Постанова

від 30.11.2015 по справі 910/12262/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 910/12262/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Тищенко А.І.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Завойко Д.І., дов. б/н від 02.02.2015р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оберон-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.07.2015 р.

у справі № 910/12262/15 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговельний дім "ОМІС"

до Приватного підприємства "Оберон-Україна"

про стягнення 88 688,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Оберон-Україна" про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки №2141ЦП від 17.09.2012 у розмірі 88 688,36 грн., з яких 60 223,68 грн. - основного боргу, 5885,42 грн. - пені, 2 537,00 грн. - 3% річних, 18 042,26 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.2012 між сторонами укладено Договір поставки №2141ЦП, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити будівельні матеріали, а відповідач - прийняти та оплатити вказаний товар, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 60 223,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі № 910/12262/15 позов було задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Оберон-Україна" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" заборгованість за Договором поставки №2141ЦП від 17.09.2012 у розмірі 80 802,94 грн., з яких 60 223,68 грн. - основного боргу, 2 537,00 грн. - 3% річних, 18 042,26 грн. - інфляційних втрату та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 708,96 грн., в іншій частині у позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Оберон-Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі № 910/12262/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оберон-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі № 910/12262/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Новіков М.М..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. у зв'язку з перебуванням судді Новікова М.М. у відпустці, сформовано для прийняття до провадження апеляційної скарги по справі № 910/12262/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Тищенко А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суді від 17.09.2015 р. у справі № 910/12262/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Тищенко А.І. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оберон-Україна" у справі № 910/12262/15 до провадження та призначено розгляд справи на 19.10.2015 р.

19.10.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ОМІС" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 910/12262/15., в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2015р. у справі № 910/12262/15 змінити в частині відмови в задоволенні заяви, на яку було збільшено позовні вимоги та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, та виходом з відпустки судді Новікова М.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12262/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Гаврилюк О.М., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суді від 19.10.2015 р. у справі № 910/12262/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., Гаврилюк О.М., Новіков М.М. прийнято апеляційну скаргу до провадження суддів.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції 19.10.2015 р. колегією суддів було оголошено перерву до 16.11.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у з зв'язку з виходом судді Зубець Л.П. з лікарняного та звільненням з посади судді Київського апеляційного господарського суду Новікова М.М. у відставку, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12262/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суді від 16.11.2015 р. у справі № 910/12262/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Тищенко А.І. прийнято апеляційну до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суді від 16.11.2015 р. у справі № 910/12262/15 відкладено розгляд справи на 30.11.2015р.

Представник позивача підтримав доводи, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2015р. у справі № 910/12262/15 змінити в частині відмови в задоволенні заяви, на яку було збільшено позовні вимоги та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Оберон-Україна" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №2141ЦП (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити оздоблювальні будівельні матеріали (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором, згідно рахунку-фактури, виставленого на підставі заявки Покупця на окрему партію Товару.

Сторони домовилися, що накладна на Товар має статус Специфікації за даним договором (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що постачання Товару здійснюється на наступних умовах (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ИНКОТЕРМС 2000), які застосовуються за згодою сторін. EXW - м. Харків. Місце постачання Товару - склад Постачальника за адресою: вул. Киргизька, 19. Зобов'язаня Постачальника вважаються виконаними, коли Товар завантажений в транспортний засіб Покупця в місці постачання. Завантаження Товару на транспортний засіб Покупця здійснюється засобами Постачальника та за його рахунок.

Приписами п. 2.6. Договору передбачено, що Товар вважається зданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту передачі Товару безпосередньо Покупцю або уповноваженому представнику Покупця відповідно до накладної. Повноважним представником Покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання та транспортування продукції. Покупець заздалегідь надсилає засобами факсимільного зв'язку Постачальнику довіреність, складену ним на особу, яка є його повноважним представником.

Датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної на партію Товару. Моментом переходу до Покупця права власності за цим Договором вважається дата 100% сплати вартості Товару Покупцем (п. 2.9. Договору).

Товар вважається зданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (п. 2.13. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору за прострочення терміну поставки Товару згідно п. 2.2. цього Договору, якщо затримка поставки Товару виникла з вини Постачальника, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого Товару.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 60 223,68 грн.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором поставки.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товару протягом 01.02.2013 - 13.08.2014 за суму 60 223,68 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.5. Договору оплата здійснюється у розмірі 100% передплати повної вартості поставленої партії Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі на підставі рахунку фактури Постачальник, термін дії якого складає 5 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, після спливу указаного п. 3.5. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом встановлено, що умовами спірного Договору не передбачається обов'язок Постачальника стосовно передачі додаткових документів (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє звернення відповідача адресоване позивачу, про встановлення розумного строку для передання тих документів, які Позивач вважає обов'язковими.

Таким чином, твердження відповідача про недотримання позивачем вимог ст. 662 ЦК України стосовно поставки Товару не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані.

Також, відхиляються твердження відповідача про відсутність погодження сторонами строку оплати за поставлений Товар, оскільки, як зазначалося раніше, приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Твердження відповідача про відступіть погодженої волі сторін об'єктивованої нормами укладеного Договору стосовно порядку оплати за поставлений Товар не приймаються судом до уваги та відхиляються, як необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 60 223,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі Договору.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару 5885,42 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 за №14 визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки умовами спірного Договору не передбачається притягнення винуватої особи до цивільно-правової відповідальності у формі стягнення пені, як різновиду неустойки, таким чином місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 5885,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з прострочення останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 111,19 грн. - 3% річних, 37 494,40 грн. - інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи, 15.06.2015 позивачем було подано через канцелярію Господарського суду м. Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 106 714,69 грн., з яких 60 223,68 грн. - основного боргу, 5 885,42 грн. - пені, 3 111,19 грн. - 3% річних та 37 494,40 грн. - інфляційних втрат.

Відмовляючи в задоволенні даної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідної заяви з додатками на адресу відповідача, що є порушенням приписів ст.ст. 54, 57 ГПК України,

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, оскільки в матеріалах наявний опис вкладення, з якого вбачається, що адресу відповідача було надіслано оригінал заяви про збільшення позовних вимог від 15.06.2015р. та оригінал розрахунку збільшення позовних вимог б/н від 15.06.2015р. (а.с. 167), таким чином дана заява підлягає розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 за №18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню, а саме інфляційні втрати у сумі та 37 494,40 грн. за період з січня 2014 по травень 2015р. та 3% річних у сумі 3 111,19 грн. за період з 05.12.2013р. по 12.06.2015р., оскільки дії відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Оберон-Україна" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/12262/15 підлягає зміні в частині стягнення інфляційні втрати у сумі та 37 494,40 грн. та 3% річних у сумі 3 111,19 грн., в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оберон-Україна" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. у справі № 910/12262/15 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства "Оберон-Україна" (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 92-Б; код ЄДРПОУ 32243515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, офіс 9; код ЄДРПОУ 34332418) заборгованість за Договором поставки №2141ЦП від 17.09.2012 у розмірі 100 829,27 грн., з яких 60 223,68 грн. - основного боргу, 3 111,19 грн. - 3% річних37 494,40 грн. - інфляційних втрат.»

3. В іншій частині рішення залишити без змін.»

4. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства "Оберон-Україна" (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 92-Б; код ЄДРПОУ 32243515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "ОМІС" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, офіс 9; код ЄДРПОУ 34332418) судовий збір в розмірі 2 016,58 грн.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Київ.

6. Матеріали справи № 910/12262/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Тищенко