Рішення

від 07.12.2015 по справі 922/5928/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р.Справа № 922/5928/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі", м. Харків про стягнення коштів у сумі 32438,92 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2971 від 17.12.2014р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 385 від 24.11.2015р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Стома» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віккерс Енерджі» - про стягнення суми боргу в розмірі 30000,00 грн., пені в сумі 2288,76 грн., штрафу в розмірі 3% річних від суми заборгованості в розмірі 150,16 грн. Окрім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги було вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 21-ХОГ на постачання природного газу від 17 серпня 2015 року щодо повернення частини сплаченої позивачем вартості непоставленого відповідачем у вересні 2015 року природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2015 р.

В судовому засіданні 25.11.2015 р. було оголошено перерву до 07.12.2015 р.

01 грудня 2015 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог (вх.№ 48200 від 01.12.2015 р.), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1968,69 грн. за період з 28.09.2015 р. по 11.11.2015 р.).

В судовому засіданні 07.12.2015 р. представник позивача підтримала заяву про зміну позовних вимог (вх.№ 48200 від 01.12.2015 р.); пояснила, що заборгованість в сумі 30000,00 грн., яка становить предмет спору у даній справі, відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, що зумовлює необхідність припинення провадження даній справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у даній справі, оскільки спір виник з вини відповідача. Окрім того, заявою (вх.№ 48780 від 07.12.2015 р.) позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3% річних від суми заборгованості в розмірі 150,16 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд провадження в частині стягнення заборгованість в сумі 30000,00 грн. припинити у зв'язку з її оплатою. Просив суд частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, оскільки вважає, що позивачем не вірно визначено період обчислення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2015 року судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог (вх.№ 48200 від 01.12.2015 р.) та продовжено розгляд справи з її урахуванням; припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача заявленого в позовній заяві штрафу у розмірі 3% річних в сумі 150,16 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог та прийняття такої відмови господарським судом); припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку відсутністю предмету спору).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

17 серпня 2015 року між позивачем (як споживачем) та відповідачем (як постачальником) було укладено договір № 21-ХОГ на постачання природного газу (далі - договір на постачання природного газу).

Відповідно до п. 1.1 договору на постачання природного газу, постачальник поставляє, а споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору.

Зі змісту п. 1.4 договору на постачання природного газу вбачається, що постачальник передає споживачу природний газ в обсязі 257,0 тис. метрів кубічних, в період з 01.09.2015 р. по 31.12.2015 р.

Згідно з п. 3.1 договору на постачання природного газу, постачальник передає споживачу природний газ за даним договором у мережі ПАТ «Укртрансгаз».

В пункті 3.2 договору на постачання природного газу сторони домовились, що приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових об'ємів від середньодобового не більше +/- 5,0 відсотків.

Відповідно до п. 6.2 договору на постачання природного газу, у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів постачання природного газу у звітному місяці постачальник зобов'язаний повернути споживачеві отримані від останнього кошти (оплата за непоставлений природний газ у звітному місяці) протягом10 днів.

Як свідчить банківська виписка (арк.с. 20-22), згідно договору на постачання природного газу, 17.09.2015 р. позивач сплатив відповідачу за природний газ за вересень 2015 року 39437,28 грн.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, останній свої зобов'язання за договором на постачання природного газу не виконав, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача із вимогою в порядку п. 6.2 договору на постачання природного газу щодо повернення оплати за непоставлений природний газ.

Позивач стверджує, що листом № 1977 від 22.09.2015 р. (арк.с. 14), він звертався до відповідача з проханням повернути передплату за непоставлений природний газ у вересні 2015 року в сумі 39437,28 грн.

05 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів та сплату штрафних санкцій № 2038 (арк.с. 15), відповідно до якої просив відповідача повернути передплату за поставлений природний газ у вересні 2015 року в сумі 39437,28 грн., а також сплатити 3% річних в сумі 61,59 грн. та пеню в сумі 1923,24 грн.

Листом № 352 від 09.10.2015 р. (арк.с. 19) відповідач повідомив позивача, що вимога № 2038 від 05 жовтня 2015 року була отримана ним 09.10.2015 р., зобов'язався повернути позивачу кошти за оплачений та непоставлений газ у вересні 2015 року в строк до 16.10.2015 р.

Згідно банківської виписки (арк.с. 23), 28.10.2015 р. відповідач частково повернув позивачу оплату за непоставлений природний газ в сумі 9437,28 грн.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, останній решту вартості непоставленого газу в сумі 30000,00 грн. не повернув, що й зумовило звернення позивача 04.11.2015 р. до суду з позовом у даній справі.

12 листопада 2015 року (тобто після звернення позивача з позовом у даній справі до суду) відповідач сплатив решту вартості непоставленого газу в сумі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 12.11.2015 р. (арк.с 47) та визнається учасниками судового процесу.

