Постанова

від 02.12.2015 по справі 925/925/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 925/925/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 (особисто)

від прокуратури: Чистякова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Черкаської області

від 25.08.2015 року

у справі №925/925/15 (суддя Довгань К.І.)

за позовом прокурора Кам'янського району в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кам'янського району в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про внесення змін до пункту 5 договору оренди землі від 23.08.2007 р. укладеного між Баландинською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований 21.11.2007 р. у Кам'янському відділі регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040778500153, виклавши його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4951223,36 грн."; та про внесення змін до п. 9 цього договору, виклавши його в наступній редакції: "орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.09.2015 року, позов задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 23.08.2007 р., укладеного між Баландинською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований 21.11.2007 р. у Кам'янському відділу регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах " за №040778500153, а саме: викладено пункт 5 в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3515765 грн."; викладено пункт 9 в наступній редакції: "орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 року у справі №925/925/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, скаржник вказує на те, що суд не надав оцінку тому факту, що прокурор у даній справі позиціонує себе як позивача, хоча при цьому прокурор як у визначенні учасників судового процесу так і безпосередньо в тексті свого позову визначив уповноважений орган здійснювати відповідні функції, а саме: Баландинську сільську раду, що не відповідає приписам ст.ст.21, 29 ГПК України. На думку скаржника відсутній спір між сторонами, оскільки до відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору ніхто не звертався, тоді як відповідач не заперечує проти внесення змін до договору. Також скаржник вказує на те, що судом не обґрунтовано чому ним застосовано нормативно грошову оцінку в розмірі 3515765 грн.

09.11.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги, в яких скаржник наголошує на відсутності у прокурора повноважень звертатися до суду в інтересах Баландинської сільської ради.

09.11.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Кам'янського району надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких зокрема зазначено про те, що прокурором достовірно аргументовано наявність суттєвих порушень інтересів держави та правильно застосовано норми чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 02.12.2015 р. представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 року у справі №925/925/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 року у справі №925/925/15 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, представника прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.08.2007 р. між Баландинською сільською радою в особі голови Ювшина Анатолія Івановича (позивачем) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) укладено договір оренди землі, який зареєстровано 21.11.2007 у Кам'янському відділі регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040778500153.

Відповідно до умов даного договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 53,35 га, яка знаходиться на адміністративній території Баландинської сільської ради в межах населеного пункту.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - не визначена.

Відповідно до п.8 договору, останній укладено на 5 років до 09.06.2012. Після закінчення строку договору відповідач має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 9 договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку площею 53,35 га складає в розмірі 12003,75 грн., тобто 225,00 грн. за 1 га земель водного фонду.

02.04.2010 р. та 01.07.2013 р. додатковими угодами до договору вносилися зміни щодо терміну дії договору та розміру орендної плати.

За твердженням прокурора, згідно витягів з технічної документації із землеустрою, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки водного фонду площею 53,337 га, розташованої в межах Баладинської сільської ради, в період з 01.01.2011 по 01.01.2014 становила 1643180,00 грн., проте станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 4951223,36 грн.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами відповідно (ст. 3 Земельного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

На момент укладення спірного договору, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого було встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 09.08.2013 р. №431, затвердженого першим заступником начальника Головного управління Держземагентства у Черкаській області 09.08.2013 р., вартість одного квадратного метра земельної ділянки категорії за функцією використання - ставок, становить - 6,59 грн.

Рішенням Баландинської сільської ради від 08.07.2014 р. №33-4/VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Баландине», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Баландине, вирішено ввести в дію нормативно грошову оцінку земель населеного пункту села Баландине Баландинської сільської ради з 01.01.2015 р.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду площею 53,35 га, розташованої в межах Баладинської сільської ради, складає 3515765 грн.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 р. №916/2439/14 законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

В постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2014, №21-274а14 зазначено, що за змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК); з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду площею 53,35 га, розташованої в межах Баладинської сільської ради у розмірі 3515765 грн. визначена у відповідності до положень чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі економічної експертизи для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, заявленого в суді апеляційної інстанції.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В пункті 13 договору оренди земельної ділянки від 23.08.2007 р. сторонами передбачена можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була і є (як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді) регульованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у справі №41/153пд, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі №2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі №17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі №41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10 (30/234-09).

Як зазначено в п. 2.18. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі №28/5005/640/2012, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р., надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов прокурора підлягає частковому задоволенню, а саме: щодо внесення змін до пункту 5 договору оренди землі від 23.08.2007, виклавши його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3515765 грн." та внесення змін до п. 9 договору оренди землі від 23.08.2007, виклавши його в наступній редакції: "орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".

Твердження скаржника про відсутність у прокурора повноважень звертатися до суду в інтересах Баландинської сільської ради є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень, або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України), державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, зіхист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Державну політику щодо підвищення ефективності використання державного та комунального майна, яке перебуває в оренді здійснюють органи місцевого самоврядування.

Органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо управління комунальним майном територіальної громади с. Баландине Кам'янського району до складу якого входить спірна земельна ділянка є Баландинська сільська рада.

Інтереси держави порушуються у зв'язку із тим, що надходження значно заниженого розміру орендної плати від користування земельною ділянкою, який не відповідає вимогам діючого законодавства, призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів, що є передумовою неможливості фінансування запланованих органами місцевого самоврядування заходів, направлених на забезпечення виконання функцій по державному управлінню та соціальному захисту громадян.

Отже, колегія суддів вважає, що прокурором Кам'янського району в інтересах держави в особі Баландинської сільської ради правильно визначено позивача Баландинську сільську раду в інтересах якого подано позов, належним чином обґрунтовано наявність порушень інтересів держави в особі позивача, які підлягають захисту.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 року у справі №925/925/15 - без змін.

2. Матеріали справи №925/925/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко