Постанова

від 08.12.2015 по справі 904/6270/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 року Справа № 904/6270/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.04.2015 р.;

представник відповідача-1 та представник відповідача-2 в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/6270/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область

відповідача- 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 1 323 190, 35 грн. за договором поставки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2015 року у справі № 904/6270/15 задоволено позовні вимоги позивача і солідарно на його користь з відповідачів ( покупця і поручителя) стягнуто сума заборгованості за договором поставки №1190 від 26.11.2012 року, що складає 1 137 229 грн. 92 коп., пені 9 312 грн. 69 коп., річні 176 647 грн. 74 коп., також по 13 231 грн. 91 коп. судового збору з кожного відповідача.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на те, що відповідач-1 порушив умови укладеного між сторонами договору і не сплатив вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. У зв’язку зі зміною курсу долара до гривні сторони по договору (позивач і відповідач-1) внесли коригування у вартість товару, про що складено відповідні акти про перерахунок вартості, які підписані позивачем і відповідачем-1. До правовідносин між сторонами судом першої інстанції застосовані положення ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на порушення його права на доступ у судове засідання з участю уповноваженого представника, оскільки процесуальний строк розгляду справи спливає 15 вересня 2015 року і за відсутності участі обох представників відповідачів у судовому засіданні суд не повинен був вирішувати справу.

Зазначає, що між сторонами велися переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом, а тому представник відповідача-1 не був присутнім у судових засіданнях. Прийняття рішення без його участі порушує його процесуальне право бути присутнім у суді, задавати питання по суті спору, а також була відсутня можливість перевірити правильність розрахунків пені і 3% річних з урахуванням проведеної суми корегування вартості поставленого товару.

Вказує на суперечливість висновків суду першої інстанції, яка полягає в тому, що в одному місці судового рішення зазначено, що заборгованість за поставлений товар відсутня, а в іншому вказано, що існує заборгованість за рахунок курсової різниці.

При розрахунку пені не враховані періоди основних платежів, не надано доказів згоди відповідача-1 на коригування товару, що повинно бути відображено у специфікаціях.

У договорі був відсутній грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Взагалі курсова різниця застосована безпідставно, оскільки поставка товару відбулася без узгодження будь-який імпортних складових.

Вважає неправомірним нарахування курсової різниці на суму поставленого та фактично оплаченого товару є неправомірним.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.10.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т. 2 а.с. 94).

10.11.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу разом із видатковими накладними, по яких здійснено перерахунок вартості товару (т.2 а.с. 107-111).

07.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшла факсограма вих. №894 від 07.12.2015 року, в якій він просить справу розглянути у відсутності уповноваженого представника.

В судових засіданнях представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи відсутні обґрунтування поважності підстав його неявки в засідання апеляційного господарського суду. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для його повідомлення належним чином (п.3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, надавши їм юридичну оцінку, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати частково з таких підстав.

Предметом спору між сторонами є вимога про стягнення відкорегованої суми заборгованості з урахуванням курсової різниці гривні до долара США, що викликає основне заперечення у відповідача-1.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Валютою грошового зобов’язання на території України встановлено гривню. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнах, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

26 листопада 2012 р. відповідач-1 та позивач уклали договір поставки, у відповідності до п. 2.3. якого загальна вартість договору визначається як сума вартості фактично поставленого товару в партіях згідно з накладними на товар протягом терміну дії договору.

3 березня 2014 року укладено додаткову угоду до цього договору і п. 6.1 вказано про здійснення коригування ціни товару у випадку зміни курса гривні до долару США, що може виникнути між датою поставки товару та датою фактичної оплати. Тобто коригуванню підлягає ціна і вартість поставленого, але не оплаченого товару. П. 6.1.4 встановлено, що при надходженні оплати за поставлений товар у випадку, якщо відповідно до умов цього договору здійснюється коригування вартості поставленого товару, постачальник зобов’язаний своєчасно оформлювати та направляти покупцю відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до відповідних накладних, а також Акти перерахунку ціни . Абз 2 п. 6.1 Договору визначено, що ціна товару коригується після поставки за умов, визначених цим договором.

Абз. 3 п. 6.1.5 додаткової угоди передбачено, що постачальний зобов’язаний у такому випадку направити покупцю письмову вимогу з обов’язковим посиланням на цей підпункт договору. Одночасно з такою вимогою постачальник надсилає покупцю розрахунки та акти, що передбачені п. 6.1.4 . Відкоригована у відповідності до цього підпункту ціна та вартість товару(грошових вимог) не підлягає подальшому коригуванню.

Пунктом 9.3 додаткової угоди не передбачено здійснення коригування на ціну товару при визначенні штрафних санкцій та відповідальності за порушення грошового зобов’язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Додатковою угодою до договору поставки від 28 квітня 2014 року встановлено строк оплати товару - 21 день з момента одержання товару. П 9.3 встановлено міру відповідальності за прострочення оплати поставленого товару 24 % від суми заборгованості по оплаті вартості поставленого товару (доповнено).

Додатковою угодою від 29 квітня 2014 року встановлено нову редакцію п. 9.3 договору поставки, а саме: штрафні санкції у вигляді пені, а також річні відсотки за порушення строку оплати грошового зобов’язання згідно з пунктом 9.2 цього Договору обчислюються , виходячи з вартості товару (вартості партії товару) узгодженої у специфікації та/або видатковій накладній (без врахування коригування, передбаченого п. 6.1 цього Договору).

Таким чином, сторони передбачили в умовах договору неможливість нарахування штрафних санкцій і трьох відсотків річних на відкориговану суму вартості товару.

