Ухвала

від 04.11.2015 по справі к/9991/20090/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/20090/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в справі за її позовом до Енергетичної регіональної митниці, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що у серпні 2005 року була звільнена з посади провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» Центральної енергетичної митниці у зв'язку з ліквідацією митного органу.

Посилаючись на те, що митний пост не був ліквідований, а увійшов до складу Енергетичної регіональної митниці, існувала можливість переведення на таку ж посаду до реорганізованої митниці за її заявою, не враховано її переважне право на залишення на роботі у зв'язку з сімейними обставинами, уточнюючи позовні вимоги просила суд: поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року № 155-к; визнати незаконним звільнення та зобов'язати поновити на публічній службі в митних органах; зобов'язати Енергетичну регіональну митницю поновити на посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» Енергетичної регіональної митниці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2005 року та відшкодувати моральну шкоду.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року, позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо невиконання приписів частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України по обов'язковому працевлаштуванню ОСОБА_4 як особи, яка самостійно виховує дитину у віці до 14 років, у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці;

зобов'язано Державну митну службу України виконати приписи частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України та працевлаштувати ОСОБА_4 на державну службу в митних органах України на посаді, яка відповідає за рівнем кваліфікації, оплатою праці, посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань», з якої була звільнена наказом голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року № 155-к.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просила скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом в.о. Голови Державної митної служби України від 25 червня 2005 року № 586 ліквідовано Центральну енергетичну митницю, виконання повноважень митницею та її посадовими особами із здійснення митного контролю та митного оформлення зобов'язано припинити з 01 вересня 2005 року.

Наказом в.о. Голови Державної митної служби України від 25 червня 2005 року № 587 створено Енергетичну регіональну митницю, якій був присвоєний ідентифікаційний код 33638964, без зазначення, що остання є правонаступником Центральної енергетичної митниці.

Наказом в.о. начальника Центральної енергетичної митниці від 29 червня 2005 року № 106-к ОСОБА_4 була призначена на посаду провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань», а 30 червня 2005 року письмово попереджена про наступне звільнення з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці.

Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30 серпня 2005 року №155-к позивач була звільнена з посади провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» Центральної енергетичної митниці з 31 серпня 2005 року у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доводи позивача про те, що Центральна енергетична митниця була не ліквідована, а реорганізована, є безпідставними і її звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є правомірним. Проте, при звільненні не були враховані вимоги статті 184 Кодексу законів про працю України відносно позивача як одинокої матері щодо обов'язку працевлаштування таких осіб.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом в.о. Голови Державної митної служби України від 25 червня 2005 року № 586 ліквідовано Центральну енергетичну митницю без визначення правонаступника та наказом від 25 червня 2005 року № 587 створено Енергетичну регіональну митницю.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування не наведено, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення у зв'язку з ліквідацією митного органу, прийшла до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої було незаконно звільнено.

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для застосування, а тому висновок судів попередніх інстанцій про правомірність звільнення позивача з посади у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці є незаконним та підлягає скасуванню.

Зі справи вбачається, що позивача звільнено 30 серпня 2005 року, а до адміністративного суду позов подано 30 листопада 2005 року. Відповідачами неодноразово заявлялося про порушення строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач також зверталася до суду із заявою про поновлення цього строку й обґрунтовувала поважність причин його пропуску.

Проте суди попередніх інстанцій питання дотримання строку звернення до адміністративного суду не досліджували, хоча це має значення для вирішення спору.

Крім того, визнаючи протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо невиконання приписів частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України та зобов'язуючи Державну митну службу України працевлаштувати ОСОБА_4 на державну службу в митних органах України на посаді, окружний суд вийшов за межі позовних вимог без обґрунтування такої необхідності.

При цьому висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач має статус одинокої матері нічим не обґрунтовано.

Відповідно частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/