Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/22834/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/22834/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САГ"

до Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів"

про стягнення боргу в розмірі 10 852,60 грн.

Суддя: Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Папазова Г.А. (дов.№б/н від 23.09.2015)

від відповідача: Балан Р.С. (дов.№64 від 18.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САГ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" про стягнення боргу в розмірі 10 852,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг комплексного обслуговування №1 від 20.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22834/15 та призначено її до розгляду на 30.09.2015 року.

16.09.2015 та 17.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли, відповідно, відзив на позов та клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 30.09.2015 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та оголошено перерву до 27.10.2015 року.

Під час судового засідання 27.10.2015 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Саг» (надалі - виконавець) та Державним підприємством «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг комплексного обслуговування № 1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по комплексному обслуговуванню офісної оргтехніки, систем спостереження, кондиціювання тощо замовника з матеріалів та силами виконавця.

Згідно п. 1.2. Договору, замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно наданого виконавцем рахунку за власними розцінками/тарифами.

За п. 3.3. Договору, сума цього Договору складається з вартості наданих послуг.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що виконані виконавцем роботи вражаються прийнятими замовником без зауважень по якості та кількості після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 4.2. Договору, акт приймання-передачі виконаних робіт виконавець складає у 2 примірниках, підписує та надає замовнику. Замовник зобов'язаний підписати його протягом 5 календарних днів та один примірник повернути виконавцю.

Факт надання послуг підтверджується рахунками на оплату, актами надання послуг та видатковими накладними на загальну суму 10516,10 грн., а сааме:

· рахунок № 130 від 25 березня 2014 року на суму 1872,00 грн; акт надання послуг №75/03 від 25 березня 2014 року;

· рахунок № 162 від 09 квітня 2014 року на суму 1680,00 грн; акт надання послуг №17/04 від 09 квітня 2014 року;

· рахунок № 164 від 10 квітня 2014 року на суму 99,00 грн; видаткова накладна №25/04 від 15 квітня 2014 року;

· рахунок № 165 від 10 квітня 2014 року на суму 1380,02 грн; видаткова накладна №26/04 від 15 квітня 2014 року;

· рахунок № 274 від 15 травня 2014 року на суму 1152,00 грн; акт надання послуг №67/05 від 15 травня 2014 року;

· рахунок № 473 від 19 червня 2014 року на суму 1476,48 грн; акт надання послуг №122/06 від 23 червня 2014 року;

· рахунок № 574 від 11 липня 2014 року на суму 1248,24 грн; акт надання послуг №58/07 від 11 липня 2014 року;

· рахунок № 880 від 29 вересня 2014 року на суму 1608,36 грн; акт надання послуг №107/09 від 29 вересня 2014 року.

Оскільки, відповідач не оплатив надані йому послуги, позивач направив відповідну претензію, на яку відповідач надав відзив №102 від 16.07.2015 із проханням надіслати первинну документацію щодо підтвердження фактичного виконання робіт.

Ураховуючи наявну за відповідачем заборгованість, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути 3% річних у розмірі 63,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 273,41 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на підписання актів виконаних робіт неналежною особою, яка не є фахівцем з офісної техніки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 1 від 20.05.2011 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 10516,10 грн., факт прийняття яких підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами надання послуг.

Щодо заперечень відповідача про підписання вказаних актів неналежною особою, то суд зауважує, що дані акти скріплено печаткою підприємства відповідача, схоронність якої покладено на керівника підприємства, згідно чинного законодавства України, а тому дані заперечення судом відхиляються як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, виходячи із наявних у матеріалах справи документах, суд дійшов висновку, що заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 10516,10 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору по оплаті послуг, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 63,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 273,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд зауважує, що у вказаний позивачем період травень та червень 2015 відбувалась дефляція, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Також, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 63,09 грн., суд вважає заявлену суму обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САГ" до Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" про стягнення боргу в розмірі 10 852,60 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів" (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, 8А; ідентифікаційний код 03363708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "САГ" (01030, місто Київ, вулиця Пірогова, 2/37; ідентифікаційний код 37199911) 10516 (десять тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 10 копійок основного боргу, 63 (шістдесят три) гривні 09 копійок 3% річних та 1780 (одну тисячу сімсот вісімдесят) гривень 97 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.11.2015 року

Суддя К.В. Полякова