Постанова

від 27.11.2015 по справі 826/21944/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/21944/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд»

до Київської регіональної митниці ДФС України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної

вартості від 15.01.2015 р. №100250005/2015/000001/2,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці ДФС України (надалі - Відповідач), про скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.01.2015 р. №100250005/2015/000001/2.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів є безпідставними, оскільки Позивачем було подано до митного органу всі необхідні документи, які повністю і об'єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, заявлених у митній декларації.

Представник Позивача та представник Відповідача в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули учасники процесу, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є юридичною особою, що зареєстрований 16.05.2012 р. у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Видами діяльності Позивача за КВЕД є: оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (основний); оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2014 р. між Позивачем та компанією "THE LONDON OIL REFINING CO. LTD" (Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки №AST-1. За умовами контракту компанія "THE LONDON OIL REFINING CO. LTD" (Продавець) зобов'язується поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар за кількістю та вартістю, як зазначено продавцем в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_1 подано митну декларацію від 15.01.2015 р №100250005/2015/000001/2 до митного оформлення.

Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом - за ціною контракту.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні митної декларації на оформлення Позивачем подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 27.10.2014 р. №100/2012/0000283; міжнародну автомобільну накладну від 09.01.2015 р. (CMR) №135665; книжку МДП (Carnet TIR) від 09.01.2015 р. №XН.75402685; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 09/01/01 від 09.01.2015 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару ТППGB від 11.12.2014 р. №94804; рахунок-фактура (інвойс) SІN028993 від 09.12.2014 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу AST-1 від 26.09.2014 р.; договір про надання послуг митного брокера 12/9-12 від 12.09.2012 р.; договір (контракт) про перевезення 01/10/2014 від 01.10.2014 р.; сертифікат відповідності (орган із сертифікації) UA1.066.0077254-14 від 05.08.2014 р.; декларацію про відповідність БН від 02.10.2014 р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару 2730 від 09.01.2015 р.; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару 2730 від 09.01.2015 р.; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AK0197253 від 09.01.2015 р.; інші некласифіковані документи (інвойс SIN028993 завір. ТПП ВБ від 09.12.2014 р.); копію митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів від 12.01.2015 р. №100250005.2015.107032; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.12.2015 р. №1.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду поданих документів Відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким визначено митну вартість товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На підставі оскаржуваного рішення Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00002.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МК України), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами 4 та 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як уже зазначено вище, оскаржуваним рішенням Відповідачем визначено митну вартість товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні Відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) не застосовано відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, а метод за ціною угоди щодо ідентичних товарів - у зв'язку з відсутністю інформації у органу доходів і зборів та декларанта щодо вартості угоди з ідентичними товарами.

Відповідачем також вказано, що документи, зазначені у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, містили розбіжності, не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в рахунку фактурі від 09.12.2014 р. №SIN028993. Крім того, митним органом зазначено, що в п.3.2. «Банківські реквізити» зовнішньоекономічного договору від 26.09.2014 р., вказаний sort-code 40-27-15, однак в рахунку - фактурі від 09.12.2014 р. №Sin028993 вказаний інший sort-code 40-05-15.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що артикул, ціна товару, об'єм ємкості та спосіб пакування збігається. Отже, суд вважає зазначені Відповідачем розбіжності в оскаржуваному рішенні несуттєвими, формальними та такими, що не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Відповідачем зазначено, що в прайс-листі виробника товару від 11.12.2014 р. ТППGB №94804 не зазначено відомостей щодо умов поставки товарів, тобто прайс-лист адресований безпосередньо для Позивача, як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим відповідач зробив висновок про те, що прайс-лист має суб'єктивну спрямованість, а відтак не міг бути прийнятий в якості прас-листа.

Суд не приймає такі доводи Відповідача до уваги, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Дана правова позиція узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його ухвалі від 26. 03.2015 р. по справі №К/800/38254/14.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку суду, Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Компанія "БізнесТрейд" підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 15.01.2015 р. №100250005/2015/000001/2.

3. Стягнути з Київської регіональної митниці ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БізнесТрейд" (код ЄДРПОУ 38237664) судові витрати в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук