Постанова

від 07.12.2015 по справі 909/565/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 909/565/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янтос" (надалі ПП "Янтос") за №143 від 15.07.2015р. (вх. № 01-05/3430/15 від 30.07.2015р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2015р.

у справі № 909/565/15

за позовом: ПП "Янтос"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" (надалі ОСОБА_2 "Західспецбетон")

про стягнення 60105,00 грн. заборгованості,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 22.10.2015р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2015р. у справі №909/565/15 (суддя Кобецька С.М.) відмовлено у позові ПП "Янтос" до відповідача ОСОБА_2 "Західспецбетон" про стягнення заборгованості в сумі 60105,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - основний борг, 26845,00 грн. - пеня, 7375,00 грн. - інфляційні втрати, 885,00 грн. - 3% річних.

Враховуючи те, що позивач не довів факту отримання відповідачем товару по видатковій накладній № 107 від 05.03.2014р., суд першої інстанції послався на відсутність правових підстав для висновку про те, що у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок за отриманий товар та не доводено перед судом наявності заборгованості в сумі 25000,00 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних відмовлено з тих підстав, що вони є похідними від основного боргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що станом на 25.05.2015р. заборгованість відповідача за отриманий самовивозом металобрухт-висічку складала 29500,00 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 «Західспецбетон» частково погасило заборгованість, Підприємство зменшило позовні вимоги. Покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги останні видаткові накладні № 877 і № 107 та не врахував вартості отриманої по них відповідачем продукції, яка становить 42964,00грн., а не 25000,00 грн., як вказує суд в оскаржуваному рішенні. Звертає увагу на безпідставність тверджень відповідача щодо неотримання ним продукції, оскільки він частково оплатив її вартість. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2015р. у справі № 909/565/15, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу, не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.10.2015р.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2015р. у справі №909/565/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013р. між ПП «Янтос» (постачальник) та ОСОБА_2 «Західспецбетон» (покупець) укладено договір поставки № 67, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію на протязі п'яти робочих днів з дня оплати, а покупець - прийняти її і оплатити в строк (а.с. 11).

Відповідно до п. 2 договору кількість, асортимент, ціна, терміни поставки товару обумовлюються в попередніх замовленнях.

Згідно п. 4 договору приймання продукції за кількістю і якістю проводиться сторонами у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення.

В п. 5 договору зазначено, що датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця є дата отримання продукції покупцем згідно накладних, підписаних сторонами.

Розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах попередньої оплати (п. 6 договору).

Пунктом 7 договору встановлено, що за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як за прострочення оплати більше, як на один день від терміну, вказаного в розділі 5, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % суми за кожен день прострочення платежу.

В пункті 8 договору сторони погодили, що покупець одержує продукцію автотранспортом постачальника, оплата за доставку товару враховується в собівартості продукції, або власним транспортом, що погоджується сторонами попередньо.

Відповідно до п. 9 договору всі спірні питання між сторонами даного договору, неврегульовані мирним шляхом, підлягають розгляду в господарському суді України.

Зміни та доповнення до дійсного договору мають силу при умові, якщо вони складені у письмовій формі і підписані повноважними на те особами (п. 12 договору).

Згідно п. 13 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Договір поставки № 67 від 01.04.2013р. підписаний і скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами будь-яких змін до договору поставки № 67 від 01.04.2013р. чи укладення між ними інших договорів поставки.

Як видно із доданих до позовної заяви та апеляційної скарги копій видаткових накладних № 622 від 24.09.2013р., № 656 від 08.10.2013р., № 703 від 25.10.2013р., № 736 від 05.11.2013р., №758 від 12.11.2013р., № 787 від 22.11.2013р., № 817 від 03.12.2013р., №877 від 24.12.2013р. та №107 від 05.03.2014р., ОСОБА_2 «Західспецбетон» отримав від позивача самовивозом власним автотранспортом товар (металобрухт-висічку) загальною вартістю 110916,00 грн. (а.с.112-113, 115, 117,119-120, 123, 125-126).

В порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач частково оплатив вартість отриманого металобрухту-висічки, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 81416,00 грн., про що свідчать приєднані до матеріалів справи копії платіжних доручень, виписки банку по рахунку ПП «Янтос» та складений позивачем акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 15.01.2015р. (а.с. 14, 127-136, 139-146).

23.01.2015р. відповідач отримав від позивача письмову претензію від 15.01.2015р. про сплату заборгованості в сумі 29500,00 грн. за відвантажений металобрухт-висічку по накладних № 877 від 24.12.2013р. та № 107 від 05.03.2014р., в якій позивач пропонував перерахувати заборгованість в семиденний термін з дня отримання претензії та попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги буде змушений звернутись до суду для примусового стягнення заборгованої суми (а.с.15-16).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом (вх.№5722/15 від 25.05.2015р.).

Згідно платіжних доручень № 354 від 25.05.2015р. та № 365 від 03.06.2015р. відповідач перерахував на рахунок позивача 4500,00 грн. (а.с.146-147).

Враховуючи проведену відповідачем часткову оплату заборгованості, позивач 09.06.2015р. подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача 25000,00 грн. основного боргу, 26845,00 грн. пені, 885,00 грн. 3% річних та 7375,00 грн. інфляційних втрат (а.с.31).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що згідно договору поставки № 67 від 01.04.2013р., укладеного між ПП «Янтос» та ОСОБА_2 «Західспецбетон», відповідач самовивозом власним автотранспортом отримав від позивача товар (металобрухт-висічку) загальною вартістю 110916,00 грн., що підтверджується вищеописаними видатковими накладними № 622 від 24.09.2013р., № 656 від 08.10.2013р., № 703 від 25.10.2013р., № 736 від 05.11.2013р., №758 від 12.11.2013р., №787 від 22.11.2013р., №817 від 03.12.2013р., № 877 від 24.12.2013р. та № 107 від 05.03.2014р.

В порушення своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, відповідач станом на 15.01.2015р. перерахував на рахунок позивача лише 81416,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписками банку по рахунку ПП «Янтос», у зв'язку з чим на момент заявлення даного позову в суд в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29500,00 грн. за отриманий по видаткових накладних № 877 від 24.12.2013р. та № 107 від 05.03.2014р. металобрухт-висічку.

Враховуючи те, що відповідач згідно платіжних доручень № 354 від 25.05.2015р. та №365 від 03.06.2015р. провів часткову оплату за отриманий товар в розмірі 4500,00 грн., позивач зменшив позовні вимоги, тому колегія суддів констатує, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 67 від 01.04.2013р. складає 25000,00 грн. та підтверджується вищеописаними доказами.

Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем товару по видатковій накладній № 107 від 05.03.2014р. на суму 26004,00 грн., враховуючи наступне.

З досліджених судом апеляційної інстанції копій платіжних доручень, виписок банку по рахунку ПП «Янтос» та складеного позивачем акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 05.06.2015р. (а.с.150) вбачається, що на момент оформлення видаткових накладних № 877 від 24.12.2013р. на суму 16960,00 грн. та № 107 від 05.03.2014р. на суму 26004,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за попередньо отриманий металобрухт-висічку складала 880,00 грн. Однак, в подальшому, відповідач перерахував на рахунок позивача 18844,00 грн., що підтверджує часткову проплату отриманого по спірних видаткових накладних металобрухту-висічки.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно залишив без задоволення позовну вимогу ПП «Янтос» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 «Західспецбетон» 25000,00 грн. основного боргу, який виник на підставі договору поставки № 67 від 01.04.2013р., оскільки дана вимога є обґрунтованою та доведена перед судом належними і допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В поданому клопотанні про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 885,00 грн. та 7375,00 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку та враховуючи відсутність у суду повноважень щодо виходу за межі позовних вимог, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних і інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме - наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 «Західспецбетон» 3% річних в сумі 358,93 грн. та 7375,00 грн. інфляційних втрат за період з 23.01.2015р. по 23.06.2015р.

В частині позову про стягнення з відповідача пені в сумі 26845,00 грн. за період прострочення з 23.01.2015р. по 23.06.2015р. колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7 договору за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як за прострочення оплати більше, як на один день від терміну, вказаному в розділі 5, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів встановила, що позивач застосував розмір пені визначений п. 7 договору, який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Разом з тим, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з чим позовну вимогу про стягнення з відповідача пені слід задоволити частково, стягнувши з ОСОБА_2 «Західспецбетон» 6375,25 грн. пені за період з 23.01.2015р. по 23.06.2015р.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що по спірних видаткових накладних ним не було отримано товару від позивача, у зв'язку з відсутністю довіреності у представника, з огляду на наступне.

Довіреність відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, є первинним, проте не єдиним документом, який підтверджує факт господарської операції і передачі товару. Відсутність довіреності на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.04.2015 у справі № 903/679/14.

З врахуванням вищевказаного, висновки в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме - стягнути з ОСОБА_2 «Західспецбетон» на користь ПП «Янтос» 25000,00 грн. основного боргу, 358,93 грн. 3% річних, 7375,00 грн. інфляційних втрат та 6375,25 грн. пені.

Враховуючи вищенаведені обставини та приписи ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на сторони у даній справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янтос" задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2015р. у справі №909/565/15 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов Приватного підприємства "Янтос" задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" (76036, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 2А, ідентифікаційний код 37409430) на користь Приватного підприємства "Янтос" (46010, м.Тернопіль, вул. Текстильна, 24Б, ідентифікаційний код 37681479) 25000,00 грн. основного боргу, 358,93 грн. 3% річних, 7375,00 грн. інфляційних втрат та 6375,25 грн. пені.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" (76036, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 2А, ідентифікаційний код 37409430) на користь Приватного підприємства "Янтос" (46010, м.Тернопіль, вул. Текстильна, 24Б, ідентифікаційний код 37681479) 1188,65 грн. судового збору за розгляд позовної заяви 594,32 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

ОСОБА_1