Ухвала

від 30.11.2015 по справі 826/12230/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/12230/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2015 №0031871506,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2015 №0031871506.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб (код платежу 11020500) за 2013 рік, 2014 рік; за наслідками перевірки складено акт від 21.05.2015 №271/26-59-15-06-94.

Актом перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, а саме грошове зобов'язання за 2013 рік у розмірі 334462,00 грн, яке сплачено 18.04.2014 при граничному терміні сплати 11.03.2014 (кількість днів затримки - 37); грошове зобов'язання 3864,80 грн, яке сплачено 17.04.2015 при граничному терміні сплати 11.03.2015 (кількість днів затримки 36).

10.06.2015 відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0031871506, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 338326,80 грн (за затримку на 36 та 37 календарних днів) до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 67665,36 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 160.7 статті 160 вказаного Кодексу передбачено, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 лютого 2014 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій визначив суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, у розмірі 334462,00 грн (рядок 19).

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за наслідками здійснення виплат нерезиденту за виробництво (розповсюдження) реклами, сплачено передбачений пунктом 160.7 статті 160 ПК України податок на прибуток у розмірі 181968,64 грн згідно платіжного доручення від 13 вересня 2013 року №2 та у розмірі 152493,66 грн згідно платіжного доручення від 02 жовтня 2013 року №3, загалом - 334462,30 грн. Вказані суми податку були сплачені позивачем на рахунок Державного бюджету України №31117009700011, код бюджетної класифікації: 11021000.

27 січня 2015 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, в якій визначив суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами у розмірі 206197,00 грн (рядок 17).

Сума податку передбаченого пунктом 160.7 статті 160 ПК України у розмірі 206197,00 грн сплачена позивачем 30 травня 2014 року, що підтверджується копією платіжного доручення №9. Вказані суми податку були сплачені позивачем на рахунок Державного бюджету України №31111005700011, код бюджетної класифікації: 11020500.

В обґрунтування порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 334462,00 грн відповідач посилається на те, що позивачем здійснено сплату такого податку на рахунок Державного бюджету України №31117009700011, код бюджетної класифікації: 11021000, тоді як товариство мало сплатити такий податок на рахунок Державного казначейства України №31111005700011, код бюджетної класифікації: 11020500; у зв'язку із наведеним контролюючий орган за порушення строків сплати податку за 2013 рік при повному погашенні такої суми нарахував позивачу пеню за таке порушення та відніс її до узгоджених зобов'язань позивача за 2014 рік.

Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11, за кодом 11021000 використовуються такі надходження до бюджету як податок на прибуток приватних підприємств; за кодом 11020500 - податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Згідно положень статті 9 вказаного Кодексу податкові надходження відносяться до класифікації доходів бюджету. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Отже, з огляду на призначення та сферу застосування бюджетної класифікації остання не може змінювати вид та структуру платежів у системі оподаткування.

Згідно частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 названого Кодексу податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації та номеру рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Так, на думку колегії суддів, позивачем виконано податковий обов'язок та в строки, передбачені чинним законодавством було сплачено грошові зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб відповідно до пункту 160.7 статті 160 ПК України за 2013 та 2014 роки, оскільки перераховано кошти із зазначенням їх цільового призначення - податок на прибуток іноземних юридичних осіб згідно статті 160.7 статті 160 ПК України. Про намір позивача сплатити вказаний податок свідчить також і відповідний розмір коштів, які були задекларовані позивачем як сума податку що підлягає сплаті.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону в редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є податкове повідомлення - рішення, яким до позивача застосований штраф у розмірі 67665,36 грн.

Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер, тому ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 2009,70 грн (1218,00х1,5%х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2015 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 38728711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 26) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.12.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.