Рішення

від 07.12.2015 по справі 922/5747/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р.Справа № 922/5747/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків про стягнення коштів у сумі 98556,92 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2-283 від 31.12.2014 р.,

відповідача: ОСОБА_2. довіреність № 66 від 19.01.2015р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічне підприємство «Брандмейстер» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» - про стягнення боргу в сумі 49996,80 грн., інфляційних втрат в сумі 44105,61 грн., 3% річних в сумі 4454,51 грн. Окрім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 111260958 від 28 грудня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 23 листопада 2015 року.

В судовому засіданні 23 листопада 2015 року було оголошено перерву до 07 грудня 2015 року об 11:00 год.

07 грудня 2015 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 07 грудня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, заявою (арк.с. 69-72) просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що строк позовної давності по спірним правовідносинам сплинув до звернення позивача з позовом у даній справі; наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків не свідчать про переривання строку позовної давності, оскільки підписані не уповноваженою особою (заступником головного бухгалтера).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

28 грудня 2011 року між Дочірньою Компанією "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", правонаступником якої згідно даних ЄДРПОУ є позивач у даній справі, в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір про закупівлю товарів № 111260958 (далі - договір про закупівлю).

Відповідно до п. 1.1 договору про закупівлю постачальник зобов'язується передати у власність покупця рукава пожежні (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар.

Згідно з п. 1.2 договору про закупівлю, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Зі змісту п. 3.4 договору про закупівлю вбачається, що ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією № 1 до договору про закупівлю сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару (арк.с 26).

В пункті 3.1 договору про закупівлю сторони домовились, що ціна цього договору становить 49996,80 грн., в тому числі ПДВ 8332,80 грн.

Згідно з п. 3.2 договору про закупівлю, загальна вартість договору є кінцевою і не може бути збільшена.

Як свідчать наявна в матеріалах справи видаткова накладна № БР-0000001 від 20.01.2012 р. на суму 49996,80 грн. та довіреність № 1122 від 20.01.2012 р. (арк.с 27, 28), 20 січня 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором про закупівлю товар на загальну суму 49996,80 грн., в тому числі ПДВ 8332,80 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору про закупівлю форма розрахунку - поетапно по факту поставки товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару після підписання документів, які підтверджують факт поставки товару (видаткові та податкові накладні, акт приймання товару за кількістю та якістю).

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 49996,80 грн.

09 липня 2015 року позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором про закупівлю в сумі 49996,80 грн. (вимога, поштові опис вкладеного до цінного листа та чек, арк.с 30, 31).

Між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 49996,80 грн. (арк.с. 29).

У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з жовтня 2012 року по вересень 2015 року інфляційні втрати в сумі 44105,61 грн. та за період з 31.10.2012 р. по 30.09.2015 р. 3% річних в сумі 4454,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки 20 січня 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором про закупівлю товар на загальну суму 49996,80 грн., в тому числі ПДВ 8332,80 грн. (видаткова накладна № БР-0000001 від 20.01.2012 р. на суму 49996,80 грн. та довіреність № 1122 від 20.01.2012 р., арк.с 27, 28). Факт прийняття відповідного товару без зауважень не заперечується та не спростовується відповідачем.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором поставки сторони домовились, що оплата товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару після підписання документів, які підтверджують факт поставки товару (п. 4.2 договору про закупівлю).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Таким чином, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно видаткової накладної № БР-0000001 від 20.01.2012 р. на суму 49996,80 грн. настав - 20.03.2012 р.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий згідно видаткової накладної № БР-0000001 від 20.01.2012 р. товар не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості за договором про закупівлю в сумі 49996,80 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про оплату отриманого товару в частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю на суму 49996,80 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про закупівлю в сумі 49996,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в цілому є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, 3% річних за заявлений позивачем період з 31.10.2012 р. по 30.09.2015 р. підлягають стягненню в сумі 4376,43 грн., а інфляційні втрати за заявлений позивачем період з жовтня 2012 року по вересень 2015 року - в сумі 38797,52 грн.

Розглянувши заяву позивача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту ч. 1 ст. 260 ЦК України вбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

З положень ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України вбачається, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З приводу застосування ст. 264 ЦК України Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.4.1 Постанови від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», роз'яснив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Матеріали справи свідчать, що обома сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. (арк.с. 29).

З огляду на наведене, суд констатує, що 31.10.2012 р. строк позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі, перервався та почав свій перебіг заново.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з даним позовом (21.10.2015 р.) в межах трирічного строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на неможливість доведення факту переривання строку позовної давності на підставі вказаного акту у зв'язку з тим, що відповідний акт підписано не уповноваженою особою, базуються на довільному тлумаченні вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За приписами ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Пунктами 2.1, 2.5, 2.9 Посадової інструкції заступника головного бухгалтера Харківського ЛВУМГ визначено, що заступник головного бухгалтера зобов'язаний самостійно і в повному обсязі вести облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги; контролювати правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; приймати і контролювати первинну документацію; забезпечувати повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського облуку.

Суд констатує, що зі змісту вказаних законодавчих положень та наданої позивачем посадової інструкції заступника головного бухгалтера вбачається наявність повноважень у заступника головного бухгалтера на підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Викладена правова позиція підтримана також Вищим господарським судом України, зокрема в постанові від 29 жовтня 2015 року по справа № 910/7342/15.

Окрім того, підпис заступника головного бухгалтера на акті звірки взаємних розрахунків засвідчено печаткою відповідача, якою також скріплено договір, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі.

Суд погоджується з твердження відповідача про те, що господарську операцію засвідчує первинний документ бухгалтерського обліку, яким акт звіряння взаємних розрахунків не є. Разом з тим, факт здійснення господарської операції, заборгованість з оплати якої становить предмет спору у даній справі позивач підтверджує належними документами первинного бухгалтерського обліку (видатковою накладною, довіреністю), а акт звіряння взаємних розрахунків є документом, що засвідчує факт визнання відповідачем заборгованості за відповідною господарською операцією.

З наведених вище підстав, суд також відхиляє й інші заперечення відповідача, як такі, що необгрунтовані та базуються на довільному тлумаченні вимог чинного законодаства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1397,55 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (61001, м. Харків, Дзержинський район, вул. Культури, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно-технічне підприємство «Брандмейстер» (61017, м. Харків, Ленінський район, вул. Кокчетавська, буд. 37, код ЄДРПОУ 32336887) суму боргу в розмірі 49996,80 грн., інфляційні втрати в сумі 38797,52 грн., 3% річних в сумі 4376,43 грн., судовий збір в сумі 1397,553 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3