Рішення

від 03.12.2015 по справі 914/3887/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015р. Справа № 914/3887/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю заводу вентиляційного обладнання «Р-Вентс» до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» про:стягнення 2777 грн. 75 коп. (з яких: 924,16 грн. - пеня; 1739,68 грн. - інфляційні; 113,91 грн. - 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О. І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 01.12.2015 р.) Відповідача:не з'явився

11.11.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява вх. № 4011 від Товариства з обмеженою відповідальністю заводу вентиляційного обладнання «Р-Вентс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» про стягнення 6890 грн. 47 коп. (з яких: 4112,72 грн. - основний борг; 924,16 грн. - пеня; 1739,68 грн. - інфляційні; 113,91 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 12.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.12.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.11.2015 р. до суду за вх. № 5533/15 від позивача поступила заява про зменшення позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 924,16 грн. пені, 1739,68 грн. інфляційних втрат, 113,91 грн. 3% річних та 1218,00 грн. судового збору, у зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу, що підтверджується випискою по рахунку.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належно повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке:

26.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю заводом вентиляційного обладнання «Р-Вентс» (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №4-РВ (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується у межах договірної ціни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно затверджених покупцем (відповідачем) параметрів, які узгоджені сторонами у специфікаціях (додатках) та/або рахунках фактурах поставити та передати у власність товари, а покупець (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 3.1.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити аванс у розмірі - 50% від загальної вартості товару, зазначеної в специфікації (додатках) до даного договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.

31.10.2014 р. продавцем було виставлено покупцю рахунок-фактуру №В-20 на суму 19112,72 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 3185,45 грн., який було оплачено покупцем в сумі 15000,00 грн., що підтверджується банківською випискою наданою позивачем.

26.11.2014 р. сторонами складено специфікацію №5 до договору купівлі-продажу, якою узгоджено параметри товару та визначено його загальну вартість - 19112,72 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 3185,45 грн.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору, покупець зобов'язується сплатити 50% від загальної вартості товару, зазначеного в специфікація (додатках) до даного договору, не пізніше 5 календарних днів після отримання офіційного листа про наявність товару на складі продавця.

Згідно з видатковою накладною №В-00000027 від 26.11.2014 р. та довіреністю №109 від 25.11.2014 р. відповідачем було отримано товар на загальну суму 19112,72 грн.

Таким чином, термін сплати у 5 календарних днів, встановлений п. 3.1.2. Договору, слід обчислювати з 26.11.2014 р., тобто з дати складання специфікації № 5 та дати отримання товару.

Отже, відповідач повинен був оплати вартість товару до 01.12.2014 р. включно.

Порушуючи умови Договору, відповідач оплати за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4112,72 грн.

05.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №10, якою просить сплатити залишок заборгованості за договором купівлі-продажу №4-РВ в розмірі 4112,72 грн.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 924,16 грн. пені, 1739,68 грн. інфляційних, 113,91 грн. 3% річних.

26.11.2015 р. представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 924,16 грн. пені, 1739,68 грн. інфляційних, 113,91 грн. 3% річних. Зазначена заява поступила до господарського суду Львівської області 26.11.2015 р. за вх. № 5533/15.

У суду відсутні підстави вважати, що зменшення позивачем розміру позовних вимог суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір з урахуванням нової ціни позову.

Станом на час розгляду справи, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позову заяву не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У ч. 1 ст. 175 ГК України зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з видаткової накладної № В-00000027 від 26.11.2014. відповідач отримав товар в повному обсязі. У зазначеній видатковій накладній вказано, що одержувачем є ТзОВ «Універсаліс» (відповідач), замовлення: договір №4-РВ від 2608.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у разі прострочення терміну оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен прострочений день.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем, за період з 02.12.2014 р. по 31.05.2015 р., нараховано відповідачу 924,16 грн. - пені, 1739,68 грн.- інфляційних втрат, 113,91 - 3% річних.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що такі розрахунки є правильними та підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю заводу вентиляційного обладнання «Р-Вентс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» про стягнення 2777 грн. 75 коп. (з яких: 924,16 грн. - пеня; 1739,68 грн. - інфляційні; 113,91 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 599, 610, 612, 625, 629, 632, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю заводу вентиляційного обладнання «Р-Вентс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» про стягнення 2777 грн. 75 коп. (з яких: 924,16 грн. - пеня; 1739,68 грн. - інфляційні; 113,91 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» (вул. Навроцького, буд. 1, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 30275519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю заводу вентиляційного обладнання «Р-Вентс» (вул. Шашкевича, буд. 44, м. Золочів, Львівська обл., 80700; ідентифікаційний код 38501125) 2777 грн. 75 коп. (з яких: 924,16 грн. - пеня; 1739,68 грн. - інфляційні; 113,91 грн. - 3% річних) та 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.