Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15 листопада 2011 р. № 2-а- 7768/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Підгорного М.І.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс" про стягнення податкових зобов'язань,-
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс", в якому просить суд стягнути з ТОВ В«Світанок-ПлюсВ» код 32437167 за рахунок активів розраховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 127046,2 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 109405,5 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 30.06.10 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 23.12.10 за №10928/23/32437167. Податковим органом було встановлено, що реалізація ТМЦ відповідачем здійснювалась за цінами нижче звичайних, оскільки реалізація продукції здійснювалась пов'язаним особам, а саме: ТОВ «Нейтрино» (код 32565031) та ФО-П ОСОБА_2В.(код НОМЕР_1). На підставі викладеного податковим органом прийняті рішення про визначення податкових зобов'язань відповідачу із застосуванням звичайних цін.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пов'язаність осіб відповідно до норм чинного законодавства не доведена, а також що з акту перевірки не вбачається, яким чином та на підставі чого позивачем здійснено нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін з використанням націнки на ціну закупівлі. Також відповідач підкреслив, що до всіх контрагентів застосувалися однакові націнки на товар.
Представник позивача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду позивача ОСОБА_3 надав клопотання, в якому просив розглянути справу без участі представника ДПІ за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс" ОСОБА_1 - в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях та додаткових письмових пояснень.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс" перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова.
На підставі наказу №1137 від 01.11.10 року (а.с.9) Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.10, за результатами якої було складено акт перевірки від 23.12.10 за №10928/23/32437167 (а.с.13-56).
Відповідно до висновків акту від 23.12.10 за №14897/23/32437167 були встановлені наступні порушення:
- п.п 4.1.1, п.4.1, ст.4, пп 7.4.1, 7.4.3, п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 91171 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009р. в сумі 86600 грн., за 1 квартал 2010р. в сумі 3210 грн., за 2 квартал 2010р. в сумі 1361 грн.
- п.п.3.1.1, п.3.1, ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі на суму 72937 грн. у тому числі , за жовтень 2009р. в сумі 1008грн.., за листопад 2009р. в сумі 1200 грн., за грудень 2009р. в сумі 67072 грн., за січень 2010 року в сумі- 478 грн., за лютий 2010р. в сумі - 684 грн., за березень 2010р. в сумі -1406грн., за квітень 2010р. в сумі 599 грн., за травень 2010р. в сумі 490 грн.
На підставі акту перевірки №14897/23/32437167 від 23.12.10 Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова затверджені проекти рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін:
- №0002272302 від 31.12.2010 року (а.с.10), яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ із застосуванням звичайних цін на загальну суму 109405,50грн, в тому числі за основним платежем - 72937грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 36468,5грн. та
- №0002262302 від 31.12.2010 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на загальну суму 109405,50грн, в тому числі за основним платежем - 72937грн., за штрафними(фінансовими) санкціями у розмірі 35875,2 грн.(а.с.11).
Висновки акту від 23.12.10 за №14897/23/32437167 ґрунтуються на встановлених податковим органом обставинах господарських відносин позивача з його контрагентами - ТОВ «Нейтрино» (код 32565031) та ФО-П ОСОБА_2В.(код2808713302), які, за висновком позивача, є пов'язаними особами та по операціям з якими не додержаний рівень звичайних цін при реалізації борошна.
В той же час, позивач не ставить під сумнів реальність укладання та виконання договорів ТОВ "Світанок - Плюс" з ТОВ «Нейтрино» (код 32565031) та ФО-П ОСОБА_2В.(код2808713302).
Проте, суд не погоджується з зазначеними висновками позивача, виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на період існування спірних правовідносин, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Відповідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .
В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Таким чином, Законом України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.
Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення рішень про визначення податкових зобов'язань за звичайними цінами, покладено на позивача частиною 1 ст.71 КАС України.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).
З акту перевірки від 23.12.10 за №10928/23/32437167, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня звичайної ціни ДПІ у Московському районі м. Харкова в позові посилається на пов'язаність відповідача з контрагентами та реалізацію товарів за цінами нижчими ніж звичайна ціна, як підстави застосування звичайних цін.
У відповідності до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , для визначення звичайної ціни на товар, послугу використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами, послугами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Дослідивши зміст акту перевірки, врахувавши надані пояснення представника позивача ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність умов для застосування звичайних цін, оскільки взагалі не збиралася та не аналізувалася інформація про укладені на момент придбання позивачем товарів договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Фактично позивачем збиралася лише інформація щодо господарських операцій самого позивача та без врахування співставності умов таких господарських операцій та ідентичності самих товарів (зокрема, сорту муки, обсягів постачання, умов договорів). В акті перевірки відсутній розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, здійснений за звичайними цінами. На вимогу суду представником позивача не надано такого розрахунку. Від представника позивача ОСОБА_4 спочатку 03.10.2011 року надійшло клопотання про надання часу для подання витребуваних судом розрахунків, яке було задоволено судом, а 15.11.2011 року від в.о. начальника юридичного відділу ОСОБА_3 подане клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, позивач не надав на вимогу суду розрахунку суми податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін в обґрунтування заявленого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 КАС України.
Щодо пов'язаності осіб суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);
- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.
Отже, Законом України "Про оподаткування податку підприємств" визначено чіткі ознаки пов'язаності осіб, разом з тим, позивачем не надано доказів наявності ознак, визначених Законом України "Про оподаткування податку підприємств" пов'язаності відповідача з контрагентами - ТОВ «Нейтрино» та ФОП ОСОБА_2. Наявність однієї й тієї самої особи в якості головного бухгалтера відповідача та ТОВ «Нейтрино» не відповідає буд-якій з ознак пов'язаності, зазначених у п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування податку підприємств".
Таким чином, податковим органом не доведено, що при реалізації позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс" товарів (пшениці, борошна) контрагентам - ТОВ «Нейтрино» та ФО-П ОСОБА_2 договірна ціна товарів більше, ніж на 20 % відрізнялася від звичайної ціни.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду справи позивач за правилами ч.1 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, які були покладені в основу рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо наявності підстав для визначення відповідачу податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за рахунок застосування В«звичайних цінВ» відповідно до проектів рішень: про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0002272302 від 31.12.2010 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ із застосуванням звичайних цін на загальну 109405,50грн, та про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0002262302 від 31.12.2010 року, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на загальну 109405,50грн.
Таким чином, проекти рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0002272302 від 31.12.2010 року, №0002262302 від 31.12.2010 року в частині збільшення сум грошового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств відповідно, встановлених за рахунок застосування В«звичайних цінВ» , прийняті відповідачем необґрунтовано, а позовні вимоги щодо стягнення податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість розрахованих із застосуванням звичайних цін не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відповідно встановлених за рахунок застосування В«звичайних цінВ» такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - Плюс" про стягнення податкових зобов'язань - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі складено 21 листопада 2011 року.
Суддя Білова О.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2011 |
Оприлюднено | 14.12.2015 |
Номер документу | 54168035 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Білова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні