Постанова

від 19.11.2015 по справі 814/3650/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 листопада 2015 року Справа № 814/3650/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Інтер - Альфа ", вул. Кірова, 7,Вознесенськ,Миколаївська область,56501 ПП " Інтер - Альфа ", вул. Кірова, 7,Вознесенськ,Миколаївська область,56501

доВознесенської об'єднаної деражвної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, ОСОБА_1, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500

провизнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 №0000242301/0, від 18.08.2010р. № НОМЕР_1, ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Інтер-Альфа", звернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (правонаступником якої є Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 р. № 0000242301/0 і від 18.08.2010 р. № 0000352301/0.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що договірні зобов'язання з контрагентами постачальниками виконані в повному обсязі, доказом чого є первинні бухгалтерські документи. ОСОБА_2 України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168) не ставлять право на формування податкового кредиту в залежність від фактичної сплати ПДВ.

Відповідач не подав письмові заперечення по суті позовних вимог.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглядаючи клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення, суд виходить з наступного:

Податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000242301/0 отримане позивачем 01.07.2010 р. (а. с. 95), а податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 р. № 0000352301/0 розміщене на дошці податкових повідомлень 18.08.2010 р. у зв'язку з відмовою керівника від підпису на ньому (а. с. 96). У 2010 р. єдиним засновником і директором ПП "Інтер-Альфа" був ОСОБА_3, який помер 04.05.2011 р. (а. с. 31).

У листопаді 2010 р. ПП "Інтер-Альфа" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 р. № 0000242301/0 і від 18.08.2010 р. № 0000352301/0, однак ухвалою від 06.12.2011 р. по справі № 2а-8151/10/1470 позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 в листопаді 2011 р., а 02.12.2011 р. провели загальні збори власників ПП "Інтер-Альфа", де розподілили частки статутного капіталу між собою та призначили нового директора (а. с. 13).

Таким чином, ПП "Інтер-Альфа" з дотриманням строку звернення до суду (у листопаді 2010 р.) оскаржило податкові повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000242301/0 і від 18.08.2010 р. № 0000352301/0, однак через смерть єдиного засновника і керівника розгляд справи по суті не відбувся. Передачі справ від одного керівника підприємства до іншого також не було. Спадкоємці ОСОБА_3 дізналися про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у вересні 2014 р. від працівників ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 "Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 р. (ратифікована 11.09.1997 р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду.

А згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

З огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а позивач не може бути позбавлений права на розгляд справи в суді.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У червні 2010 р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 р., за результатами якої складено акт від 11.06.2010 р. № 1866/23/31314134 (а. с. 35-47). Перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ОСОБА_2 № 168, у зв'язку з чим завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ на 96177,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 р. № 0000242301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 96177,00 грн. (а. с. 33).

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ по контрагентам-постачальникам ТОВ "Лонгіас Трейд" і ФОП ОСОБА_6

Так, стосовно ТОВ "Лонгіас Трейд" відповідач посилається на інформацію ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки в зв'язку з не встановленням місцезнаходження товариства. Зазначено також про відчутність достатньої кількості працівників для поставки шкір великої рогатої худоби. При цьому, під час перевірки відповідачем досліджувалися договір, податкова та видаткова накладні, платіжні доручення. По контрагенту-постачальнику ТОВ "Лонгіас Трейд" відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування на 50010,00 грн.

Позивач надав суду договір поставки шкір великої рогатої худоби з ТОВ "Лонгіас Трейд" від 04.01.2010 р. № 04/01, видаткову та податкову накладні від 19.02.2010 р. і платіжні доручення (а. с. 61-69).

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_6 відповідач зазначив про наявність у ланцюгу постачальників підприємств з ознаками фіктивності. Перевіркою ФОП ОСОБА_6 було зменшено податковий кредит за лютий 2010 р. по операціях з придбання товарів, які в подальшому поставлені позивачу. На підставі викладеного, відповідач зменшив позивачу податковий кредит по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_6 на суму 46167,00 грн. При цьому, під час перевірки відповідачем досліджені договір, податкова та видаткова накладні, платіжні доручення.

Позивач надав суду договір поставки шкір з ФОП ОСОБА_6 від 12.01.2010 р. № 12/01, накладну, податкову накладну від 25.02.2010 р. та платіжне доручення (а. с. 77-80).

27.07.2010 р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ПП ОСОБА_7, ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за березень 2010 р., за результатами якої складено акт № 2174/23/31314134 (а. с. 50-60). Перевіркою виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ОСОБА_2 № 168, у зв'язку з чим завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ на 142456,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 р. № 0000352301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 142456,00 грн. (а. с. 48).

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ по контрагентам-постачальникам ПП ОСОБА_7, ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод". Правочини позивача з ПП ОСОБА_7, ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" визнано нікчемними.

Так, стосовно ПП ОСОБА_7 відповідач зазначив про наявність у ланцюгу постачання підприємств з ознаками фіктивності та фактичне ненадходження до бюджету ПДВ у розмірі 78559,00 грн. від ТОВ "Торгівельний дім "Інвестпром". Відповідач дійшов висновку, що для включення сум ПДВ до податкового кредиту обов'язковим є фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України. При цьому, під час перевірки в червні 2010 р. (акт від 11.06.2010 р.) відповідачем досліджувалися договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення. По контрагенту-постачальнику ПП ОСОБА_7 відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування на 78559,00 грн.

Позивач надав суду договір поставки шкір великої рогатої худоби з ПП ОСОБА_7 від 19.02.2010 р. № 1/2, видаткову та податкові накладні, платіжні доручення (а. с. 70-73, 87).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" відповідач зазначив про нездійснення позивачем власними силами чи найманим транспортом перевезення товарів від постачальника ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" на переробку до ТОВ "Кременчуцький шкірзавод". Відсутні первинні документи, що підтверджують транспортні витрати. На підставі викладеного, відповідач зменшив позивачу податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" на суму 30564,00 грн. і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" на суму 33333,00 грн. Під час перевірки в червні 2010 р. (акт від 11.06.2010 р.) відповідачем досліджувалися договір, додаткова угода, товарна і податкові накладні, акт здачі-прийняття послуг, платіжні доручення.

Позивач надав суду договір поставки з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" від 11.12.2006 р. № 11/12-06, товарну і податкову накладні від 16.02.2010 р. та платіжне доручення (а. с. 74-76, 86), а також податкову накладну на аванс за переробку шкіри ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", платіжне доручення і акт здачі-прийняття робіт (а. с. 81-83).

У період виникнення правовідносин позивача з контрагентами-постачальниками чинним був Закон № 168 у відповідній редакції, згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 якого єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

При цьому, згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього ОСОБА_2, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ОСОБА_2 № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товару або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно ст. 1 ОСОБА_2 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Факт укладення договорів позивача з контрагентами-постачальниками та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів. Відповідач не зазначив про відсутність первинних документів або їх невідповідність вимогам ОСОБА_2 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних по операціях із ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" суд зазначає, що товарно-транспортні накладні - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Проте, наявність належних первинних документів свідчить про здійснення самих господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 р. по справі № К/9991/27587/12.

З огляду на викладені положення, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ "Лонгіас Трейд", ФОП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" і ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", оскільки сторонами угод належним чином складено необхідні первинні бухгалтерські документи, а відповідач не надав належних та допустимих доказів неможливості виконання договірних зобов'язань. В актах перевірок не зазначено про відсутність податкових накладних або недоліки в їх оформленні. Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача.

Придбаний у постачальників товар позивач поставив "Arba Pelli SPA" (Італія) на виконання умов експортного контракту від 11.09.2009 р. № UA/IT-01, про що зазначено в акті перевірки від 11.06.2010 р.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Відповідачем не надано доказів визнання правочинів позивача нікчемними.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. У ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, що діяла на дату подання позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 477,27 грн. (а. с. 3), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області від 25.06.2010 р. № 0000242301/0 і від 18.08.2010 р. № 0000352301/0.

3. Повернути приватному підприємству "Інтер-Альфа" (ідентифікаційний код 31314134) судовий збір у сумі 477,27 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич