Постанова

від 08.12.2015 по справі 910/11138/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/11138/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. , розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі№ 910/11138/15 господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Київ -Авто" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" простягнення 63 488,48 грн. за участю представників сторін: позивача:не з'явився, відповідача:Гущин С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Київ-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" про стягнення 63 488,48 грн., в тому числі 57 282,39 грн. основного боргу, 5 858,34 грн. пені, 347,75 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг № 106 від 30.09.2014 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 по справі №910/11138/15, позовні вимоги Приватного підприємства "Київ-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" про стягнення 63488,48 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на користь Приватного підприємства "Київ-Авто" 57282,39 грн основного боргу, 5858,34 грн пені, 347,75 грн 3 % річних та 1827грн судового збору.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Енергетична група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення місцевого господарського суду від 11.06.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (замовник) та Приватним підприємством "Київ-Авто" (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 106 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, виконати зазначені у пункті 1.2. договору послуги, а замовник зобов'язується прийняти результат таких послуг.

Згідно з пунктом 1.2. Договору надання послуг: по перевезенню сипучих будівельних матеріалів.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний прийняти виконані послуги згідно акту виконаних робіт та оплатити їх на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору передача виконаних робіт виконавцем і прийняття їх замовником оформлюється актом виконаних робіт (надання послуг), щомісячно, який підписується та скріплюється печатками обох сторін.

Згідно з пунктом 4.2. Договору загальна вартість послуг перевезення (провізної плати) за кожен місяць зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін в останній день відповідного місяця.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що замовник сплачує провізну плату в безготівкову порядку на розрахункових рахунок перевізника один раз на місяць, не пізніше 30 (тридцятого) числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Судами було встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач отримав послуги, що підтверджується актами здачі прийняття робіт № ОУ-0000008 на суму 30 991,67 грн., № ОУ-0000013 на суму 15 674,28 грн., № ОУ-0000015 на суму 10 426,12 грн., № ОУ-0000001 на суму 29 849,10 грн., № ОУ-0000002 на суму 299,10 грн.

Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання в частині здійснення оплати наданих послуг виконав частково, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 57 282,39 грн. основного боргу, яку позивач просив суд стягнути на його користь. Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь 5 858,34 грн. пені та 347,75 грн. 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що сума заборгованості в розмірі 57 282,39 грн. та нараховані позивачем 5 858,34 грн. пеня та 347,75 грн. 3 % річні є обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також можуть відступити під положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, судами був встановлений факт надання позивачем послуг перевезення відповідно до укладеного Договору, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг, копії яких є в матеріалах справи. Факт поставки відповідачем не заперечувався.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 57282,39 грн основного боргу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що оплата за отримані від позивача послуги перевезення здійснена відповідачем частково, сума заборгованості складає 57282,39 грн., а оскільки відповідач не сплатив в повному обсязі грошові кошти за надані послуги, позовні вимоги в частині стягнення боргу за надані послуги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що заперечення відповідача про відсутність доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи актами здачі прийняття робіт № ОУ-0000008 на суму 30991,67грн, № ОУ-0000013 на суму 15674,28грн, № ОУ-0000015 на суму 10426,12грн, № ОУ-0000001 на суму 29849,10грн, № ОУ-0000002 на суму 299,10грн., як це передбачено укладеним між сторонами Договором.

Посилання відповідача на відсутність доказів, які б підтверджували факт надання останньому транспортних послуг, також правомірно не були прийняті судами до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні які і є доказами факту надання транспортних послуг.

Крім суми основного боргу, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3% річних та пеню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що на користь позивача підлягають стягненню річні у сумі 347,75 грн. та пеня у розмірі 5 858,34 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №910/11138/15 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова