Постанова

від 07.09.2015 по справі 810/2657/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року (16:24 год.) м. Київ №810/2657/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Гололобова В.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Арлам" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.07.2015

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №513/8/10-04-13-00-14

свідків: ОСОБА_3 НОМЕР_1, ОСОБА_4, паспорт СК648085

Суть спору : Приватне підприємство «Арлам» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування фінансових санкцій є незаконним та таким, що прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки контролюючий орган зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення в разі визначення грошового зобов'язання у вигляді адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

Крім того, позивач зазначає, що під час перевірки працівниками відповідача було досліджено пляшку віскі «Ред Лейбел», яка була маркована у встановленому законом порядку, однак марка акцизного податку була пошкоджена з причини часткового продажу даного алкогольного напою на розлив, а тому підстави вважати такий алкогольний напій немаркованим відсутні.

З огляду на це позивач стверджує, що висновки акту перевірки щодо порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме зберігання позивачем алкогольного напою без марки акцизного податку є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено факт зберігання однієї пляшки віскі «Red Label» 0,5 л. 40%, виробництва «Diadeeo» Scotland по ціні 400,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України №481/95-ВР віл 19.12.1995.

Відповідач зазначає, що у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці і відсутності розірваної марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою такий алкогольний напій вважається немаркованим, оскільки відсутність розірваної марки на пляшці вказує на те, що такий алкогольний напій маркований з відхиленням від вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, або на те, що на такий напій акцизна марка не наклеювалась.

Крім того, відповідач стверджує, що рішення №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування фінансових санкцій прийнято у порядку та спосіб, що передбачені законодавством, а доводи позивача в позовній заяві не спростовують висновків акту перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АРЛАМ» зареєстровано в якості юридичної особи 23.04.2002 та 15.07.2009 внесено запис про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 ААВ №566232 від 16.06.2015 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.06.2015 (а.с.23-26).

05.02.2015 працівниками Головного управління ДФС у Київській області проведено перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки №205/10-36-21/31936604 від 05.02.2015 (далі - акт перевірки) (а.с.86-87).

Перевірку проведено в присутності ОСОБА_5 повара ПП «Арлам», про що зазначено в акті перевірки.

Під час перевірки встановлено факт зберігання однієї пляшки віскі «Red Label» 0,5 л. 40%, виробництва «Diadeeo» Scotland по ціні 400,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР віл 19.12.1995.

На підставі акту перевірки №205/10-36-21/31936604 від 05.02.2015 Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015, яким до Приватного підприємства «Арлам» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.15).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою від 28.02.2014 (вх. №1351/10/10-36 від 04.03.2015) на рішення про застосування фінансових санкцій №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (а.с.46-48).

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 29.04.2015 №1303/10/10-36-10-01-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 - без змін (а.с.51-52).

Крім того, 26.05.2015 позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України (вх. №14500/6 від 28.05.2015); рішенням Державної фіскальної служби України №11962/5/99-99-10-01-02-25 від 09.06.2015 рішення про застосування фінансових санкцій №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.54-55).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, яким до ПП «Арлам» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про скасування прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 суд зазначає таке.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про відповідальність платника податків за правопорушення, пов'язане із обігом підакцизних товарів, як іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керується як нормами Податкового кодексу України, так і нормами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР).

Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2 ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3 ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251).

Відповідно до п. 19 Положення № 1251 наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 20 положення №1251 визначає, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару

Згідно з абз.5 п. 20 Положення № 1251 вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до пп. 21-22 Положення № 1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г- подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Рак") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку, що прикріплені на пляшку у встановлений спосіб, забороняється, а під час відкупорювання (розкривання) пляшки з алкогольним напоєм на останній мають бути наявні залишки пошкодженої марки акцизного податку (наявний спеціальний клей), а в разі відсутності такої пошкодженої марки така пляшка алкогольного напою вважається немаркованою.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання однієї пляшки віскі «Red Label» 0,5 л. 40%, виробництва «Diadeeo» Scotland по ціні 400,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону №481/95-ВР.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що основними видами діяльності Приватного підприємства «Арлам» є: 10.89 виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань , 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами , 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.06.2015 (а.с.23-26) та довідкою органів статистики 320-63/111 від 02.03.2015 (а.с.38).

Приміщення кафе, в якому позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 1-А, знаходиться у користуванні позивача відповідно до договору оренди будівлі №4 від 28.11.2008, укладеного між МПП «КІМ» (орендодавець) та ПП «Арлам» (орендар), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар прийме в строкове користування будівлю /кафе/, що розташоване в селі Проліски Бориспільського району, загальною площею 288 кв.м.(а.с.41-42).

Термін оренди встановлюється з 01.12.2008 по 31.12.2018 (п.1.2 Договору №4 на оренду будівлі від 28.11.2008).

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення кафе від 01.12.2008 орендодавець передає, а орендар прийме згідно з договору №4юр від 28.11.2008 приміщення кафе в належному стані після огляду сторонами договору; технічний та санітарний стан задовільний (а.с.43).

Позивачем отримано ліцензію серії АЕ №462339 від 15.08.2015 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії даної ліцензії з 18.08.2014 по 17.08.2015, місце торгівлі Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 1-А, кафе (а.с.39).

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в тому числі на розлив для споживання на місці, яку позивач здійснює, зокрема, через заклад ресторанного господарства, а саме орендоване приміщення кафе за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 1-А, що відповідає основним видам діяльності позивача.

Позивач зазначає, що на час придбання та перед реалізацією пляшки алкогольного напою «Red Label» на останній знаходилась марка акцизного податку встановленого зразка, однак в процесі реалізації даного алкогольного напою на розлив, а саме відкорковування пляшки, акцизну марку було пошкоджено, але частки клею та самої марки акцизного податку залишились.

На підтвердження факту придбання пляшки віскі з маркою акцизного податку, щодо якої виявлено порушення, позивачем до суду надано видаткову накладну щодо купівлі пляшки віскі (а.с.57), сертифікати відповідності від 30.10.2013 №UA 1.003.Х012521-13 (а.с.58) та фототаблицю вказаної пляшки віскі «Red Label» з якої вбачається, що марка акцизного податку була приклеєна на пляшку, але під час відкупорювання пляшки була пошкоджена (розірвана), з наявними залишками пошкодженої марки акцизного податку на горловині пляшки (а.с.59).

Судом були допитані в якості свідка працівник ПП «Арлам» - бармен ОСОБА_5, яка була присутня під час проведення перевірки та працювала в той час на посаді повара, яка підтвердила, що пляшка віскі «Red Label» була відкоркована та на половину порожня, оскільки інша частина була реалізована покупцям, однак на пляшці залишилась частина марки акцизного податку.

Посадові особи, які проводили перевірку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час допиту в якості свідків в судовому засіданні стверджували, що пляшка віскі «Red Label» була повна, закоркована та ній була відсутня марка акцизного податку.

Крім того, посадові особи позивача - повар ОСОБА_4 та посудомийниця ОСОБА_3, які були допитані в якості свідків, зазначили, що в день перевірки працювали в кафе, підтвердили той факт, що пляшка віскі «Red Label» продавалась на розлив, була відкоркована та на половину реалізована, на пляшці містилась частина розірваної під час відкриття марки акцизного податку.

Суд зазначає, що в пункті 13 акту перевірки №205/10-36-21/31936604 від 05.02.2015 «Запис про відібрання та опечатування зразків продукції відповідними компетентними органами, з урахування вимог законодавства» зазначено, що зразки, що засвідчують факт порушення, у позивача не відбирались.

Проаналізувавши обставини справи в сукупності, судом встановлено, що пляшка алкогольного напою знаходилась в реалізації в кафе, відтак була відкоркована, тому марка акцизного податку була пошкоджена. Суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки в акті перевірки не було зафіксовано, що пляшка алкогольного напою була повною та закоркованою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки було досліджено відкорковану пляшку віскі «Red Label», яка знаходилась в реалізації, вміст якої був частково реалізований, а на вказаній пляшці знаходилась марка акцизного податку, що була частково пошкоджена у зв'язку з відкриттям даної пляшки з метою реалізації на розлив.

Відтак, на думку суду віднесення алкогольного напою, на якому є в наявності пошкоджена або розірвана марка акцизного податку не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку. Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою із пошкодженою чи розірваною маркою акцизного податку не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

Встановлені судом обставини спростовують твердження акту перевірки про зберігання однієї пляшки віскі «Red Label» 0,5 л. 40%, виробництва «Diadeeo» Scotland по ціні 400,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка.

Проаналізовані законодавчі акти та обставини справи дають суду підстави стверджувати про те, що відсутність марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою та наявність пошкодженої марки акцизного податку на такій пляшці є різними поняттями, які неможливо ототожнювати, а отже контролюючий орган допустив порушення при оформленні акту перевірки та зазначив в акті перевірки недостовірні відомості.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якого до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

В той же час матеріали справи не підтверджують факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, що унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.

Крім того, досліджуючи правомірність прийняття відповідачем рішення саме у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкового повідомлення-рішення, суд встановив таке.

ОСОБА_8 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пунктами 2, 3 Порядку № 790 визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно пункту 8 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, яким визначено форму такого рішення у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій.

Втім з прийняттям Податкового кодексу України суд вважає, що правових підстав для застосування позивачем ОСОБА_8 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - немає.

Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно з наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447, (далі - Порядок № 1236) з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Відповідно до Порядку № 1236 замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.

Суд приймає до уваги, що станом на день розгляду справи залишається чинним Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790, яким керувався відповідач при складанні рішення про застосування фінансових санкцій.

Проте, відповідно до п. 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що п. 4. наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735, який втратив чинність з 08.01.2013 року у зв'язку з набранням чинності наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», було наказано Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розробити та надати Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування замовлення на внесення змін до інформаційної системи з метою автоматичного формування податкових повідомлень-рішень.

Однак, контролюючим органом у порушення зазначених норм досі застосовується форма рішення про застосування фінансових санкцій, встановлена у додатку до постанови КМУ №790.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи структурним підрозділом ДФС, реалізовуючи надану компетенцію в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами ДФС за результатами перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн. не відповідає встановленій Податковим кодексом України формі, та як наслідок не може бути визнане правомірним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що спірне рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування фінансових санкцій підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування рішення про застосування штрафних санкцій, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій протиправним і його скасування.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно квитанції № 11501270-1 від 17.06.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню з Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом 07.09.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 14.09.2015 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000007/10-04-21/31936604 від 19.02.2015 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) на користь Приватного підприємства «Арлам» (ідентифікаційний код 31936604, місцезнаходження 08351, Київська область, Бориспільський район, село Рогозів, вулиця Вітчизняна, будинок 11 Д) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39466731, місцезнаходження 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 2).

ОСОБА_8 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.