Натомість з матеріалів справи видно, що тільки у одному акті коригування вартості поставленого товару від 12 грудня 2014 року коригування вартості здійснено станом терміном оплати на 11 грудня 2014 року (т. 1 а.с. 46). У всіх інших актах від 31 грудня 2014 року коригування здійснено за накладними з терміном оплати 11 травня, 5 червня, 9 червня, 17 червня, 18 червня, 22 червня, 9 липня, 10 липня, 15 вересня, 16 вересня 2014 року (т. 1 а.с.46-68), які вже станом на грудень 2014 року були оплачені і оплата прийнята позивачем без зауважень щодо необхідності коригувань.

Наразі ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено коригування вартості вже раніше оплаченої продукції. Навпаки, на Постачальника покладено обов’язок оформлювати та надавати Покупцю відповідні розрахунки, або принаймні зараховувати одержаний платіж в хронологічному порядку, починаючи з тої, яка виникла в більш ранній період, з урахуванням коригування, що здійснюється в порядку, передбаченому п.п.6.1.1 Договору (абз 2 п.6.1.3 Додаткової угоди від 3 березня 2014 року). Але з карточки рахунку 361 по договору з відповідачем-1 не вбачається застосування оплати з коригуванням, оскільки станом на дату останнього платежу 23.12.2014 р. (т. 1 а.с.41) сальдо складало лише 2 661 грн. 77 коп., отже в ході оплати товару щодо відповідача-1 коригування його вартості позивачем не застосовувалося.

Що стосується наявності акта звірки станом на 31.03.2015 року то суд першої інстанції мав би перевірити його на предмет підтвердження його відповідності первинним документам бухгалтерського обліку, оскільки акт звірки є одним із доказів, який має дістати у суду відповідну оцінку. У акті звірки всі дати продажу зазначені однією датою 31.12.2015 року, що не відповідає дійсності (т. 1 а.с.44).

Що стосується розміру коригування у формулі (п.6.1.1 Додаткової угоди від 3 березня 2012 року), то сума до оплати дорівнює вартість товару, що зазначена у видатковій накладній або специфікації помножити на дріб середньозваженого курсу гривні до долара на міжбанківському ринку на дату, що передує даті оплати в знаменнику щодо середньозваженого курса долара США на міжбанківському ринку на дату поставки товару. Проте відповідні довідки банківських установ про те, яким саме був цей курс на дату поставки товару і на дату його оплати у матеріалах справи відсутні, внаслідок чого акти про перерахунок вартості не можна вважати достовірними, а відтак і не можна їх брати за основу судового рішення. Також відсутні і відповідні розрахунки по кожному акту.

Підписані сторонами акти коригування вартості товару суперечать вимогам п. 6.1 Додаткової угоди від 3.03.2014 року, оскільки на момент їх підписання товар повністю був оплачений, що також узгоджується з відомостями, що вміщені у карточці рахунку 361 по договору (т.1 а.с.41), з якого видно, що дата останнього платежу 23.12.2014 рік, а акти коригування складено 31.12.2014 року.

Посилання позивача на п. 2 Додаткової угоди від 03.03.2014 року щодо поширення цієї додаткової угоди на поставку і грошові зобов’язання з оплати товару, що був поставлений на підставі договору поставки №1190 від 26.11.2012 року, але не був оплачений на момент набрання чинності цією угодою, не може бути підставою для стягнення відкоригованої вартості товару, оскільки всупереч п. 6.1.4 договору від 03.03.2014 р. в ході надходження оплат після 03.03.14 р. і до моменту повної оплати 23.12.2014 року коригування не здійснювалося, у податкових накладних воно не відображалося, а акти перерахунку ціни складені в один день за весь період поставки 31.12.2014 р., що не передбачено ні умовами договору, ні умовами додаткових угод до нього.

Що стосується стягнення пені і річних , то відповідачем дійсно у періодах з 30.07.2014 року по 12.11.2014 року, 4.02.2013 р. по 27.04.2014 р. та 28.04.2014 р. по 11.12.2014 р. здійснено прострочення в оплаті товару, тому ці суми нараховані обґрунтовано. В цій частині рішення є законним і обґрунтованим і його слід залишити без змін. Курсова різниця на проценти та пеню не нараховувалися.

Таким чином, в ході судового розгляду в суді першої інстанції суд першої інстанції порушив норми матеріального права і невірно встановив фактичні обставини справи, що призвело до неправильної їх юридичної оцінки і невірного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми відкоригованої вартості, а тому в цій частині слід скасувати рішення суду і відмовити у задоволенні позовних вимог, а в іншій залишити без змін.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/6270/15 - задольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року у справі №904/6270/15 - скасувати частково і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Відмовити позивачу у солідарному стягненні з Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул.Шевченка, 47; код ЄДРПОУ 13360705) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 29, кімн. 706; код ЄДРПОУ 35395243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122; код ЄДРПОУ 36094135) 1 137 229,92 грн. суми основного боргу.

В інші частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул.Шевченка, 47; код ЄДРПОУ 13360705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122; код ЄДРПОУ 36094135) суму 1859,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир" (49083, м.Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", 29, кімн. 706; код ЄДРПОУ 35395243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122; код ЄДРПОУ 36094135) суму 1859,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122; код ЄДРПОУ 36094135) на користь Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул.Шевченка, 47; код ЄДРПОУ 13360705) 25019,06 грн. - витрат по сплаті судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 09.12.2015 року.

Головуючий суддя Л.М.Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков