Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/25978/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/25978/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" доКомунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації простягнення заборгованості Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Завойська Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" заявлено позов до Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 14792,46 грн., з якої: 4342,18 грн. - основний борг, 1174,80 грн. - пеня, 4881,63 грн. - інфляційні втрати, 51,67 грн. - 3% річних, 4342,18 грн. - подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди обладнання №101 від 06.05.2014, у зв'язку з чим у Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 порушено провадження у справі №910/25978/15, розгляд справи призначено на 02.11.2015.

29.10.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог №1615 від 27.10.2015, в якій просив стягнути з відповідача 21684,62 грн. заборгованості, з якої: 4342,18 грн. - основний борг, 1250,21 грн. - пеня, 651,72 грн. - інфляційні втрати, 77,01 грн. - 3% річних, 15363,50 грн. - неустойка за користування майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 30.11.2015.

10.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог №1658 від 09.11.2015, в якій просив стягнути з відповідача 21624,35 грн. заборгованості, з якої: 4342,18 грн. - основний борг, 1250,21 грн. - пеня, 586,81 грн. - інфляційні втрати, 81,65 грн. - 3% річних, 15363,50 грн. - неустойка за користування майном.

В судовому засіданні 30.11.2015 за результатом розгляду заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог №1658 від 09.11.2015, в той час як заява №1615 від 29.10.2015 залишається судом без розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 21624,35 грн., з якої: 4342,18 грн. - основний борг, 1250,21 грн. - пеня, 586,81 грн. - інфляційні втрати, 81,65 грн. - 3% річних, 15363,50 грн. - неустойка за користування майном.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (орендодавець) та Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (орендар) укладено Договір оренди обладнання №101, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне орендне користування систему контролю та управління ліфтами, а також інженерним обладнанням житлових будинків та споруд, яка передбачає двосторонній гучномовний зв'язок диспетчера з пасажирами в кабіні ліфта, з технічним персоналом у приміщеннях (машинні приміщення ліфтів) - надалі за текстом «Обладнання» та/або «система ОДС», що є об'єктом оренди за цим договором (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору найменування обладнання, його характеристики (модель, серійний номер за наявності), вартість, комплектність та кількість зазначено в Додатку №1 до цього договору, що становить невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п.п. 2.4.,2.5. договору факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі обладнання, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акти прийому-передачі обладнання в оренду є невід'ємною частиною цього договору. Дата підписання акта прийому-передачі є датою передачі обладнання в оренду.

По закінченні строку дії договору або у зв'язку з його достроковим розірванням/припиненням орендар зобов'язаний повернути орендодавцю обладнання протягом 2 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі обладнання, які підписуються протягом 3 календарних днів з часу закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання/припинення. Факт повернення обладнання з оренди підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акти прийому-передачі обладнання з оренди є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акту прийому-передачі обладнання з оренди лежить на орендарі (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Пунктами 5.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за одиницю складових частин обладнання визначається сторонами в Додатку №3, що є невід'ємною частиною даного договору.

Так, у Додатку №3 до Договору оренди обладнання №101 від 06.05.2014 визначено, що вартість оренди в місяць, без ПДВ, з урахуванням прибутку 3%, Блоку ліфта Термінал виконавчого пункту СЭА СКУЛ складає 9,16 грн.; Пристрою переговорного під'їзду - 0,80 грн.; Пристрою переговорного кабіни ліфта - 0,80 грн.

Згідно з п. 5.4. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця до 20 числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого буде здійснюватись оренда обладнання. У випадку відсутності з будь-яких причин у орендаря рахунку на сплату орендної плати, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у визначені цим договором терміни на підставі цього договору.

Строк дії договору становить 1 рік до 30 квітня 2015 року. Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представникам обох сторін та скріплення печатками (п. 11.1. договору).

На виконання умов даного договору, орендодавець встановив та передав, а орендар прийняв обладнання диспетчеризації ліфтового господарства, роботи по його монтажу та пусконалагодженню в будинках, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийняття-передачі обладнання до Договору оренди обладнання №101 від 06.05.2014, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та умов п. 6.4.4. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що представниками ТОВ "СЕА Електротехніка" та КП "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації без заперечень підписані акти надання послуг на загальну суму 4342,18 грн., а саме: №87 від 23.01.2015 на суму 1026,24 грн. з ПДВ, №343 від 25.02.2015 на суму 1657,97 грн. з ПДВ, №586 від 25.03.2015 на суму 1657,97 грн.

Втім, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, плату за оренду належним чином та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним, утворилась заборгованість в розмірі 4342,18 грн.

При цьому, 25 вересня 2015 року Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" прийняло обладнання диспетчеризації ліфтового господарства, яке було демонтоване в працездатному стані без видимих дефектів і ушкоджень, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийняття-передачі (повернення) обладнання до Договору оренди обладнання №101 від 06.05.2014.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 4342,18 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. сторони визначили, що у випадку порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від розміру простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за користування майном, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1250,21 грн. за прострочення розрахунків за користування майном за період з 21.02.2015 по 17.10.2015.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15363,50 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 06.05.2015 по 24.09.2015.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Аналогічне за змістом положення викладене в пункті 7.4. договору оренди.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації порушено умови договору, в частині обов'язку повернути орендодавцю обладнання протягом 2 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі обладнання, які мали бути підписані протягом трьох календарних днів з часу закінчення строку дії договору.

Разом з цим, судом враховано, що обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 року у справі № 3-85гс14), а також положення статті 614 ЦК України, якою визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодного доказу відсутності можливості передати майно орендодавцю у передбачений договором строк, суд вважає вимогу позивача про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення обґрунтованою.

За результатом наданих позивачем розрахунків пені та неустойки за користування річчю за час прострочення, суд зазначає, що вони є вірними, а тому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 81,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 586,81 грн. за період з 21.02.2015 по 09.11.2015.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 33, ідентифікаційний код 35756966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (02094, м. Київ, вулиця Краківська, будинок 13-Б, офіс 128, ідентифікаційний код 38013959) 4342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн. 18 коп. основного боргу, 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) грн. 21 коп. пені, 81 (вісімдесят одну) грн. 65 коп. 3% річних, 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 15363 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 50 коп. неустойки за користування майном та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя О.А. Грєхова