В пункті 6.1 договору на постачання природного газу сторони домовились, що при невиконанні чи неналежному виконання умов даного договору, винна сторона сплачує на користь іншої пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1968,69 грн. за період з 28.09.2015 р. по 11.11.2015 р. та звернувся з позовом про її стягнення в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що 17.09.2015 р. позивач на виконання своїх грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу сплатив відповідачу вартість природного газу за вересень 2015 року в сумі 39437,28 грн. (банківська виписка арк.с. 20-22).

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором на постачання природного газу щодо постачання природного газу позивачу у вересні 2015 року - не виконав. Відповідні обставини не заперечує та не спростовує відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 6.2 договору на постачання природного газу, сторони домовились, що у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів постачання природного газу у звітному місяці постачальник зобов'язаний повернути споживачеві отримані від останнього кошти протягом 10 днів.

Втім, в п. 6.2 договору на постачання природного газу, сторони не дійшли згоди щодо моменту, з якого вказаний 10-денний строк має обчислюватись.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист відповідача №352 від 09.10.2015р. (арк.с. 19), останній отримав вимогу позивача №2038 від 05.10.2015р. (арк.с. 15) про повернення передплати за непоставлений природний газ у вересні 2015 року в сумі 39437,28грн. - 09.10.2015 р.

Саме отримана відповідачем 09.10.2015 р. вимога позивача № 2038 від 05.10.2015р. свідчить про звернення останнього в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України із вимогою про повернення вартості оплаченого та неотриманого природного газу в сумі 39437,28грн. Лист позивача № 1977 від 22.09.2015р. (арк.с. 14), про відповідні обставини не свідчить.

Таким чином, обов'язок відповідача повернути позивачу вартість оплаченого та непоставленого у вересні 2015 року природного газу в сумі 39437,28грн. настав - 16.10.2015р., тобто зі сплином семиденного терміну після отримання відповідачем 09.10.2015 р. вимоги позивача про повернення вартості оплаченого та неотриманого природного газу в сумі 39437,28грн.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє позиції сторін щодо порядку визначення обумовленого п. 6.2 договору на постачання природного газу строку, як такі, що базуються на довільному тлумаченні положень договору та вимог чинного законодавства.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 07.12.2015 р. у даній справі наведене вище також було зазначено, зважаючи на викладену правову та фактичну аргументацію було відхилено позиції сторін щодо порядку визначення обумовленого п. 6.2 договору на постачання природного газу строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчить банківська виписка (арк.с. 23), 28.10.2015р. (до звернення позивача з позовом у даній справі 04.11.2015 р.), відповідач частково повернув позивачу оплату за непоставлений природний газ в сумі 9437,28 грн.

12 листопада 2015 року (тобто після звернення позивача 04.11.2015р. з позовом у даній справі до суду та порушення провадження у даній справі 06.11.2015р.) відповідач сплатив решту вартості непоставленого газу в сумі 30000,00грн., що підтверджується банківською випискою за 12.11.2015 р. (арк.с 47) та визнається учасниками судового процесу.

Враховуючи, що відповідач повернув позивачу вартість оплаченого та непоставленого згідно договору природного газу в сумі 39437,28 грн. після спливу семиденного строку від дня пред'явлення позивачем відповідної вимоги (16.10.2015р.), відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.1 договору на постачання природного газу сторони домовились, що при невиконанні чи неналежному виконання умов даного договору, винна сторона сплачує на користь іншої пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині пені в цілому є законними та обґрунтованими. Втім, позивачем не вірно визначено початок періоду їх нарахування. Так, враховуючи, що обов'язок відповідача з повернення оплаченого та непоставленого природного газу за вересень 2015 року виник 16.10.2015 р., нарахування пені має здійснюватися з 17.10.2015 р., а не як зазначає позивач з 28.09.2015 р.

За таких обставин, пеня підлягає стягненню за період з 17.10.2015 р. по визначену позивачем дату 11.11.2015 р. в сумі 1065,42 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в сумі 1065,42 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховую, що спір по стягненню суми боргу в розмірі 30000,00 грн. доведено до суду з вини відповідача, а також відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 3% річних, часткове задоволення позовних вимог по стягненню пені у зв'язку з невірним розрахунком позивача, витрати по сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 1178,05 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 509, 526, 530, 549, 610-612 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України та керуючись 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «³ккерс ЕнерджіВ» (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, будинок 13/15, оф. 20, код ЄДРПОУ 37576425) на користь Публічного акціонерного товариства В«СтомаВ» (61105, м. Харків, вул. Ньютона, 3, код ЄДРПОУ 00481318) пеню в сумі 1065,42 грн., судовий збір в сумі 1178,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3