Постанова

від 18.07.2006 по справі ас-16/132-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-16/132-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" липня 2006 р.                Справа № АС-16/132-06

вх. № 6243/1-16

Суддя господарського суду Харківської області Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Теслікова Ю.І.

представників сторін :

позивача - Яценко О.П., за довіреністю №06-133/1096 від 17.05.2006р.;

відповідача - Монагарова О.Я.;

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в   

до  Малого приватного підприємства "Спейс" м. Х-в  

про стягнення 3057,07 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, суб'єкт владних повноважень Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Малого приватного підприємства "Спейс" 3057,07 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштовано 0 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив - не працевлаштовано 1 інвалід, згідно нормативу. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму 3057,07 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.     

          Суд розглядає справу по КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, надав пояснення на відзив відповідача, у якому пояснює, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації проводять відповідно до ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів" за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов"язкових платежів). При цьому, ст..20 Закону не ставить обов'язок підприємства, установи, організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб"єктів господарювання.

Таким чином, вважає, що ч. З ч.4 ст.20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", як спеціальні норми регулюють саме відповідальність підприємств, установ, організацій за недодержання нормативу працевлаштування інвалідів, та порядок стягнення, вказуючи у першу чергу грошові кошти підприємства, і не обмежують можливість стягнення штрафних санкцій лише за умови наявності прибутку підприємства.

Згідно п.14 Положення підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Тобто, працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу.

Відповідач доказів створення робочих місць згідно діючого законодавства не надав, службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення не інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, норматив робочих місць для інвалідів не виконав, тому не може бути звільнен від сплати штрафних санкцій.

          Відповідач,  у відзиві на позов повідомив, що  за результатами роботи  за 2005 р. у підприємства відсутній прибуток, також відповідач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв"язку з чим не повинен сплачувати внески до фонду захисту інвалідів. Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,  органами місцевого самоврядування, громадьськими організаціями інвалідів. Проте органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та органи місцевого самоврядування не здійснили працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача.

Також відповідач зазначає, згідно ст. 218 Господарського кодексу України належне виконання зобов"язань виявляється неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, у зв"язку з зазначеними обставинами відповідач не зміг належним чином виконати свої зобов"язання.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці)  середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  6049,06  грн.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об"єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної плати навідповідному підприємстві (об"єднані), установі і організації.

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 14 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалідів, отже відповідачем було працевлаштовано 0 інвалідів, , що підтверджено розділом ІІ звіту „Список працюючих інвалідів – штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 р.

Згідно ст. 18 наведеного закону  працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок                    працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту, місцевими Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Суд зазначає, що відповідач, згідно матеріалів справи, не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р., у звітах про наявність вільних робочих місць(вакантних посад) та потребу в працівниках які відповідач здавав до центру зайнятості в 2005 р. відсутні вакантні місця для інвалідів.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації проводять відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов"язкових платежів). При цьому, ст..20 Закону не ставить обов'язок підприємства, установи, організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб"єктів господарювання. Суд віхиляє посилання відповідача, що він є платником сільськогосподарського податку, оскільки діюче законодавство не містить таких підстав для звільнення від сплати штрафних санкцій за недодержання нормативів працевлаштування інвалідів.

Відповідно до доводів відповідача, щодо працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадьськими організаціями інвалідів, суд зазначає, що працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про наявність необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві.

Відповідач доказів створення робочих місць згідно діючого законодавства не надав, службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення не інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, норматив робочих місць для інвалідів не виконав, тому не може бути звільнен від сплати штрафних санкцій.

Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., п. 2.1  Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України  від 06.07.98 р. №244.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

   Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що згідно ст. 218 Господарського кодексу України  виконання зобов"язань про працевлаштування інвалідів виявлялось неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме засухи на частині площі відповідача у квітні - червні 2005 р., у зв"язку з зазначеними обставинами відповідач не зміг належним чином виконати зобов"язання, про працевлаштування інвалідів, однак відповідач не надав доказів обгрунтування наявності причинно - наслідкового зв"язку між засухою у квітні - червні на частині площі господарства та неможливістю працевлаштування 1 - го інваліда, у тому числі і на осінніх сільськогосподарських роботах, у зв"язку з якими відповідач не зміг виконати зазначені зобов"язання.

          Судом встановлено, що на підприємстві відповідача працювало 0 інвалідів,  що підтверджено звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (розділ ІІ списку працюючих інвалідів), а не 1 як вимагав норматив.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому позов про стягнення за одне незайняте інвалідами робоче місце  на суму 3057,07  грн. необхідно задовольнити.

Керуючись статтями   4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

           Стягнути з Малого приватного підприємства "Спейс" (61070, м. Харкова, вул. Старошишківська, 2, кв. 2, код 14079548, р/р 26001516000000 Харківська обл. дир. АППБ "Аваль" МФО 350589) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під'їзд, 1-й поверх, кімната 16,  код ЄДРПОУ 24134567) 3057,07 грн. штрафних санкцій.  

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову підписано 20.07.2006 р.

Суддя                                                                                            Здоровко Л.М.