Постанова

від 19.11.2015 по справі 805/3320/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 р. Справа №805/3320/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Кочетові В.К.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представників відповідача - ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3 (за договором),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року в сумі 2279,40 грн.

В ході судового розгляду справи представником позивача до суду надано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив стягнути з Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року в сумі 3787,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VІІІ від 28.12.2014 В«Про внесення змін до Податного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» , яким внесено зміни до пункту 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. За таких обставин, вважає, що з січня 2015 року відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 400/97-ВР). У зв'язку із зазначеним, за даними особового рахунку Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» у підприємства утворився борг з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії за п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стосовно гр. ОСОБА_4 за період з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року в сумі 3787,08 грн. Просить стягнути з Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.04.2015 року по 31.08.2015 року в сумі 3787,08 грн.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову. Так, відповідач вказує на те, що гр. ОСОБА_4 працювала у фермерському господарстві В«З.А.Л.ІВВ» протягом липня-вересня 2010 робітницею, праця якої не пов'язана саме з сільськогосподарським виробництвом. Також, відповідач посилається на те, що на теперішній час на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект №2229, яким передбачено внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» щодо врегулювання питання відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в тому вигляді, як вони відшкодовувались до 31.12.2014 року. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, надали пояснення, аналогічні зазначеному в запереченнях проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - Фермерське господарство «З.А.Л.ІВ» (код ЄДРПОУ 35099478; 84442, Донецька обл., Краснолиманський район, смт. Кіровськ, вул. Колгоспна, б. 31) зареєстровано в якості юридичної особи, відповідно до п. 2.1.1 Інструкції № 21-1 є платником єдиного внеску.

Згідно довідки Слов'янської ОДПІ від 17.03.2014 за №1136/10/05-17-15 у 2014 році Фермерське господарство В«З.А.Л.ІВВ» було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На Фермерському господарстві «З.А.Л.ІВ» в період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року працювала гр. ОСОБА_4, що підтверджується трудовою книжкою серії №0870543.

26.07.2010 року Фермерським господарством «З.А.Л.ІВ» гр. ОСОБА_4 видано довідку про те, що остання дійсно з 01.07.2010 року по теперішній час працює у ФГ «З.А.Л.ІВ».

17.12.2010 року Фермерським господарством «З.А.Л.ІВ» гр. ОСОБА_4 видано довідку про те, що остання дійсно з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року включно працювала у ФГ «З.А.Л.ІВ».

За заявою ОСОБА_4 від 27 липня 2010 року останній призначено пенсію як багатодітній матері, зайнятій у сільськогосподарському виробництві, на пільгових умовах, відповідно до п. В«жВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

На адресу відповідача органами Пенсійного фонду України направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах стосовно гр. ОСОБА_4 на 2015 рік. На підтвердження здійснення витрат на виплату пенсії вказаній особі за ухвалою суду надано відкріпні талони поштового відділення за квітень-червень 2015 року. Також, позивачем зазначено, що з 01.07.2015 року пенсія гр. ОСОБА_4 перераховується на банківський рахунок в «Акцент-банку».

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VІІІ від 28.12.2014 В«Про внесення змін до Податного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» , яким внесено зміни до пункту 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

За таких обставин, з січня 2015 року відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 400/97-ВР).

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що гр. ОСОБА_4 не виконувала робіт, пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом, у зв'язку з чим не мала права на пенсію на пільгових умовах за п. «ж» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Так, відповідачем в підтвердження своєї правової позиції до суду надано посадову інструкцію робітника по здійсненню ремонту та прибиранню службового приміщення від 02.07.2010 року, у відповідності до якої, на думку відповідача, працювала гр. ОСОБА_4, та наказ №2 «Про затвердження посадової інструкції» від 02.07.2010 року.

Проте суд не приймає зазначені документи в якості доказів по справі, оскільки з наданої відповідачем посадової інструкції не вбачається ознайомлення гр. ОСОБА_4 зі своїми функціональними обов'язками та, відповідно, з даною посадовою інструкцією.

Крім того, суд зауважує на те, що предметом досілдження даної справи є наявність чи відсутність права позивача на стягнення з Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, а не факт правомірності призначення позивачем зазначеного виду пенсії гр. ОСОБА_4

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) чинності з 1 січня 2004 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України В«Про пенсійне забезпеченняВ» . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Стосовно посилань відповідача на абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо відсутності у відповідача обов'язку здійснювати відшкодування виплати пільгових пенсій суд зазначає наступне.

Так, згідно абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Тобто з аналізу наведеної норми вбачається, що за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється безпосередньо виплата пенсій особам, яким таку пенсію призначено, зокрема, відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій зазначеним особам.

Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівнику відповідача гр. ОСОБА_4 відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону №1788-XII, то обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам покладено на відповідача.

Також, суд зазначає, що до набрання чинності Законом України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» частини першої статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , було врегульовано Законом України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Стосовно законності нарахування управлінням ПФУ відповідачу сум на відшкодування витрат з виплати та доставки пенсії, призначеної на підставі пункту В«жВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , суд зазначає, що обов'язок відшкодовувати їх ґрунтується на абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів В«аВ» , В«бВ» - В«зВ» частини першої статті 13 Закону України В«Про Пенсійне забезпеченняВ» за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» ).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 25 вересня 2012 року у справі № 21-251а12, від 25 вересня 2012 року у справі № 21-293а12 та від 17 грудня 2013 року у справі № 21-453а13.

Що стосується посилання відповідача на наявність законопроекту №2229, яким передбачено внесення змін в Закон України В«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , які врегулюють питання відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в тому вигляді, як вони відшкодовувались до 31.12.2014 року, то ці доводи є безпідставними, оскільки на час розгляду справи зазначений Закон передано на підпис Президенту України, при цьому у відповідності до прикінцевих положень даного Закону цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування. Тобто на момент розгляду даної справи зазначений Закон не набрав чинності.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що обставини, які є спірними в даній справі, встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, по адміністративній справі №805/2012/15-а за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФУ є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 4-15, 69-71, 94, 122, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, - задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «З.АЛ.ІВ» (код ЄДРПОУ 35099478; 84442, Донецька обл., Краснолиманський район, смт. Кіровськ, вул. Колгоспна, б. 31) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.04.2015 року по 31.08.2.015 року у сумі 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 08 коп.

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2015р., її вступну та резолютивні частини проголошено в судовому засіданні 19.11.2015р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів адміністративної справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.