Постанова

від 17.01.2012 по справі 2а-3827/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 2a-3827/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кобра»

до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ

про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року за №0005381503,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кобра» (надалі -позивач) звернулося з вказаним адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (надалі -відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в місті Івано-Франківськ у порушення вимог Податкового і Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі»безпідставно винесла податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року за №0005381503, яким встановила товариству з обмеженою відповідальністю «Кобра»зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 246595,00 грн. Оскільки, позивач не являється орендарем земельної ділянки, відносно якої встановлено вказане податкове зобов'язання, і не є суб'єктом плати за землю в формі орендних платежів чи земельного податку, тому він не може занизити, чи завищити свої податкові зобов'язання з плати за землю. Посилання відповідача на договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання землі як підставу до нарахування податкових зобов'язань є протиправним, так як ані податкове, ані цивільне законодавство України не визначають такий договір як підставу виникнення саме податкового зобов'язання з плати за землю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в місті Івано-Франківськ від 03.11.2011 року за №0005381503, яким податковим органом позивачу встановлені зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 246595,00 грн.

Представник відповідача заперечила проти позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, пояснила суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ в місті Івано-Франківськ правомірно, відповідно до норм Податкового та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі», тому просила відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кобра»(ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25596092) з 17.01.2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ міста Івано-Франківськ як платник податків та зборів, встановлених законом, в тому числі, орендної плати за землю.

09.11.2005 року ТОВ «Кобра»уклало з Івано-Франківською міською радою договір оренди №Д0761 земельної ділянки терміном на три роки, який 01.02.2006 року зареєстрований в державному реєстрі за №040629400026 (а.с. 19).

У жовтні 2011 року ДПІ в місті Івано-Франківськ проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Кобра»з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету орендної плати за землі державної і комунальної власності, за результатами якої складений акт від 17.10.2011 року за №8918/15-3 (а.с. 10-12).

Перевіркою податковим органом встановлені порушення позивачем вимог пункту 286.4 статті 286, пункту 287.7 статті 287, пунктів 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством були занижені податкові зобов'язання з орендної плати за землю комунальної форми власності на суму 197276,00 грн. за період з 01.02.2009 року по 31.08.2011 року (а.с. 12).

03.11.2011 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ в місті Івано-Франківськ винесене податкове повідомлення-рішення за №0005381503, відповідно до якого ТОВ «Кобра»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 246595,00 грн., в тому числі 49319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказаний вище висновок ДПІ в місті Івано-Франківськ, викладений в акті невиїзної документальної перевірки позивача від 17.10.2011 року за №8918/15-3 не відповідає фактичним обставинам справи, нормам Податкового і Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 124 цього кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року за №161-XIV (надалі -Закону №161-XIV), із змінами та доповненнями, оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до статті 31 Закону №161-XIV договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Нормами статті 33 Закону №161-XIV встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Нормами Податкового кодексу України (надалі -Кодекс) регламентований порядок обчислення та строки плати за землю, підстави нарахування орендної плати тощо.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 286.3 платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до пункту 286.4 за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Пунктом 287.1 статті 287 Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 287.3 податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 287.7 статті 287 Кодексу, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів) землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки.

Нормами пункту 288.1 статті 288 Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 288.2 платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Кодексу).

Згідно пункту 288.4 цієї ж статті розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1 не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2 не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3 може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до пункту 5.1 договору оренди землі строк його дії становить три роки до 01.02.2009 року включно (а.с. 19).

Позивачем вжиті всі необхідні заходи, передбачені викладеними вище нормами закону щодо продовження договору оренди землі на новий строк. Однак, у зв'язку зі зміною відповідно до рішення XXIX сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська»нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки договір укладений не був. Позивач сплачував орендну плату в розмірах, визначених рішенням VI сесії Івано-Франківської міської ради третього демократичного скликання від 12.03.1999 року.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року в справі №2а-1965/2009 року рішення сесії міської ради від 10.07.2008 року скасоване (а.с. 38-40).

Постанова суду набрала законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року в справі №К-35155/10,К-35475/10 (а.с. 41-43).

Що стосується укладеного між позивачем та Івано-Франківською міською радою договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель у місті Івано-Франківську від 20.12.2010 року за №236 (а.с. 24, 97-98), то суд дійшов висновку про те, що в силу норм пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України він не може бути підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, оскільки такою єдиною підставою є лише договір оренди земельної ділянки. А відтак, встановлені податковим органом в акті невиїзної документальної перевірки від 17.10.2011 року за №8918/15-3 порушення позивачем вимог пункту 286.4 статті 286, пункту 287.7 статті 287, пунктів 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України є безпідставними та не відповідають вимогам закону.

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що висновок ДПІ в місті Івано-Франківськ про заниження ТОВ «Кобра»податкових зобов'язань з орендної плати за землю комунальної власності в сумі 197276,00 грн., викладений в акті невиїзної документальної перевірки позивача від 17.10.2011 року за №8918/15-3 не відповідає фактичним обставинам справи, нормам Податкового і Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». Тому, податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року за №0005381503 слід визнати протиправним і скасувати.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи, норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Кобра»до ДПІ в місті Івано-Франківськ підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь ТОВ «Кобра» слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 28,23 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ від 03.11.2011 року за №0005381503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кобра» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25596092, проспект Незалежності, буд. 6, м. Долина Івано-Франківської області, 77500) судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова в повному обсязі складена 23.01.2012 року.