Постанова

від 05.04.2013 по справі 11/39/09-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.04.13 № 11/39/09-АП

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.

при секретарі судового засідання - Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Приватне підприємство «Аверс» (АДРЕСА_1, 69002)

представник: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69118)

до відповідача: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області державної податкової служби (вул. Лепіка, буд. 34, м. Запоріжжя, 69063)

у присутності представників :

позивача: ОСОБА_1 - дов. № 1 від 15.02.2012р.;

відповідача: ОСОБА_2 - дов. 10/8/10 від 04.02.2013р.

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2008 р. № 00002152302/0, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Аверс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 04.06.2008р. № 00002142302/0 та № 00002152302/0

09.12.2008р. на підставі ст. ст. 104-107, 116 і п. 6 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» від 06.10.2005р. № 2953-ІV) роз'єднані на дві справи поєднані в одне провадження позовні вимоги, відкрито провадження в адміністративній справі і призначений судовий розгляд.

Ухвалою від 30.01.2009р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 11/38/09-АП, яка перебувала у провадження господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 22.06.2011р. провадження у справ зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-0870/2057/11.

Після усунення обставин, які обумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 06.03.2013р. провадження у справі поновлено, призначені дата і час судового засідання.

Позивач наполягає на вимогах, викладених в адміністративному позові, при цьому, не погоджується з висновками відповідача щодо порушення ПП «Аверс» вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме: заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2055 року по 31.12.2007 року на суму 39 632,84 грн. та завищення бюджетного відшкодування за цей період в сумі 35 596,91 грн. Доводом позивача в обґрунтування своєї правової позиції є відсутність в діючому законодавстві прямої вказівки на те, що податкові накладні мають посвідчуватись виключно директором підприємства. Підписання податкових накладних від імені ТОВ «ДІОКОН-ЕН» менеджером з продажу ОСОБА_3 не є підставою вважати такі податкові накладні недійсними, та не позбавляють покупця - ТОВ «Аверс», права на податковий кредит.

Відповідач проти позову заперечив, зокрема зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та у відповідності до діючого законодавства. Вважає, що податкові накладні від імені ТОВ «ДІОКОН-ЕН» підписані особою, яка не мала права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Зокрема відповідач зазначає, що під час проведення перевірки з'ясовано, що в період з 14.04.2005 року по 10.08.2006 року директором ТОВ «ДІОКОН-ЕН» був ОСОБА_4, а згідно з рішенням засновника за № 1 від 10.08.2006р. з 10.08.2006 року директором підприємства призначена ОСОБА_5.

Також з'ясовано, що у відношенні ОСОБА_4 Енергодарським міським судом Запорізької області прийнято вирок від 10.08.2006 року по справі № 1-178/2006, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) та призначено йому покарання два роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на два роки. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що усі документи по реалізації інструментів приватному підприємству «Аверс» підписувались безпосередньо ним, в тому числі податкові накладні по відпуску товару після 10.08.2006 року, тобто після винесення Енергодарським міським судом Запорізької області обвинувального вироку, яким встановлена заборона займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на два роки.

Оскільки документи зі сторони ТОВ «ДІОКОН-ЕН» підписувала особа, що не уповноважена на здійснення господарських операцій та такого підпису, то такі документи не вважаються первинними. Таким чином, позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, що не підтверджена перинними документами, що є порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Просить у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

04.06.2008р. державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Запоріжжя за результатами виїзної планової перевірки приватного підприємства «Аверс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавста за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., оформленої ОСОБА_2 №64/23-2/31312556 від 26.05.2008р. було складено податкове повідомлення-рішення № 00002152302/0, яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем - 75229,75 грн. за штрафними санкціями - 37614,88 грн.

Первинна скарга позивача залишена без задоволення рішенням ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя про результати розгляду первинної скарги від 03.07.2008р. № 8655/10/25.

Повторні скарги приватного підприємства «Аверс» також залишені без задоволення рішенням ДПА в Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги, від 12.09.2008р. № 4059/10/25-020 та рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 26.11.2008р. № 1636/6/25-0115.

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно наданих до перевірки документів в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із наступними змінами та доповненнями) ПП «Аверс» не правомірно віднесло до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів у розмірі 343 071,00 грн. які не підтверджені первинними документами; також встановлено, що підприємством порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. на суму 39 632,84 грн. та завищення бюджетного відшкодування за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. на суму 35 596,91 грн.

Такого висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя дійшла, виходячи з того, що у відношенні ОСОБА_4 Енергодарським міським судом Запорізької області прийнято вирок від 10.08.2006р. по справі № 1-178/2006, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) та призначено йому покарання два роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на два роки. Всі документи по реалізації інструментів приватному підприємству «Аверс» підписувались безпосередньо ОСОБА_4, а також ним підписувались податкові накладні по відпуску товару і після 10.08.2006 року, тобто вже після винесення Енергодарським міським судом Запорізької області обвинувального вироку у відношенні колишнього директора ОСОБА_4, яким встановлена заборона займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на два роки.

Оскільки документи зі сторони ТОВ «ДІОКОН-ЕН» підписувала особа, що не уповноважена на здійснення господарських операцій та такого підпису, відповідач не вважає такі документи первинними, а відтак позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. на суму 39 632,84 грн. та завищено бюджетне відшкодування за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. на суму 35 596,91 грн.

Господарський суд не погоджується з доводами перевіряючих.

04.01.2006р. у місті Енергодар Запорізької області між ТОВ «ДІОКОН-ЕН» як постачальником та ПП «Аверс» як покупцем був укладений Договір №04/01 від 04.01.2006р. купівлі-продажу (далі - Договір) товарів (інструменту).

Договір укладений строком на 12 місяців з умовою, що у разі, якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Договору, останній вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (п.9.1 Договору).

Договір укладений з боку позивача директором ОСОБА_6, а з боку ТОВ «ДІОКОН-ЕН» - директором ОСОБА_3 Клавдієвичем.

На підставі зазначеного Договору протягом 2006-2007 років ТОВ «ДІОКОН-ЕН» здійснювало постачання товарів на адресу позивача згідно накладних на підставі виданих останнім довіреностей на одержання ТМЦ.

Розрахунки за поставлені товари здійснювалися шляхом безготівкових розрахунків.

Відповідно до п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Протягом всього періоду, що перевірявся, підприємство-постачальник було платником податку на додану вартість, включеним до Реєстру платників ПДВ, про що йому 17.05.2005р. видано свідоцтво №11466791 та надано індивідуальний податковий номер платника №334662508235, і тому відповідно до Закону ТОВ «Діокон-Ен» мало право і всі підстави для нарахування податку та складання податкових накладних.

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з даних ОСОБА_2 перевірки, за період перевірки у позивача в наявності усі податкові накладні на підтвердження сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

06.10.2011р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу у справі № 3/543/08-АП за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ПП «Аверс» та ТОВ «ДІОКОН-ЕН», в якій судом встановлено та зазначено у мотивувальній частині, що вироком Енергодарського міського суду Запорізької області по справі №1-178/2006 від 10.08.2006р. встановлена недбалість і несплата податків, яка мала місце відносно операцій ТОВ «ДІОКОН-ЕН» щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Проммонтажвентиляція» на загальну суму 586 953,01 грн. та з реалізації с/г продукції на адресу ПП ОСОБА_7 на загальну суму 1 232 543,80 грн., що призвело до заниження ПДВ за 2005 рік на суму 375 105,00 грн. та податку на прибуток в розмірі 459 237,00 грн., а також виявилась у безпідставному включенні до валових витрат і податкового кредиту ТОВ «ДІОКОН-ЕН» сум за операціями 2005 року.

Таким чином, обставини, встановлені вироком Енергодарського міського суду Запорізької області в кримінальній справі щодо засудження директора ТОВ «ДІОКОН-ЕН» ОСОБА_4 не мають жодного відношення до спору у даній справі, оскільки зазначений вирок не стосується, ані взаємовідносин ТОВ «ДІОКОН-ЕН» з ПП «Аверс», ані перевіряє мого періоду, ані договору чи дій сторін щодо його укладення та виконання.

Отже, суд вважає, що платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду. У рішенні в справі «Інтерсплав» проти України» абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 04.06.2008р. № 00002152302/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку додану вартість в сумі 112 844,63 грн., у т.ч. за основним платежем - 75 229,75 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 37 614,88 грн. підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Вимоги позивача законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, п. 6 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 00002152302/0 від 04.06.2008р.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Аверс» (АДРЕСА_1, 69002, ЄДРПОУ 31312556) документально підтверджені судові витрати.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В засіданні 05.04.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена і підписана 09.04.2009р.

суддя