Постанова

від 03.12.2015 по справі 820/7056/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. № 820/7056/15

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представників ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні ОСОБА_1 окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_7" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 міська рада про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_7", звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити в поземельній книзі запис про акт на право постійного користування земельною ділянкою ДП "Завод імені ОСОБА_7", який був виданий виконавчим комітетом ОСОБА_1 районної ОСОБА_5 депутатів трудящих 26 липня 1958 року і зареєстрований в державному реєстрі землекористувань за №8 28 серпня 1958 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з розпорядженням ОСОБА_5 міністрів Української РСР № 975-60рс від 27.08.1955 р., рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ради депутатів трудящих №842-041 від 23.12.1957 р. ДП "Завод імені ОСОБА_7" було виділено земельну ділянку, а на підставі цього розпорядження та рішення ОСОБА_1 районною ОСОБА_5 депутатів трудящих було видано державний акт на право користування землею та в державну реєстрацію землекористувань було внесено запис за №8 від 28.08.1958 р. про те, що ДП "Завод імені ОСОБА_7" є землекористувачем даної земельної ділянки. Однак сторонні особи перешкоджають позивачу у реалізації своїх законних прав та інтересів з приводу користування земельною ділянкою. Земельна ділянка по вул. Федоренка, 11 у Комінтернівському районі м. Харкова, яку було передано у власність ОСОБА_3 рішенням ХМР, повністю знаходиться на території, що була виділена ДП "Завод імені ОСОБА_7". Позивач вважає, що відповідач не виконав свій обов'язок у веденні обліку земельних ділянок та втратив інформацію про земельну ділянку, землекористувачем якої є ДП "Завод імені ОСОБА_7", на яку був виданий державний акт на право користування землею та в державному реєстрі землекористувань було внесено запис за №8 від 28.08.1958 р., чим порушив права та інтереси позивача з приводу користування земельною ділянкою.

Представник відповідача в письмових запереченнях, наданих до суду, зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та його територіальні органи не мають повноважень з проведення державної реєстрації, перереєстрації чи скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в тому числі і прав на земельні ділянки. До компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області віднесена передача у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території області. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та незаконними, а тому просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 міську раду.

Представник ОСОБА_1 міської ради в письмових запереченнях, наданих до суду, зазначив, що заперечує проти позову та вважає його необґрунтованим та безпідставним, оскільки при наданні земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 міською радою було проведено усі заходи щодо перевірки наявності реєстрації земельних ділянок у іншому володінні. Рішенням 33 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 29.04.2009 р. №95/09 ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 1000,0 кв. м. по вул. Федоренка, 11 (Комінтернівський район м. Харкова) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Підставою для прийняття зазначеного рішення став розроблений ТОВ «Геокомплект» проект відведення земельної ділянки по вул. Федоренка, 11, який було погоджено у відповідності до вимог діючого на той період земельного законодавства, про що свідчать висновки відповідних організацій та установ. На підставі зазначеного рішення міської ради ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 1000,0 кв.м. (кадастровий №6310136900:09:001:0057) по вул. Федоренка, 11 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд від 28.05.2010 р., який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Харків. Також, відповідно до схеми розташування земельної ділянки ОСОБА_9 погодження земельної ділянки по вул. Федоренка, 11 земельна ділянка ОСОБА_3 розташована поруч із танковою дорогою на певній відстані і не налягає на останню. Таким чином, на думку третьої особи, позивачем не доведено факт порушення відповідачем прав та інтересів підприємства, а тому і відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, ОСОБА_3 та його представник в судове засідання прибули, проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третьої особи, ОСОБА_1 міської ради в судове засідання прибули, проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що право Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_7" на земельну ділянку посвідчується ОСОБА_9 на право користування землею, виданим виконавчим комітетом ОСОБА_1 районної ОСОБА_5 депутатів трудящих 26.07.1958 р. Землекористування записано в державну реєстрацію землекористувань за №8 від 28.08.1958 р.

Відповідно до змісту вказаного ОСОБА_9 на право користування землею та плану до нього, Заводу імені ОСОБА_7 відведено в постійне користування 78,75 га землі. Земельна ділянка має складну ламану конфігурацію, розташована частково та межує із землями м. Харкова, а також населеними пунктами Харківського району і по конфігурації нагадує дорогу. Адреса земельної ділянки відсутня.

Як зазначив представник позивача у судових засіданнях, сторонні особи перешкоджають позивачу у реалізації своїх законних прав та інтересів з приводу користування земельною ділянкою. Зокрема, земельна ділянка по вул. Федоренка, 11, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №289878 передана ОСОБА_9 на підставі рішення ХМР від 24.09.2009 р. №95/09, повністю знаходиться на території, що була виділена ДП "Завод імені ОСОБА_7.

Також, позивач у позовній заяві посилався на те, що ОСОБА_1 регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Державному комітеті України із земельних ресурсів видало Довідку №4884 від 24.06.2008 р. про відсутність чинних державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку по вул. Федоренка, 11. В 2009 році повторно підтвердили відсутність державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку у Довідці №3965 від 07.08.2009 р., на підставі чого дана земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_3.

Оцінивши встановлені обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 6 Закону України "Про державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про державний земельний кадастр" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних; розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру; участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру; організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.

Пунктом 2 прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

В період із 01.01.2011 р. - 31.12.2012 р. діяла Постанова КМУ №1021 від 09.09.2009, відповідно до якої повноваженнями по веденню Поземельної книги, Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді були наділені територіальні органи Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки. Зазначена постанова КМУ втратила чинність згідно з постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру".

Із 01.01.2013 відбулися зміни у законодавстві стосовно реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набули чинності Закон України "Про державний земельний кадастр", Постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" №1051 від 17.10.2012 р.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, а також вимог статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягає право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництвата житлово-комунального господарства України 03.02.2015 №14, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 3 Положення).

Згідно п. 4 зазначеного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє та подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства аграрної політики та продовольства України;

2) подає в установленому порядку Голові Держгеокадастру пропозиції щодо здійснення адаптації національного законодавства до законодавства ЄС з питань, що належать до його компетенції; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, заходи щодо імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна;

3) подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо розроблення:

нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку;

стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;

нормативно-технічних документів з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем;

4) надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері;

5) бере участь у міжнародному співробітництві з питань земельних відносин, виконанні зобов'язань міжнародних документів та угод у межах своєї компетенції;

6) здійснює державний геодезичний нагляд за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю;

7) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

8) погоджує виконання робіт в охоронних зонах геодезичних пунктів та знесення і перезакладення геодезичних пунктів;

9) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

10) організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

11) веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

12) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України;

13) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

14) бере участь у розробленні та виконанні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні;

15) забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій;

16) організовує виконання робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи;

17) готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель та вносить їх на розгляд Голові Держгеокадастру;

18) забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів;

19) здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель;

20) вносить до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

21) забезпечує створення, формування і ведення регіонального фонду документації із землеустрою;

22) здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;

23) здійснює заходи щодо контролю за додержанням суб'єктами господарювання відповідних ліцензійних умов під час проведення землеоціночних робіт та земельних торгів;

24) проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель;

25) бере участь у державному регулюванні планування територій;

26) проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою;

27) здійснює методичне забезпечення та координацію діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації на територіальному рівні, а також методичне забезпечення діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації розробників об'єктів державної експертизи;

28) надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції;

29) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру;

30) здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

Таким чином, вищевказане свідчить, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не віднесено проведення державної реєстрації, перереєстрації чи скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в тому числі і прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області віднесена передача у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території області.

Щодо посилання позивача на видачу довідок №4884 від 24.06.2008 р. та №3965 від 07.08.2009 р. про відсутність чинних державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку, суд зазначає, що вони не мають жодного відношення до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки довідки видавала ОСОБА_1 регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру» при Державному комітеті України із земельних ресурсів, яка є окремою юридичною особою та органом державної влади. ОСОБА_1 регіональна філія Центру ДЗК є підрозділом Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».

Тобто, у даному випадку права та обов'язки не виникають між Державним підприємством "Завод імені ОСОБА_7" та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, права Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_7" в спірних правовідносинах не порушуються.

За змістом ч. 8 ст. 3 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов.

За приписами ч. 1 ст. 104, ст. 6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб'єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Проте, Державним підприємством "Завод імені ОСОБА_7" не доведено чим порушено його законні права та інтереси, саме відповідачем по справі Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

В матеріалах даної адміністративної справи взагалі відсутні будь-які докази, які б підтвердили, що підприємтво позивача зверталось до відповідача, з будь-яким питанням пов'язаним з користуванням належної йому земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч. 3 ст. 2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача діями відповідача, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_7" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1 міська рада про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.12.2015 року.