Ухвала

від 03.12.2015 по справі 824/2242/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2242/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

03 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське" про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Киселівське" на користь управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за травень - серпень 2015 року в сумі 7288,05 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що у ТОВ "Киселівське" працювали багатодітні матері ОСОБА_2 та ОСОБА_3

УПФ України в Кіцманському районі Чернівецької області на адресу відповідача листами №230/02 від 19.01.2015 року та №2760/02 від 06.07.2015 року надіслано розрахунки фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2015 року на суму 1771,69 грн., з липня 2015 року на суму 1849,33 грн. та з серпня 2015 року на суму 1895,34 грн. (а.с. 62, 63, 64, 65).

Вказані розрахунки відповідач отримав 22.01.2015 року та 13.07.2015 року, однак витрати в сумі 7288 грн. 05 коп. не відшкодував, що й слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не відшкодовані витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 7288 грн. 05 коп. за травень - серпень 2015 року, які підлягають стягненню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону №1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п."в"-"е" та "ж" ст.13 Закону №1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі ст.14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV у контексті ст.14 Закону №1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону №1788-XII.

Згідно п."ж" ст.13 Закону N 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 №244, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Відповідно до п.6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Призначення пенсії відповідно до п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII не підпадає під дію п.6.2 Інструкції оскільки її призначення не залежить від наявності стажу та залежить лише від факту виховання особою п'яти та більше дітей та факту роботи на підприємстві, що займається сільськогосподарським виробництвом, а тому принцип пропорційності у відшкодуванні витрат відповідно до стажу (відпрацьованого періоду на конкретному підприємстві) в цьому випадку не застосовується.

Отже, принцип пропорційності, визначений у п.6.2 Інструкції №21-1 ґрунтується саме на основі спеціального трудового стажу, який необхідний для призначення пільгової пенсії, а тому в даному випадку не застосовується, оскільки для призначення пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішальне значення має саме те, що вони виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку та факт роботи у сільськогосподарському виробництві відповідно до п."ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII.

Таким чином, для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стаж з попередніх підприємств, як і тривалість стажу на останньому місці роботи не мають правового значення.

Отже, висновок апелянта про відсутність у нього обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до п.«ж» ст.13 Закону N 1788-XII, є помилковим, а тому колегія суддів вважає, що слід стягнути з відповідача в користь позивача вищезгадану заборгованість по фактичній витраті на виплату і доставку пільгових пенсій.

Даної правової позиції притримується Верховний суд України у постанові від 07 липня 2015 року у справі №21-735а15.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Киселівське" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/Біла Л.М. Судді /підпис/ /підпис/Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б. З оригіналом згідно:

секретар