Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2015 р. Справа № 805/3083/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіч С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році в сумі 18130, 82 грн.
В С Т А Н О В И В:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році в сумі 18130, 82 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, наданого Дочірнім підприємством “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС”, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, тобто на підприємстві повинно бути праце влаштовано 1 інваліда. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році, у розмірі 16 437,50 грн. Оскільки відповідач зазначені санкції не сплатив, йому станом на 27.07.2015 року нарахована пеня у розмірі 1 693,32 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 130,82 грн. та розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що Дочірнім підприємством “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” під час самостійної перевірки була зроблена помилка, а саме в рядку 01 «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік» була вказана середньооблікова численність штатних співробітників у кількості 8 (восьми) людей, яка визначалась з урахуванням відпрацьованих людино/годин, що не відповідає пп. 3.1. п.3 Інструкції відносно заповнення форми № 10-ПИ, затвердженої наказом МТІСП України № 42 від 10.02.2007 року. У зв'язку із тим, що визначення середньооблікової численності штатних співробітників розраховується в людино/годинах, а середньооблікова у людино/днях та був спотворений показник рядку 01 Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, таким чином цей показник дорівнює 7 (семи) особам. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позивачем необґрунтовано нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.
Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875-ХІІ), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідач – Дочірнє підприємство “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” зареєстровано в якості юридичної особи та включено до ЄДРПОУ за номером 01415370.
Відповідачем до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було надано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (ф. № 10-ПІ), згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 – 1 особа.
Як зазначає позивач, відповідачем не виконаний норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, розмір яких відповідно до наданого суду розрахунку становить 16437,50 грн.
Крім того, позивачем, відповідно до ст. 20 Закону № 875 та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року за № 70 нарахована пеня за несвоєчасну сплату відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій, яка становить 1 693,32 грн.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року за № 70.
Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, на якому середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
З аналізу наведених статей вбачається, що підприємство самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві має працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.
Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів у випадку, якщо такі звернулися до нього або направлені з центру зайнятості. Разом з тим, законодавством не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити дії, направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошення інвалідів для працевлаштування на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прибули працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дають підстави для висновку про те, що обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
З матеріалів справи видно, що відповідачем здійснювались заходи щодо працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а саме - Дочірнє підприємство “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” 10 листопада 2014 року інформувало органи центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.
Дочірнім підприємством “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” у листопаді 2014 року надавався звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН, подані відповідачем до Маріупольського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідачем були вжиті всі передбачені законодавством заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі – Порядок проведення перевірки № 70), який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім та більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до п.2 Порядку проведення перевірки № 70 крім іншого предметом проведення перевірки є виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки, що передбачено абз.1 п.3 Порядку проведення перевірки № 70.
У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення, що передбачено п.10 Порядку проведення перевірки № 70.
Згідно з п.11 Порядку проведення перевірки № 70 після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт, в якому зазначає стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.
Здійснення таких перевірок є способом реалізації Фондом своїх владних управлінських функцій, за результатами якого приймається відповідне рішення, у тому числі нарахування пені, у випадку виявлення факту порушень.
Крім того, відповідно до п.3.3. Порядку № 223 документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПН (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Висновок Відділення Фонду про порушення Товариством вимог ст.ст.19 і 20 Закону № 875-VI ґрунтується винятково на поданих відповідачем звітах, без проведення перевірки та належної правової оцінки її результатів.
Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.
В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідні центри зайнятості повідомлялися про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, до відповідача для працевлаштування інваліди не направлялись, у працевлаштуванні інвалідам не відмовляло.
Закони № 875-ХІІ та № 5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між Відділенням Фонду та Товариством, та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують подання звітності за формою № 3-ПН, не містять вимоги стосовно подання роботодавцями вказаної звітності саме щомісяця. Виникнення у роботодавця обов'язку подати звітність за формою № 3-ПН вони пов'язують з виникненням вакансії або з наявністю попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.
Відповідач своє зобов'язання з повідомлення про наявну на підприємстві для працевлаштування інвалідів вакансію виконав та подав до центру зайнятості відповідний звіт за формою № 3-ПН.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За правилами ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституції України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Згідно з п.2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі – Порядок № 223) адміністративно-господарська санкція – це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Системне тлумачення положень Закону № 875-ХІІ дозволяє дійти висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-60а10, від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11, від 04.07.2011 року у справі № 21-166а11.
Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості; людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її; інваліди, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок по доведенню своїх вимог або заперечень проти вимог повністю покладається на сторін. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача обґрунтованості своїх заявлених вимог.
Заявлені до стягнення санкції є адміністративного – господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216 – 218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 1 693,32 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875 пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що підтверджує передчасність та безпідставність її пред'явлення.
Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, на якому середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
З аналізу наведених статей вбачається, що підприємство самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві має працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.
Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів у випадку, якщо такі звернулися до нього або направлені з центру зайнятості. Разом з тим, законодавством не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити дії, направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошення інвалідів для працевлаштування на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прибули працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Як було зазначено вище, відповідач своє зобов'язання з повідомлення про наявну для працевлаштування інвалідів вакансію виконав та подав до центру зайнятості відповідний звіт за формою № 3-ПН.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році в сумі 18130, 82 грн., нормативно та документально необґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-72, 86, 94, 122, 128, 138, 143, 153, 158– 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства “Управління механізації - 235” Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім БМС” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році в сумі 18130, 82 грн. – відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2015 |
Оприлюднено | 14.12.2015 |
Номер документу | 54128827 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Бабіч С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні