Постанова

від 23.11.2015 по справі 808/4032/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року о 16 год. 14 хв.Справа № 808/4032/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004881502 від 07.07.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на зазначає, що орендна плата за землю сплачена ним у повному обсязі у розмірі, установленому договором оренди, укладеним між позивачем та Запорізької міською радою, а контролюючий орган не наділений правом та повноваженнями щодо ініціативи внесення змін до договорів оренди землі. Зазначає, що самостійно встановивши розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, контролюючий орган фактично втрутився в господарську діяльність позивача та безпідставно змінив розмір орендної плати за землю. В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, додатково зазначили, що розташована на земельній ділянці автозаправна станція, використання якої в комерційних цілях на думку контролюючого органу зумовлює зміну коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки, є власністю іншого суб'єкта господарювання, який з невідомих позивачу причин не оформив своє право користування даною земельною ділянкою. Вважають, що оскільки комерційне використання автозаправної станції здійснюється не позивачем, а її власником, застосування наслідків зміни функціонального використання земельної ділянки саме до позивача є протиправним. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем неправомірно обраховувалась та сплачувалась орендна плата за землю виходячи із функціонального призначення земельної ділянки - розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту (цільове призначення земельної ділянки - землі громадського призначення). На думку контролюючого органу, земельна ділянка використовувалась позивачем в комерційних цілях, оскільки на розташованій на ній автозаправній станції здійснювалась діяльність з реалізації нафтопродуктів, а тому позивач зобов'язаний був розрахувати орендну плату виходячи із функціонального призначення земельної ділянки - землі комерційного використання. Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, додатково зазначили, що при обчисленні орендної плати за землю контролюючим органом правомірно застосовано коефіцієнт функціонального призначення - землі комерційного використання, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 04.06.2015 по 10.06.2015 співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «СК «Оранта-Січ» з питання дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2011 по 22.04.2015 по земельній ділянці площею 0,5050 га, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 21-б, за результатами якої складено акт №1805/08-27-15-02/02307292 від 17.06.2015.

Згідно з висновками даного акта контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем розділу 7 наказу №548 від 23.07.2010, пункту 1.4 «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженого Наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 р. та ст.271 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми орендної плати за землю та несплати до бюджету суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 858977,38 грн., а саме: за 2011 рік - 156884,04 грн., за 2012 рік - 184551,14 грн., за 2013 рік - 211491,48 грн., за 2014 рік - 211491,48 грн., за період 01.01.2015 - 22.04.2015 - 94559,24 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач 25.06.2015 подав до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заперечення, за результатом розгляду яких відповідач прийняв рішення від 02.07.2015 №7514/10/08-27-15-02 про те, що висновки акта перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004881502 від 07.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 763636,92 грн., у т.ч. за основним платежем 610909,53 грн. та 152727,39 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта перевірки, для вирішення позовних вимог по суті суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість цих висновків.

Свою позицію контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивачем не правомірно сплачувалась орендна плата за землю, виходячи із функціонального призначення земельної ділянки - розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту (цільове призначення земельної ділянки - землі громадського призначення). На думку відповідача, земельна ділянка використовувалась позивачем в комерційних цілях, а тому розрахунку орендної плати за землю має застосовуватись коефіцієнт функціонального призначення - землі комерційного використання.

Такі висновки контролюючого органу зумовлені тим, що на спірній земельній ділянці розташована автозаправна станція, яка була продана позивачем ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Спартак Оіл". Зазначене, на думку відповідача, свідчить про комерційне використання даної земельної ділянки та зумовлює застосування іншого коефіцієнту функціонального призначення при обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2015, плата за землю була віднесена до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Порядок справляння плати за землю був врегульований нормами розділу ХІІІ ПК.

Так, відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено об'єкти оподаткування, якими є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з нормами п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Положеннями ст.288 ПК України врегульований порядок та підстави справляння орендної плати за землю.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ч.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Частинами 286.1-286.2 ст.286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ч.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до порядку адміністрування плати за землю.

Так, статті 9 та 10 ПКУкраїни викладено у новій редакції, та віднесено плату за землю до місцевих податків у складі податку на майно (ст. 265 ПК України).

Абзац 2 ч.286.1 ст.286 ПК України зі змінами визначає, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, внесені зміни до ч.287.6 ст.287 ПК України, та визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Зазнали змін і норми статті 288 ПК України, якими врегульований порядок справляння орендної плати за землю.

Так, відповідно до ч.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно з ч.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок).

Згідно п.1.3 Порядку нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 1.4 Порядку, порушення якого позивачем встановлено за наслідками проведеної перевірки, визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

З матеріалів справи встановлено, що 23 грудня 2003 року між позивачем та Запорізькою міською радою, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.02.2003 №82/35 «Про передачу в оренду ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» земельної ділянки по вул. Чумаченка, 21б для розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту», укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №763 (далі - договір №763).

Відповідно до п.1.1 орендодавець - Запорізька міська рада, відповідно до рішення 8 сесії 24 скликання Запорізької міської ради №28 від 25.04.2003 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №82/35 від 13.03.2003, передає, а орендар - ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 21б.

Згідно з п.1.2 договору №763 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5050 га, в тому числі під благоустрій та у стані, придатному для її цільового використання.

Цільове використання земельної ділянки: розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту, категорія земельної ділянки: землі громадського призначення (п.1.3, 1.4 договору №763).

Пунктом 1.6 договору №763 передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки складає 613575,00 грн. (в цінах 2002 року).

Відповідно до п.3.1 договору №763 плата встановлена за один календарний рік в розмірі 4382,90 грн. на протязі строку будівництва об'єкту, в розмірі 6135,75 грн. з дня введення об'єкту до експлуатації загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 23.02.2012 між позивачем та Запорізькою міською радою укладено додатковий договір до договору оренди землі від 23.12.2003 №763.

Відповідно до додаткового договору пункт 1.6 договору №763 викладено в наступній редакції: «1.6 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 189 275,00 грн. в цінах 2011 року». Крім того, пункт 3.1 договору №763 викладено в наступній редакції: «3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 59463,75 грн., що складає п'ятикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року».

З наданого до матеріалів справи Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 28.10.2011 №1052к, виданого управлінням Держкомзему у м.Запоріжжя Запорізької області, судом встановлено, що надана в оренду позивачу земельна ділянка призначена для розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту, цільове призначення земельної ділянки - землі громадського призначення, грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки - 235,50 грн., коефіцієнт функціонального призначення - 0,7, загальна нормативна оцінка земельної ділянки 1 189 275,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем на виконання вимог чинного законодавства до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя подавалися податкові декларації з орендної плати за землю за перевіряємий період, а саме позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки в розмірі, визначеному у договорі оренди земельної ділянки, а саме: за 2011 рік в розмірі 5689,10 грн., 2012 рік - 33718,36 грн., 2013 рік - 59463,75 грн., 2014 рік - 59463,75 грн., з 01.01.2015 по 22.04.2015 - 10727,93 грн., що не заперечується представниками відповідача.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що на частині вказаної земельної ділянки розташована автозаправна станція.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відповідно до параметрів пошуку за адресою: Запорізька область, м Запоріжжя, вул. Чумаченка, земельна ділянка 21 б, та за юридичною особою ТОВ «Спартек Оіл», код ЄДРПОУ № 35345695, встановлено, що 4/5 автозаправної станції за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд 21б, належало на праві приватної власності ТОВ «Спартек Оіл» на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2009 по справі № 13/455/09, дата внесення запису про державну реєстрацію 28.12.2009.

Також, матеріалами справи підтверджується та встановлено в акті перевірки, що 10.09.2013 між позивачем та ТОВ «Спартек Оіл» укладено договір купівлі-продажу 1/5 частини автозаправної станції, що розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Чумаченка, 21б, що складається з операторської, позначеною на плані літерою С, загальною площею 12,9 кв.м, паркану, позначеного на плані №8; навісу позначеного на плані літерою Т; бензозаправної колонки, позначеної на плані №12; сміттєвідстійника з бензомасловловлювачем, позначеного на плані №14; підпірної стіни, позначеної на плані №14; підпірної стіни, позначеної на плані №15; резервуарного парку надземного, позначеного на плані №13; паркану, позначеного на плані №10; хвіртки, позначеної на плані №9.

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом встановлено, що в подальшому ТОВ «Спартек Оіл» за договорами оренди здавав вищезазначену автозаправну станцію ТОВ «Торговий дім «Альпіна» та ТОВ «Торговий дім «Автохемія Стандарт», які мали патенти та здійснювали діяльність з продажу нафтопродуктів.

Також слід зазначити, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відповідно до параметрів пошуку за адресою: Запорізька область, м Запоріжжя, вул. Чумаченка, земельна ділянка 21 б, 15.04.2015 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна «автозаправна станція» за ОСОБА_7 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.04.2015, серія та номер 266.

Таким чином, у період, що перевірявся, право власності на розташовану на спірній земельні ділянці автозаправну станцію належало не позивачу, а іншим особам. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

У зв'язку з встановленням факту продажу позивачем автозаправної станції та здійснення іншими власниками цього майна господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією нафтопродуктів, контролюючим органом зроблено розрахунок орендної плати за землю, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 5 419 104,50 грн., визначеної з урахуванням функціонального призначення земельної ділянки - землі комерційного використання та застосуванням нормативної оцінки одного квадратного метру земельної ділянки 1073,09 грн., а сума орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету становить за період 2011 рік - 162573,14 грн., 2012 рік - 218269,50 грн., 2013 рік - 270955,23 грн., 2014 рік - 270955,23 грн., з 01.01.2015 по 22.04.2015 - 105287,17 грн.

Суд звертає увагу, що автозаправна станція займає лише частину земельної ділянки, проте відповідачем застосовано коефіцієнт земель комерційного використання до обрахунку орендної плати на загальну площу орендованої позивачем земельної ділянки розміром 5050 кв.м., вказана обставина не заперечувалась представниками відповідача, які зазначили, що контролюючий орган не наділений повноваженнями самостійно здійснювати поділ земельної ділянки на частки відповідно до їх функціонального призначення.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком, здійсненим контролюючим органом, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як зазначалось раніше, п. 271.1 ст.271 ПК України передбачає, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Зі змісту норми ч.288.5 ст.288 ПК України як у редакції до 01.01.2015, так і після внесення змін, мінімальний розмір орендної плати становить 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 1.7 Порядку нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Згідно з п.3.1 Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.

Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Відповідно до п. 3.3 Порядку встановлено, що нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою

В х Нп

Цн = --------- х Кф х Км, (8)

Нк \

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Також, зі змісту п.3.5 Порядку встановлено, що коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Таким чином, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки є одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів.

Відповідно до ч.5 ст.201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ані контролюючий орган, ані суд не наділені повноваженнями визначати нормативно грошову оцінку земель та не можуть перебирати на себе функції спеціально уповноваженого на те органу.

З витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 28.10.2011 №1052к, виданого управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, а також листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 30.10.2014 № 8-8-0.5-10392/2-14 судом встановлено, що надана в оренду позивачу земельна ділянка призначена для розташування комплексу для зберігання обладнання, матеріалів та автотранспорту, цільове призначення земельної ділянки - землі громадського призначення, грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки - 235,50 грн., коефіцієнт функціонального призначення - 0,7, загальна нормативна оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2012, на 01.01.2013, на 01.01.2014 (з урахуванням коефіцієнту індексації) становила 1 189 275,00 грн.

Суд зазначає, що доказів зміни нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки відповідачем не надано, що зумовлює висновок про правомірність використання позивачем при обчисленні та сплаті орендної плати за землю саме зазначених показників.

Також, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність генеральних планів та проектів планування і забудови населеного пункту, матеріалів економічної оцінки території, матеріалів інвентаризації земель населеного пункту проекту забудови та розподілу території населеного пункту, місцеві правила забудови, які не були враховані позивачем при обчисленні орендної плати за землю, що з урахуванням вищевикладеного дозволяє дійти висновків про відсутність з боку позивача порушення ст. 271 ПК України та п.1.4 Порядку.

Крім того, слід зазначити, що орендна плата за землю сплачувалась позивачем у п'ятикратному розмірі земельного податку за відповідний календарний рік, що відповідачем не заперечується, що більше встановленого нормами ПК мінімального розміру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при обчисленні орендної плати за землю позивач вірно обраховував належну до сплати суму у розмірі та порядку, встановленому договором про оренду земельної ділянки, Закону України «Про оренду землі» та з урахуванням мінімального розміру, встановленого нормами ст.288 ПК України.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем фактично змінюються умови оренди земельної ділянки, суд зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Однак, якщо договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 по справі №21-166а13.

Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто, власник житлового будинку, будівлі, споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначене кореспондується з приписами п.287.6 ст.287 ПК України (в редакції до 01.01.2015), відповідно до яких при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту реєстрації права власності на автозаправну станцію обов'язок щодо сплати плати за землю, на якій вона розташована, виникає у власника такого об'єкту нерухомості.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07.07.2015 по справі №826/12388/13-а (справа №21-775а15).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а відтак наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0004881502 від 07.07.2015.

Судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) присудити на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя М.О. Семененко