Рішення

від 26.11.2015 по справі 910/23998/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2015Справа №910/23998/15

За позовомФонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. в інтересах ПАТ"УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" простягнення 164 167,85 грн. СуддяБорисенко І.І. Представники: від позивача - Пріцак І.Є., представник за довіреністю; від відповідача -Антощук Е.І., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Біла Ірина Володимирівна звернувся до суду з позовом до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" про стягнення 164 167,85 грн., з яких: 149 402,84 грн. - заборгованість за кредитом (64 696,57 грн. - прострочена заборгованість за кредитом); 5 415,75 грн. - заборгованість за процентами (3 797,25 грн. - прострочена заборгованість); 8 055,33 грн. - пеня (7 484,34 грн. - за прострочення зобов'язання щодо повернення кредиту; 570,99 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами); 1 293,93 грн. - штраф.

Позов мотивований порушенням Відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором від 11.11.2013р. №263/Ю.

Відповідач проти позову заперечив частково, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 861,51 грн., та в частині стягнення штрафу в повному обсязі. Так, Відповідач вказав, що надіславши вимогу про дострокове повернення кредиту, Банк встановив новий строк виконання зобов'язання (17 серпня 2015 року) за кредитним договором, а графік повернення кредиту втрачає чинність. Відповідач заперечив щодо встановлення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом на підставі п. 4.6 Договору, крім тих які передбачені п. 1.1 Договору. Також, Відповідач заперечив щодо нарахування пені та штрафу за одне правопорушення - порушення строків повернення (погашення) кредиту, що суперечить ст. 61 Конституції України.

05.11.2015р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із розглядом Господарським судом Донецької області позову ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" до ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" про визнання недійсним пунктів кредитного договору від 11.11.2013 №263/Ю.

Представник позивача надав суду усні пояснення, якими заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши клопотання відповідача та матеріали даної справи, дійшов висновку про його безпідставність, оскільки не вбачає обставин, які б унеможливлювали подальший розгляд даної справи до вирішення іншої справи.

Відповідно до постанов Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним. За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Водночас, суд звертає увагу на те, що звернення відповідача з позовом про визнання окремих пунктів договору недійсним, обумовлено зверненням позивача за захистом своїх прав та інтересів, оскільки з моменту укладання договору 11.11.2013р. у відповідача не виникало заперечень/зауважень за змістом укладеного сторонами договору.

При цьому, відповідач не оспорює наявність заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

За таких обставин, клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №905/2872/15 Господарським судом Донецької області (про визнання пунктів Кредитного договору №263/Ю від 11.11.2013 недійсними) судом не задовольняється, оскільки заявник не навів суду у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи, тобто - неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин). Аналогічну правову позицію наведено у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18. Окрім того, судом враховано закріплену у ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину щодо Кредитного договору №263/Ю від 11.11.2013р., невиконання якого є підставою позову у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013р. між ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК", як кредитодавцем, та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ", як позичальником, укладено кредитний договір №263/Ю та додаткові угоди до нього від 13.10.2014р. № 1 та від 04.12.2014 №2 (надалі - Договір).

Відповідно до предмету Договору банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальникові у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом користування у сумі 435 839,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 10.11.2015р. зі сплатою 20% річних.

Ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (Додаток № 1).

Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку застосовується умовно 360 днів у році.

Додатковою угодою №1 від 13.10.2014р. до кредитного договору сторони домовились внести зміни до п. 1.1. договору та викласти його наступній редакції: "Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 435 839,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 10 листопада 2015 року зі сплатою:

- у період з 11 листопада 2013 року до 30 вересня 2014 року включно - 20 % річних;

- у період з 01 жовтня 2014 року до 10 листопада 2015 року включно - 15 % річних.

Згідно з п. 4.2 Договору позичальник зобов'язується щомісячно, не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок №37395321973137 суму процентів за користування кредитом у відповідності до договору.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався погашати, наданий Банком кредит, згідно з Графіком погашення, наведеним в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 4.6 Кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 10 листопада 2015 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п. 4.6 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 13.10.2014р. у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього Договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 10 листопада 2015 року включно, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі:

- в період з « 11» листопада 2013 року до «30» вересня 2014 року включно - 50% річних на суму про простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- починаючи з « 01» жовтня 2014 року - 15% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору, кошти у погашення будь-якої заборгованості за цим договором направляти на рахунок №37395321973137 для розподілу у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за кредитом; комісії строк сплати яких настав; проценти, строк сплати яких настав; поточна заборгованість за кредитом.

Пунктом п. 8.12. Кредитного договору визначено, що строк дії цього договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою №2 від 04.12.2014 сторонами було викладено пункт 4.12 у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується забезпечити об'єм кредитових надходжень на поточний рахунок №26005032197310 відкритий у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", у сумі не менше 0 (нуль) гривень та 00 копійок впродовж кожного місяця, починаючи з листопада 2013 року".

На виконання умов кредитного договору та на підставі письмової заяви позичальника від 06.11.2013р. позивач надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 435 839,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №260_3 від 11.11.2013р. та випискою з особового рахунку позивача.

Згідно з п.5.3 Договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців. Про намір достроково розірвати кредитний договір та/або вимогу достроково погасити суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії, неустойку, передбачені договором.

17.07.2015 позивачем направлено відповідачу вимогу №3784 від 17.07.2015, в якій позивач, посилаючись на п. 5.3. кредитного договору, вимагав протягом тридцяти днів сплатити заборгованість по кредиту, по відсоткам та пені. Направлення вказаної вимоги відповідачу та отримання її останнім підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0209411785021, описом вкладення від 17.07.2015, списком згрупованих поштових відправлень та квитанцією про сплату поштових послуг.

Вказана вище вимога позивача була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

За розрахунком позивача, станом на 27.08.2015р., заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 149 402, 84 грн., у т.ч. прострочена сума - 64 696, 57 грн. - сума заборгованості за кредитом; 5 415,75 грн., у т. ч. прострочена заборгованість - 3 797,25 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи дані норми та умови Кредитного договору (п. 5.3 Договору), позивач правомірно просить стягнути з Відповідача достроково суму заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у Позичальника заборгованості за Кредитним договором, яка виникла станом на 27.08.2015р., і яка станом на момент ухвалення рішення не була погашена відповідачем, у сумі 154 818,59 грн. заборгованості за кредитом та відсотками належним чином доведений, документально підтверджений.

Щодо заперечень відповідача стосовно застосування позивачем умов п. 4.6 Договору.

Як було зазначено раніше відповідно до пункту 4.6. Кредитного договору (у редакції від 13.10.2014 року), Позичальник зобов'язується у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 10.11.2015 року включно, сплатити Банку проценти у розмірі:

- у період з 11.11. 2013 року до 30.09.2014 року включно - 50 (п'ятдесят) процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- починаючи з 01.10.2014 року - 15 (п'ятнадцять) процентів річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 24.11.2014 року N 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначив, що вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором, господарським судам слід враховувати приписи статті 1056-1 ЦК України, згідно з якими банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника. У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником. У разі якщо кредитним договором передбачено обов'язкове вчинення відповідного правочину щодо зміни умов договору в письмовій формі, судам необхідно враховувати приписи статей 639, 654, 1055 ЦК України.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Підписуючи кредитний договір, а згодом і додаткові угоди до нього, відповідач погодився, що за порушення графіку погашення заборгованості ставка річних за користування кредитом збільшується. Договір та додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Отже, посилання на те, що Банк в односторонньому порядку змінив умови договору не відповідають дійсності.

В силу викладеного вище, дані наведені відповідачем у контррозрахунку не підтверджені матеріалами справи та визнаються судом необґрунтованими. Натомість, нарахування процентів на підставі п. 4.6 Договору в тому числі в редакції Додаткової угоди №1 від 13.10.2014р. визнається судом обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за кредитним договором виплачуються до дня повернення позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок.

Отже, проценти за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

При цьому, відповідно до пункту 4.6 Кредитного договору (у редакції від 13.10.2014р.) Позичальник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Договору сплатити проценти нараховані на розмір простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Банком обґрунтовано нараховано відсотки станом на 27.08.2015р. за період з 11.11.2013р. до 26.08.2015р. в сумі 5 415,75 грн., у тому числі прострочена заборгованість 3 797,25 грн.

При цьому, відповідач не оспорює наявність заборгованості за кредитним договором, яка становить 149 402,84 грн., а враховуючи умови договору, порушення відповідачем строків погашення заборгованості, вимога Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредиту у розмірі 149 402,84 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 5 415,75 грн.

З приводу заперечень відповідача щодо наявності підстав для визнання недійсним п. 4.6. кредитного договору №263/Ю від 11.11.2013, суд зазначає наступне.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктами 1.1., 4.6. кредитного договору сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та розмір процентної ставки у разі невиконання відповідачем зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 1. ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Як вбачається із умов кредитного договору сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та визначено умови за яких процентна ставка підлягає збільшенню, розмір процентів, визначений у п. 4.6. кредитного договору не являється додатковими процентами, а відтак, пункт 4.6. кредитного договору №263/Ю від 11.11.2013 не суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку із чим, доводи відповідача про наявність підстав для визнання недійсним вказаного пункту договору визнаються судом безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що сторони, укладаючи кредитний договір погодили всі істотні умови для даного виду, зокрема погоджено суму кредиту, строки повернення кредитних коштів (пункт 1.1.), строк дії договору (пункт 8.12.), розміри процентів та порядок їх сплати (пункти 1.1., 4.6.). Жодних заперечень щодо умов кредитного договору при його укладенні з боку відповідача не було.

Відтак, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи і норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з кредиту в сумі 149 402,84 грн. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 5 415,75 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, з тих підстав, що факт надання кредиту на підставі кредитного договору та прострочення відповідачем грошового зобов'язання належним чином доведено, документально підтверджено і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Крім того, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначено вище, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення пені і штрафу.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.4 Договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у п. 4.5 Договору, банк має право вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Як передбачено сторонами у п. 5.10 Договору, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5) вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Отже, з урахуванням наведених норм права і умов договору, та враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 8 055,33 грн. (за невчасне повернення кредиту в сумі 7 484,34 грн. та за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 570,99 грн.) та штрафу в сумі 1 293,93 грн. є такими, що правомірно заявлені, а тому підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки станом на день звернення до суду з вказаною позовною заявою Позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" (83001, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, будинок 125, код ЄДРПОУ 19388768) заборгованість за кредитом в розмірі 149 402 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста дві) грн. 84 коп., заборгованість за процентами в розмірі 5 415 (п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 75 коп., пеню у розмірі 8 055 (вісім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп., штраф у розмірі 1 293 (одну тисячу двісті дев'яносто три) грн. 93 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 13, офіс 211, код ЄДРПОУ 38291386) в дохід Державного бюджету України судовий збір 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 36 коп.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2015

СуддяІ.І. Борисенко