Рішення

від 20.10.2015 по справі 2-2317/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7925/15 Справа № 2-2317/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмежною відповідальністю "Центр міста" про визнання права власності на обєкт інвестування,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ТОВ «Центр міста» про визнання права власності, посилаючись на те, що 25 травня 2005 року між ОСОБА_5 (Інвестор) та Приватним підприємством «Центр міста» (правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста») (Забудовник) було укладено Договір № 56 про інвестування житлового будівництва, а 5 грудня 2006 року між ОСОБА_6 (Первинний інвестор) та ОСОБА_4 (Новий інвестор) та ПП «Центр міста» (Забудовник) було укладено Договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 цього Договору Первинний інвестор передає, а новий інвестор приймає на себе всі права та обов'язки по Договору № 56 про інвестування житлового будівництва від 25 травня 2005 року, а пунктом 7 цього Договору встановлено, що з моменту набрання чинності даним Договором Забудовник звільняється від всіх своїх зобов'язань за Договором № 56 про інвестування житлового будівництва від 25 травня 2005 року відносно Первинного інвестора.

Позивач свої зобов'язання за договором виконала але до цього часу не має можливості користуватися квартирою. Відповідачем будинок збудовано, але Позивачеві не відомо чи завершене будівництво. В експлуатацію на даний момент будинок не введено. Згідно договору Позивач - інвестор - зобов'язується взяти участь в інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку, за адресою: місто Дніпропетровськ XXII Партз'їзду будівельний № 52, а Відповідач - забудовник - зобов'язується організувати його будівництво відповідно до договірних умов та передати інвестору у власність квартиру будівельний № 18, загальною площею 102.00 кв.м., розташовану на 7 поверсі вказаного житлового будинку.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено та ухвалено визнано за ОСОБА_4 право власності на об'єкт інвестування квартиру будівельний № 18, загальною площею 106,0 кв.м., що розташована на 7 поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без додаткового вводу в експлуатацію та вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 22).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2011 року роз'яснено заочне рішення того ж суду від 05 травня 2011 року із зазначенням загальної та житлової площі приміщень, на які визнано право власності за позивачем, а також строк дії ліцензії Інституту «Дніпроагропроект», яким було проведено обстеження технічного стану будівельних конструкцій житлового будинку (а.с.32).

В апеляційній скарзі представник особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2011 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 319, 328 ЦК України та виходив з тих обставин, що згідно з експертним та технічним висновками квартири готові до експлуатації і не потребують додаткових актів введення в експлуатацію. Оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за договорами призвело до порушення прав позивача, у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об'єкт у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за ОСОБА_7 права власності на квартири без акту введення в експлуатацію.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, рішення відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що 25 травня 2005 року між ОСОБА_6 (Інвестор), та ПП «Центр міста» (правонаступником якого є ТОВ «Центр міста») (Забудовник) було укладено Договір №56 про інвестування житлового будівництва (а.с. 6-15).

Пунктами 2.1, 2.2, зазначених договорів обумовлені загальні суми інвестицій, які вносяться (перераховуються) Інвестором в касу/на поточний рахунок Забудовника у строки, зазначені у «Графіку інвестування», який є невід'ємною частиною договору.

Зідно пунктів 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору відповідач зобов'язався виконати будівництво житлового комплексу з дотриманням вимог проектної документації, Державних будівельних норм України, ввести його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Планований строк введення житлового будинку в експлуатацію - 4-й квартал 2009 року. Протягом 90 днів після введення житлового будинку в експлуатацію Забудовник зобов'язаний допустити Інвестора до огляду «Об'єкта інвестування» згідно «Оглядового ордеру» та передати Інвестору об'єкт інвестування за актом приймання-передачі.

Також всатновлено, що 05 грудня 2006 року між ОСОБА_6 (Первинний інвестор) та ОСОБА_4 (Новий інвестор), а також ТОВ «Центр міста»(Забудовник) було укладено Договір про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1 цього Договору Первинний інвестор передає, а новий інвестор приймає на себе всі права та обов'язки по Договору № 56 про інвестування житлового будівництва від 25 травня 2005 року. П. 7 цього Договору встановлено, що з моменту набрання чинності даним Договором Забудовник звільняється від всіх своїх зобов'язань за Договором № 56 про інвестування житлового будівництва від 25 травня 2005 року відносно Первинного інвестора (а.с. 16).

Згідно довідки ТОВ «Центр міста» сума внесків згідно договору про інвестування №56 від 25 травня 2005 року інвестором внесена повністю в сумі 286200 грн. (а.с.17).

Згідно із ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема, їх виникнення, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів № 1243 від 22 вересня 2004 року (яка діяла на момент спірних правовідносин) «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначений порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, в тому числі і на приміщення, побудовані за кошти фізичних та юридичних осіб.

Для пред'явлення закінченого будівництвом об'єкта державній приймальній комісії утворюється робоча комісія, яка перевіряє відповідність закінченого будівництвом об'єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним висновкам і нормам.

За результатам роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на квартиру, розташовану у будинку, який не введено в експлуатацію, зазначені норми матеріального права не врахував та задовольнив позовні вимоги без достатніх правових підстав.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 посилалася на те, рішенням суду першої інстанції порушено права ОСОБА_2, якому на праві власності належали два домоволодіння за адресою м. Дніпропетровськ, вул. ХХІІ Партз'їзду, № 52 та № 54, знесені внаслідок будівництва житлового будинку № 50, право власності на які у встановленому законом порядку не припинено і відомості із реєстру права власності не виключено.

Крім того, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею 0,0896 га та 0,0931 га, що знаходяться за адресами м. Дніпропетровськ, вул. ХХІІ Партз'їзду № 52 та № 54, зареєстровані у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 1210100000:06:054:0007 та 1210100000:06:054:0052.

Між ОСОБА_2 та відповідачем 26 січня 2005 року було укладено Договір про надання земельних ділянок в користування під забудову (суперфіцій), за умовами якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Центр міста» прийняв у безстрокове платне володіння та користування вказані земельні ділянки з метою будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 50/18 від 14 липня 2004 року «Про погодження місць розташування об'єктів цивільного призначення у місті».

У вигляді плати за користування земельними ділянками відповідач зобов'язаний був передати ОСОБА_2 частину житлового комплексу загальною площею 300 кв.м на третьому поверсі (п. 3.1.Договору суперфіцію).

Обставини, на які посилається апелянт, підтверджуються копією дублікату нотаріально посвідченого договору про надання земельних ділянок в користування під забудову (встановлення суперфіцію) від 26 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Центр міста», копіями дублікатів договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2004 року та від 29 серпня 2003 року про купівлю ОСОБА_2 двох земельних ділянок, розташованих за адресами м. Дніпропетровськ, вул. ХХІІ Партз'їзду, № 52 та № 54, дублікатами договорів купівлі-продажу домоволодіння від 29 серпня 2003 року та від 09 грудня 2003 року про купівлю ОСОБА_2 домоволодінь за зазначеними адресами (а.с.35-44).

Згідно інформації Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 25 березня 2010 року № Ц/2704-5 на ім'я ОСОБА_2 по вул. ХХІІ Партз'їзду, № 52 та № 54 у м. Дніпропетровську зареєстровані державні акти на земельні ділянки, кадастрові номери 1210100000:06:054:0007 та 1210100000:06:054:0052 (а.с.45).

При розгляді справи зазначені обставини судом з'ясовані не були, справу розглянуто без залучення до участі у ній власника земельних ділянок ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317+ ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні її позовних вимог..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді