Рішення

від 30.11.2015 по справі 908/5038/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2015 Справа № 908/5038/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Єрмолаєвій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» , м. Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю В«СолідВ» , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю В«Центр комплектації В«СолідВ» , м. Краматорськ, Донецька область

про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 157591,73 гривень та вилучення об’єкту оперативного лізингу (найму) (автомобіля) із незаконного володіння першого відповідача

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

Від відповідача 1: не зявився

Від відповідача 2: не зявився

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«СолідВ» та товариства з обмеженою відповідальністю В«Центр комплектації В«СолідВ» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 157591,73 гривень та вилучення об’єкту оперативного лізингу (найму) (автомобіля) із незаконного володіння першого відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу (найму) від 18.07.2012р. №00005328 та повернення майна з лізингу у зв’язку з достроковим розірванням договору, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, а також інших фінансових стягнень у якості заходів відповідальності за вчинені порушення договірних зобов’язань.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення по справі, наполягав на задоволенні позову. Через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо розрахунку стягуваної суми.

Відповідачі своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємцівВ» . При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011р. у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників сторін за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

18.07.2012р. позивачем (лізингодавцем) та відповідачем 1 (лізингоодержувачем) укладено договір оперативного лізингу №00005328, відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язується передати у розпорядження лізингоодержувача об’єкт лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти об’єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору, а також інші платежі у відповідності з умовами даного договору.

Об’єктом лізингу є транспортний засіб типу VW CaddyGP Maxi Kasten 1,6 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZCX129461 загальною вартістю 24489,99 доларів США.

Відповідно до положень п. 6.1 Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму), що становлять невід’ємну частину договору (надалі - Загальні комерційні умови) за користування автомобілем наймач зобов’язується щомісяця виплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі, як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту відправлення Наймодавцем відповідного рахунку, якщо інше не зазначено в контракті.

Відповідно до положень п. 6.5 Загальних комерційних умов наймач зобов’язується щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймодавцем у Контракті, не пізніше 15-го (п’ятнадцятого) календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений орендний платіж, наймач зобов’язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у контракті, до 15 (п’ятнадцятого) числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню, не встановлено у контракті), а після отримання рахунку доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною у рахунку.

Згідно договору оперативного лізингу його стороною в частині поручительства виступило ТОВ «ЦК Солід» (надалі відповідач 2) та визначено, що він несе солідарну відповідальність за виконання зобов’язань відповідача 1 на підставі або у зв’язку з цим договором. Умови поруки визначено сторонами у розділі 21 Загальних комерційних умов.

Наймач зобов’язаний негайно повідомляти Наймодавця про будь-яку передбачувану затримку оплати Орендних платежів та інших платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу (п. 8.1 Загальних комерційних умов).

Строк оперативного лізингу (найму) визначається у контракті (п. 12.1 Загальних комерційних умов) та складає 60 місяців.

Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії контракту/розірвання контракту, наймач зобов’язаний повернути автомобіль за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням наймодавця або за адресою вказаною наймодавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від наймодавця; у разі припинення/розірвання дії контракту за ініціативою наймача протягом 3 (трьох) робочих днів від дати припинення/розірвання контракту.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором оперативного лізингу (найму) №00005328 від 18.07.2012р. зі сплати лізингових платежів за період з вересня 2014р. по травень 2015р. та щодо повернення об’єкта лізингу, позивач звернувся з розглядуваним позовом та просить солідарно стягнути з відповідачів основну суму заборгованості у розмірі 80432,33 гривень, штраф у розмірі 9741,81 гривень, пеню у розмірі 3645,92 гривень, 3% річних у розмірі 1343,20 гривень, інфляційні втрати у розмірі 18678,07 гривень, упущену вигоду в розмірі 31750,40 гривень та збитки у розмірі 12000,00 гривень, які були понесені позивачем у зв’язку із оплатою правової допомоги, наданої йому ТОВ «Юридичної фірми «Вернер».

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури: № 00228349 від 26.09.2014р. на суму 6403,61 грн., № 00235251 від 30.10.2014р. на суму 6428,44 грн., № 00241956 від 26.11.2014р. на суму 6428,44 грн., № 00247983 від 29.12.2014р. на суму 7575,12 грн., № 00254293 від 28.01.2015р. на суму 9029,59 грн., № 00260544 від 25.02.2015р. на суму 10027,37 грн., №00266251 від 30.03.2015р. на суму 12410,10 грн., №00272120 від 28.04.2015р. на суму 11665,49 грн., № 00277761 від 27.05.2015р. на суму 10467,17 грн.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до положень п. 6.1 Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму), що становлять невід’ємну частину договору (далі Загальні комерційні умови), за користування автомобілем наймач зобов’язується щомісяця виплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі, як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту відправлення Наймодавцем відповідного рахунку, якщо інше не зазначено в контракті.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського Кодексу України, передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1. ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов’язання у сторін відповідного договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених положень закону та умов договору відповідач 1 своїх зобов’язань зі своєчасної та повної оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у стягуваному розмірі

27.05.2015р. позивачем на адресу відповідача 1 направлена вимога № 00005328 від 19.05.2015р. про сплату заборгованості у розмірі 79709,97 гривень впродовж десяти робочих днів з дня доставки повідомлення відповідачу. У даній вимозі позивач вимагав повернути об’єкт лізингу впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача 1 та повідомляв відповідача про відмову від договору оперативного лізингу (найму) №00005328 від 18.07.2012р. Згідно наданої вимоги датою припинення дії контракту є 10 (десятий) календарний день з дня відправлення даної вимоги.

Докази направлення такої вимоги наявні в матеріалах справи, ними є - опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з вересня 2014р. по травень 2015р. становить 80432,33 гривень, доказів сплати якої на час розгляду справи в суді відповідачем 1 не подано, а тому, враховуючи доведеність позовних вимог в цій частині, сума заборгованості у заявленому розмірі підлягає стягненню на користь позивача .

Щодо позовних вимог про повернення об’єкту оперативного лізингу (оренди) суд приходить до наступних висновків.

Згідно із п. 12.4.2 Загальних комерційних умов наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від контракту/розірвати контракт, зокрема, якщо наймач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов’язання зі сплати перевищує 10 (десять) робочих днів.

Згідно п.п. 12.5. Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою припинення дії контракту, визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії контракту/розірвання контракту наймодавець надсилає наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання та, за можливості, зв’язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання, таке повідомлення/вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням наймача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, наймач вважається належним чином повідомленим.

Наймач зобов’язаний у строки, встановлені наймодавцем, повернути автомобіль наймодавцю у всіх випадках закінчення строку найму, розірвання/припинення контракту. Якщо наймач відмовляється від повернення або затримує повернення автомобіля, наймодавець має право вилучити автомобіль без згоди наймача. Вилучення автомобіля здійснюється також в усіх випадках дострокового припинення дії контракту/розірвання контракту. Наймач відшкодовує будь-які витрати, понесені наймодавцем у зв’язку з вилученням/поверненням автомобіля, у тому числі витрати, пов’язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов’язані із вилученням автомобіля (п.п. 13.1, 13.2, 13.6 Загальних комерційних умов).

Якщо наймодавець не зможе здійснити свої права на вилучення/повернення, як передбачено у цьому пункті, наймодавець матиме право на вилучення автомобіля у наймача в примусовому порядку відповідно до законодавства України (п. 13.7 Загальних комерційних умов).

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов’язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

Як вже зазначалось, 27.05.2015р. позивачем на адресу відповідача 1 направлена вимога № 00005328 від 19.05.2015р., якою позивач повідомив відповідача про припинення договору оперативного лізингу (найму) та вимагав повернути об’єкт лізингу впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача 1

З тексту вимоги № 00005328 від 19.05.2015р. вбачається, що датою припинення дії контракту є 10 (десятий) календарний день з дня відправлення даної вимоги.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що договір оперативного лізингу (найму) № 00005328 від 18.07.2012р. припинився з 08.06.2015 року.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов’язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії контракту/розірвання контракту, наймач зобов’язаний повернути автомобіль за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням наймодавця або за адресою вказаною наймодавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від наймодавця; у разі припинення/розірвання дії контракту за ініціативою наймача протягом 3 (трьох) робочих днів від дати припинення/розірвання контракту.

Як встановлено судом, договір оперативного лізингу (найму) № 00005328 від 18.07.2012р. припинився з 08.06.2015 року. Отже, відповідно до п. 12.7 Загальних комерційних умов відповідач 1 повинен був повернути об’єкт лізингу в строк до 11.06.2015р. включно.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача 1 повернути предмет лізингу - транспортний засіб типу VW CaddyGP Maxi Kasten 1,6 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZCX129461 в кількості 1 од.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1343,20 гривень суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів 3% річних у розмірі 1343,20 гривень за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі та з урахуванням висновків суду про солідарний обов’язок відповідачів і в цій частині, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1343,20 гривень підлягають задоволенню у спосіб їх стягнення з відповідачів солідарно.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 18678,07 гривень суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 18678,07 гривень за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р.

Згідно п.3.2 постанови Пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок стягуваної суми відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 18678,07 гривень за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р. (за повні місяці прострочення).

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 3645,92 гривень за період з 16.09.2014р. по 03.09.2015р. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського Кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.1 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати лізингових платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, позивачем помилково визначений період нарахування пені за рахунком-фактурою № 00036579 від 03.11.2014р. (з 16.11.2014 р. по 16.05.2015 р.) та за рахунком-фактурою № 000043135 від 06.05.2015р. (з 16.05.2015 р. по 03.09.2015 р.).

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору.

Згідно здійсненого судом перерахунку за рахунком-фактурою № 00036579 від 03.11.2014р. розмір пені складає 322,30 гривень (з 17.11.2014 р. по 18.05.2015 р.), а за рахунком-фактурою № 000043135 від 06.05.2015р. (з 18.05.2015 р. по 03.09.2015 р.) розмір пені складає 312,58 гривень.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3641,94 гривень.

Позовні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 9741,81 гривень відповідно до положень п. 8.2.2. договору задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 9741,81 гривень за надіслані відповідачу 1 вимоги щодо сплати суми заборгованості посилається на положення п 8.2.2. та п. 8.3.1. Загальних комерційних умов.

За змістом п.п. 8.2.2 п. 8.2. Загальних комерційних умов у випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані наймодавцем (пункт 8.3.): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо наймодавець вирішить надіслати таку вимогу);

Відповідно до п. 8.3.1 Загальних комерційних умов якщо наймач прострочить виплату орендного платежу протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, наймодавець має право надіслати наймачеві першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо наймач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, наймодавець надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо наймач не здійснить оплату у вказаний термін, наймодавець має право направити наймачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.4.2. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов’язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що наймач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов’язання за цим контрактом.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивач долучив до матеріалів справи перше нагадування про несплату від 03.10.2014р., друге нагадування про несплату від 16.10.2014р., третє нагадування про несплату від 17.11.2014р., третє нагадування про несплату від 03.12.2014р., третє нагадування про несплату від 04.11.2014р., третє нагадування про несплату від 19.12.2014р., третє нагадування про несплату від 08.01.2015р., третє нагадування про несплату від 19.01.2015р., третє нагадування про несплату від 04.02.2015р., третє нагадування про несплату від 17.02.2015р., третє нагадування про несплату від 04.03.2015р., третє нагадування про несплату від 18.03.2015р., третє нагадування про несплату від 03.04.2015р., третє нагадування про несплату від 20.04.2015р., третє нагадування про несплату від 05.05.2015р.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази надсилання на адресу відповідача 1 перелічених нагадувань, на підставі яких позивачем нарахований штраф у розмірі 9741,81 гривень, коли як за змістом п. 8.2.2. Загальних комерційних умов штраф може бути нараховано виключно за надіслані вимоги, доказів чого суду не надано.

В матеріалах справи наявні лише докази, що засвідчують надсилання на адресу відповідача третього нагадування від 19.05.2015 року, але позовних вимог про стягнення штрафу саме за надсилання цього нагадування позивачем не заявлено.

Зважаючи на принцип диспозитивності, що не дозволяє суду виходити за межі вимог, що сформульовані в позові, а також на положення ч. 2 ст. 83 ГПК України, враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача про вихід судом за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення упущеної вигоди в сумі 31750,40 гривень суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач відмовився від договору і пред’явив вимогу про сплату відповідачем 1 заборгованості, а також про повернення об’єкта лізингу, у зв’язку із систематичним порушенням договору з боку відповідача 1, несплатою лізингових платежів, несплатою відшкодування витрат позивача відповідно до умов договору, який припинив свою дію з 08.06.2015 року.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача 1 стали причиною, яка позбавила його можливості отримати справедливо очікуваний прибуток.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Згідно п. 5.3. Загальних комерційних умов в будь-якому випадку орендні платежі, що сплачуються наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути упущену вигоду у вигляді неотриманих лізингових платежів за фактичний строк користування об’єктом лізингу після припинення дії договору за період з червня 2015р. по серпень 2015р. у розмірі 31750,40 грн.

На думку суду, зазначена сума не є збитками (упущеною вигодо), у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, адже між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору і дії сторін щодо невиконання певних обов'язків можуть призводити до неотримання доходів лише в причинно-наслідковому зв'язку з іншими обставинами, як то неотримання позивачем доходу внаслідок таких дій за іншими договорами, укладеними з іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів збитки, завдані позивачу у зв’язку із зверненням за правовою допомогою.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За умовами п.8.2., 8.2.3. Загальних комерційних вимог у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції, як компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до договору. Лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документація не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення компенсації. Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж десяти робочих днів після надсилання відповідної вимоги лізингодавцем, не зважаючи на можливе розірвання контракту лізингодавцем.

Згідно п. 12.8 Загальних комерційних умов у будь-якому випадку припинення дії контракту (в тому числі достроково або у зв’язку із закінченням його дії), наймач зобов’язаний компенсувати наймодавцю понесені витрати або витрати, які наймодавець повинен буде здійснити, в тому числі, але не виключно, страхові франшизи, штрафи, витрати на правову допомогу, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані наймодавцю в результаті невиконання або неналежного виконання контракту наймачем.

Позивач стверджує, що ним понесені збитки у розмірі 12000,00 грн. у зв’язку зі зверненням за правовою допомогою до ТОВ В«Юридична фірма ВернерВ» з підготовки процесуальних документів, подання позовної заяви та участі в судовому засіданні по розгляду справи, що призвели до витрат позивача, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., додатковою угодою № 47 від 15.01.2013р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., рахунком-фактурою № 579 від 08.09.2015р. та актом № 576 від 04.09.2015р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Юридичні послуги, надані позивачу ТОВ «Юридична фірма «Вернер», вартість яких заявлена позивачем до стягнення, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є витратами понесеними на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оперативного лізингу (найму) № 00005328 від 18.07.2012р.

Наведене зумовлює висновки про відмову в позові в частині стягнення зазначених збитків, завданих позивачу у зв’язку із зверненням за правовою допомогою.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Договір оперативного лізингу (найму) № 00005328 від 18.07.2012 містить умови поруки, відповідно до яких відповідач 2 як поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов’язань наймача на підставі або у зв’язку з цим контрактом або будь-якої його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 2 умов поруки зобов’язання поручителя включають, окрім іншого, орендні платежі, штрафні санкції та відшкодування збитків, що підлягають сплаті наймачем у відповідності до положень контракту.

Згідно з п. 3 умов поруки поручитель у повному обсязі відшкодовує всі платежі, що підлягають сплаті у відповідності до контракту протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від наймодавця. Останній має право надавати такі повідомлення, як зазначено в пунктах 7 та 12 контракту.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем-2 взаємних прав та обов’язків із забезпечення виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов’язань за договором.

Отже, враховуючи наведені вище умови договору, позивачем і було заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за договором з боржника і поручителя.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по лізингових платежах у розмірі 80432,33 гривень, пені у розмірі 3641,94 гривень, 3% річних у розмірі 1343,20 гривень, інфляційні втрати у розмірі 18678,07 гривень, підлягають задоволенню шляхом стягнення зазначеної суми заборгованості з обох відповідачів солідарно.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об’єкт лізингу) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об’єкту лізингу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених та позовних вимог та вимог у задоволенні яких судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«СолідВ» та товариства з обмеженою відповідальністю В«Центр комплектації В«СолідВ» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 157591,73 гривень та вилучення об’єкту оперативного лізингу (найму) (автомобіля) із незаконного володіння першого відповідача задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю В«СолідВ» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уборевича, 25, код ЄДРПОУ 32794595) та товариства з обмеженою відповідальністю В«Центр комплектації В«СолідВ» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уборевича, 25, код ЄДРПОУ 36011787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс «В», код ЄДРПОУ 35571472) основну суму заборгованості у розмірі 80432,33 гривень, пеню у розмірі 3641,94 гривень, 3% річних у розмірі 1343,20 гривень, інфляційні втрати у розмірі 18678,07 гривень, судовий збір у розмірі 4536,97 гривень.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю В«СолідВ» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уборевича, 25, код ЄДРПОУ 32794595) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності передати товариству з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс «В», код ЄДРПОУ 35571472) предмет лізингу - транспортний засіб типу VW CaddyGP Maxi Kasten 1,6 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZCX129461 в кількості 1 од.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.12.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Суддя Р.М. Колесник