Рішення

від 03.12.2015 по справі 914/3306/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015р. Справа№ 914/3306/15

За позовом : Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс», м. Львів;

про стягнення заборгованості у сумі 315 647, 28 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №6704 від 29.12.2014р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 20.05.2015р.

На розгляд господарського суду Львівської області Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова подано позов до Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» про стягнення заборгованості у сумі 315 647,28 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору оренди № 5 від 01.10.2001р. не виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р. в сумі 315 647,28 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.10.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва. Строк розгляду спору продовжувався судом.

В судовому засіданні 03.12.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та письмових пояснень (вх.№ 51889/15 від 01.12.2015р), просить позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 03.12.2015р. представник відповідача не заперечує про існування заборгованості за орендні платежі в сумі 58 840,65 грн., в частині стягнення 256 806,63 грн. заперечив, просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

У судовому засіданні 03.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, оцінивши наявні докази судом встановлено таке.

01.10.2001 року між Будинком офіцерів Західного Оперативного командування (орендодавець) та Приватним підприємством науково-виробничою фірмою «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» (орендар) було укладено Договір №5 оренди нежитлових приміщень будинку офіцерів (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на весь термін дії цього договору нежитлове невід'ємне приміщення Будинку офіцерів, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 площею 146, 7 м. кв. для забезпечення статутної діяльності: офіс і кафе-бар.

Пунктом 11.5. зазначеного Договору визначено, що всі зміни та доповнення, додатки та угоди до нього повинні бути складені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

В подальшому, відповідно до Додаткових договорів № 5-1/КЕВ від 16.03.2009р.; № 5-2/2009/КЕВ від 01.04.2009р.; № 5-3/2011/КЕВ від 01.09.2011р.; № 5-4/2011/КЕВ від 02.10.2011р.; № 5-5/2013/КЕВ від 03.01.2013р.; №5-6/2015/КЕВ від 21.08.2015р. було змінено Орендодавця, яким виступив Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та продовжено строк дії договору до 28.09.2017року.

Пунктом 5.3. зазначеного договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Площа орендованого майна складає згідно останніх змін 170,3 кв.м.

Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2014 року) на рівні 17 925,92 грн. за результатами домовленості та моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2014 року) 17 860,81грн. (п. 3.1. в редакції договору від 21.08.2015р.)

Відповідно до умов Договору Оренди та додаткових Договорів орендар зобов'язувався своєчасно, не пізніше 15 числа місяця на ступного за звітним сплачувати орендну плату, проте свої договірні зобов'язання виконує не в повному обсязі.

Як стверджує позивач, станом на 10.09.2015р. заборгованість за оренду приміщень складає 315 647,28 грн. згідно виставлених рахунків (копії знаходяться в матеріалах справи), з врахуванням існуючої заборгованості станом на 01.10.2014р.в сумі 102 924,77 грн., часткової оплати відповідачем орендної плати, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Дана заборгованість не заперечується відповідачем, що вбачається з підписаного акту звірки взаємних розрахунків від 03.09.2015р.

У зв'язку з не належним виконанням умов Договору позивач просить стягнути з відповідача орендну плату, в розмірі 315 647,28 грн., яка виникла за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р.

Відповідач у відзиві на позов та в додаткових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості з орендної плати, у зв'язку з проведеним ним зарахуванням в рахунок орендної плати вартості витрат на покращення орендованого майна, яке здійснено за згодою позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області від 29.11.2013р. у справі № 914/3543/13 за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Приватного підприємства науково-виробнича фірма «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» про розірвання договору оренди №5 від 01.10.2001 року та стягнення заборгованості у розмірі 58 998,37 грн. відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі № 914/3543/13 рішення господарського суду Львівської області від 29.11.2013р. без змін. та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. у справі № 914/3543/13 залишено без змін.

Рішеннями суду у справі № 914/3543/13 встановлено, що відповідач 28.04.2009р. звертався із заявою № 34 до позивача з проханням надати дозвіл на проведення поточного та частково капітального ремонту орендованого приміщення.

30.04.2009р. за вих. № 882/а позивач дозволив відповідачу проведення поточного та частково капітального ремонту орендованого приміщення за власний рахунок та погодив проектно-кошторисну документацію на суму вкладу 427 520 грн.

На час звернення відповідача до позивача за отриманням згоди на ремонт орендованого майна діяла редакція договору № 5-1/КЕВ від 16.03.2009р. Цим договором визначено, що для отримання такої згоди орендар подає заяву. Форма ж згоди орендодавця не визначена ні договором, ні законом.

Згідно дефектного акту від 04.03.2009р. комісія погодила кошторисно-проектну документацію орендарю та надала згоду на виконання реконструкції і капітального ремонту орендованого приміщення за власні кошти орендаря.

18.11.2013р., відповідач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з заявою від 15.11.2013р. про зарахування вартості понесених витрат на покращення орендованого майна в рахунок орендної плати.

Відповідно до висновку експерта № 032/14 від 24.06.2014р. вартість витрат Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» на ремонт орендованого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 170,3 кв.м., розташованих на території військового містечка № 55 в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 в період з квітня по липень 2009 року становить 326435 грн. (триста двадцять тисяч чотириста тридцять п'ять грн.). В ході проведеного ремонту були виконані роботи, частина яких відноситься до капітального, а частина до поточного ремонтів. Результати проведеного ремонту є невід'ємним поліпшенням вищезазначених нежитлових приміщень, що не може бути відокремлене від них без пошкодження досліджуваних нежитлових приміщень.

З поданого судовим експертом доповнення до висновку № 032/14 від 24.06.2014р. будівельно-технічної експертизи по справі № 914/3543 вбачається, що вартість витрат Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» на ремонт орендованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 170,3 кв.м., розташованих на території військового містечка № 55 в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 в період з квітня по липень 2009 року становить 326435 грн. (триста двадцять шість тисяч чотириста тридцять п'ять грн.). З них вартість капітальних ремонтно-будівельних робіт становить 315 805 грн. (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ять грн.), а вартість поточних складає 10630 грн. (десять тисяч шістсот тридцять грн.).

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як стверджує позивач, свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач виконує не в повному обсязі. Заборгованість станом на 10.09.2013р. складає 315 647,28 грн. орендної плати.

Відповідач заперечує проти доводів позовної заяви з огляду на ті обставини, що в квітні 2009 року він звернувся письмово із заявою №34 від 28.04.2009 року до орендодавця з проханням надати дозвіл на проведення ремонту орендованого приміщення, у відповідь на зазначене звернення орендодавцем надано дозвіл №882/а від 30.04.2009 року на проведення орендарем поточного і часткового капітального ремонту предмета оренди.

Положення пункту 6.3. зазначеного Договору визначають право орендаря за письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Згідно пункту 1 частини 2 та пункту 1 частини 3 статті 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Стаття 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором, а капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар, зокрема, має право відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, наявність заперечень однієї сторони не перешкоджає проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

При цьому, закон не виключає можливість здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Крім цього, дана позиці викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 914/3543/13 від 10.12.2014р.

Отже, з огляду на викладені норми законодавства та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, вбачається, що орендар має право на зарахування вартості здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна в рахунок плати за користування річчю, оскільки такі поліпшення зроблені за згодою орендодавця і орендар, дотримуючись вимог закону, з метою зарахування їх вартості орендодавцем, звернувся до останнього із відповідною заявою 18.11.2013р. Закон не забороняє подавати таку заяву до прийняття рішення судом.

Крім цього, в письмових поясненнях (вх.№ 51889/15 від 01.12.215р.) позивач, зазначає про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 256 806,63 грн., оскільки КЕВ м. Львова раніше вже згідно рішенням Господарського суду Львівської області від 29.11.2013р. по справі № 914/3543/13 списало заборгованість в сумі 58 998,37 грн. як зарахування вартості понесених витрат на покращення орендованого майна в рахунок орендної плати.

Вартість капітальних ремонтно-будівельних робіт визначена будівельно-технічною експертизою у справі № 914/3543/13 та становить 315 805,00 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково. Стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 58 840,65 грн., оскільки така обґрунтована, підтверджена матеріалами справи не заперечується відповідачем. У стягненні 256 806,63 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс» (79000, м. Львів, вул. Театральна, 22; ідентифікаційний код 36462493) на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 58 840,65 грн. заборгованості та 882,61 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 256 806,63 грн. - відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2015 року.

Суддя Коссак С.М.