.12.2015) заяву про застосування позовної давності щодо 3% річних, суд зазначає наступне.

Так, до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.11.2015 - про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду міста Києва за № 28325/15), суд дійшов висновку, що заявлений позивачем період нарахування 3% річних (з 29.03.2014 по 27.10.2015) є в межах позовної давності (03.11.2012 - 03.11.2015), у зв'язку з чим підстави для застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних відсутні.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Європрінт» в частині стягнення з Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» 3% річних у розмірі 1426 грн. 14 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1422 грн. 91 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18220 грн. 55 коп. за період з березня 2014 року по вересень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним нарахування позивачем інфляційних втрат за березень 2014 року, оскільки прострочення відповідача виникло після 15 числа.

Так само, необґрунтованим є нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 79300 грн. 00 коп. за липень 2014 року, оскільки частина вказаної заборгованості у сумі 59300 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем 04.07.2014, у зв'язку з чим обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат за липень 2014 року на суму заборгованості у розмірі 20000 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (враховуючи здійснену відповідачем 04.07.2014 часткову оплату у розмірі 59300 грн. 00 коп.):

Сума боргу, грн. Період заборгованості Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 79300,00квітень 2014 року 1,033 2616,90 79300,00травень 2014 року 1,038 3013,40 79300,00червень 2014 року 1,01 793,00 20000,00липень 2014 року 1,004 80,00 20000,00серпень 2014 року 1,008 160,00 20000,00вересень 2014 року 1,029 580,00 20000,00жовтень 2014 року 1,024 480,00 20000,00листопад 2014 року 1,019 380,00 20000,00грудень 2014 року 1,03 600,00 20000,00січень 2015 року 1,031 620,00 20000,00лютий 2015 року 1,053 1060,00 20000,00березень 2015 року 1,108 2160,00 20000,00квітень 2015 року 1,14 2800,00 20000,00травень 2015 року 1,022 440,00 20000,00червень 2015 року 1,004 80,00 20000,00липень 2015 року 0,99 -200,00 20000,00серпень 2015 року 0,992 -160,00 20000,00вересень 2015 року 1,023 460,00 Всього: 15963,30 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 15963 грн. 30 коп. (за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що нарахування інфляційних втрат припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, у зв'язку з чим до періоду нарахування 3% річних не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, зважаючи на подану відповідачем у письмових поясненнях (20.11.2015) та запереченнях на позов (04.12.2015) заяву про застосування позовної давності щодо інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.11.2015 - про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду міста Києва за № 28325/15), суд дійшов висновку, що період нарахування інфляційних втрат (з квітня 2014 року по вересень 2015 року) є в межах позовної давності (03.11.2012 - 03.11.2015), у зв'язку з чим підстави для застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат відсутні.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Європрінт» в частині стягнення з Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» інфляційних втрат у розмірі 18220 грн. 55 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 15963 грн. 30 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» (04655, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 63; ідентифікаційний код: 02473079) на користь Приватного підприємства «Європрінт» (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 2А; ідентифікаційний код: 24940618) суму основного боргу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1422 (одна тисяча двадцять дві) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 15963 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.12.2015

Суддя І.М. Отрош