Постанова

від 08.12.2015 по справі 826/6753/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2015 року                     № 826/6753/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Адамант»

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2015 №0004141504, №0004131504 та №0004121504,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2015 №0004141504, №0004131504 та №0004121504 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 13.05.2015).

Позовні вимоги мотивовано тим, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» у 2015 році, оскільки у вказаний період діють обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, встановлені положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII. Крім того, позивачем наголошено, що фактично контролюючим органом проведено не камеральну перевірку, а документальну невиїзну, виходячи з предмету перевірки, а встановлені останнім факти порушення щодо своєчасності сплати земельного податку та орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків проведених перевірок, за наслідками яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, останнім наголошено, що податкова декларація товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» з податку на прибуток за 2014 рік, в якій було зазначено обсяг доходу останнього, подана платником до контролюючого органу 27.02.2015, тобто вже після проведення вказаних перевірок, а, відтак, дані, зазначені у вказаній декларації, не могли бути враховані при перевірці, яка мала місце 20.02.2015.

Адміністративну справу №826/6753/15 розглянуто у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант» за період з 01.01.2014 по 22.12.2014, якою встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань зі сплати за землю, передбачених пунктами 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України.

За наслідками вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 20.02.2015 №1021/26-51-15-04-31413242 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0004141504, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов'язання, що складає 702,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0004131504, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від суми простроченого грошового зобовязання, що складає 5 458,95 грн.

Також, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності за орендною платою за землю товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант», якою встановлено подання вказаним товариством податкової декларації з плати за землю за 2014 рік з пропуском граничного строку (не пізніше 20.02.2014, дата фактичного подання – 22.12.2014).

За результатами даної перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 20.02.2015 №1020/26-51-15-04-31413242 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0004121504, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант» збільшено суму грошового зобов'язання за орендною платою за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається зі змісту актів перевірок від 20.02.2015 №1021/26-51-15-04-31413242 та №1020/26-51-15-04-31413242, предметом перевірки слугувала своєчасність сплати позивачем плати за землю та своєчасність подачі останнім податкової декларації з плати за землю, яка проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та відомостей наявних в системі електронного адміністрування вказаного податку, що відповідає процедурі проведення камеральної перевірки, наведеній у вказаних приписах податкового законодавства, а тому суд вважає необґрунтованими твердження позивача про допущення відповідачем порушень при процедурі проведення досліджуваних судом перевірок.

В свою чергу, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На підтвердження наявності у відповідача законодавчого обмеження на проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» за 2014 рік на підставі положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII останнім надано суду копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, згідно якої обсяг доходу товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» за вказаний період становить 8 926 892,00 грн.

Водночас, як вбачається з вказаної декларації, остання датована 25.02.2015, а, за твердженнями представника відповідача, отримана контролюючим органом 27.02.2015, що не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи.

При цьому, у відповідності до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Так, у листі Державної фіскальної служби України від 28.01.2015 №2463/7/99-99-22-02-04-17, на який в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається позивача, зазначено, що при аналізі питання щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону №71 обмежень та визначення обсягу доходу за попередній календарний рік для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з податку на прибуток за 2014 рік. До настання граничного терміну подання платниками податків декларацій з податку на прибуток за 2014 рік можливим є використання даних декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік). При цьому у разі неподання платником податків станом на дату початку перевірки (після спливу визначеного Кодексом граничного терміну для її подання та якщо її подання передбачено Кодексом) декларації з податку на прибуток за 2014 рік можливо вважати, що платник не повідомив про наявність наведених вище обмежень щодо вжиття стосовно нього контрольно-перевірочних заходів.

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем при проведенні перевірок, оформлених актами від 20.02.2015 №1021/26-51-15-04-31413242 та №1020/26-51-15-04-31413242, не могло бути застосовано інформацію щодо розміру доходу позивача за 2014 рік, визначеної у декларації з податку на прибуток підприємства за даний період, оскільки станом на момент проведення перевірок вказана декларація ще не була подана до контролюючого органу у зв'язку з не завершенням терміну для подання останньої.

Отже, беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про наявність у відповідача законодавчо мотивованого обмеження щодо проведення перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» у 2015 році з підстав декларування останнім розміру доходу за результатами 2014 року, що є меншим від 20 мільйонів гривень, оскільки станом на момент проведення досліджуваних судом перевірок позивачем ще не було задекларовано вказаного розміру доходу, наявність якого і передбачає наявність у відповідача обмежень для перевірок платників податку.

У силу пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Приписами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається зі змісту акту від 20.02.2015 №1021/26-51-15-04-31413242, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0004141504 та №0004131504, підставою для прийняття останніх слугувало встановлення контролюючим органом порушення строків сплати податкових зобов'язань з плати за землю.

Так, у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, позивачем на підтвердження своєчасності сплати вказаного виду податкового зобов'язання за перевіряємий період надано суду копії платіжних доручень, які ані за датою, ані за сумою перерахованих коштів не відповідають переліку грошових сум, сплачених з порушенням термінів своєчасності, про які зазначено в акті перевірки. Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем копії платіжних доручень не є належними доказами, оскільки не містять відбитків печаток банку про проведення вказаних операцій з коштами на рахунку позивача.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, факт порушення своєчасності подання податкової декларації з плати за землю за 2014 рік позивачем не оспорювався під час судового розгляду справи, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0004121504.

Отже, суд, з урахуванням заявленого предмету та підстав позову, дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а, відтак, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача з даним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 255,78 грн. з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1 571,22 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» (02096, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 51-А, код ЄДРПОУ 31413242) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 571,22 грн. (однієї тисячі п'ятисот сімдесят одну грн. 22 копійки)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.