Рішення

від 08.12.2015 по справі 908/5722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/179/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 Справа № 908/5722/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» (03150 м. Київ, вул. Ділова, 5, корп. 10А)

до Комунального підприємства В«ПресаВ» (69068 м. Запоріжжя, вул. Уральська, 3)

про стягнення 31 186 грн. 84 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 16.03.2015р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПресаВ» про стягнення 30 449 грн. 46 коп. основного боргу, 656 грн. 73 коп. пені, 80 грн. 65 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2015р., справу № 908/5722/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5722/15, присвоєно справі номер провадження 27/179/15 та призначено судове засідання на 08.12.2015р.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 08.12.2015р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, надіслану на адресу суду 03.12.2015р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 19 571 грн. 06 коп. основного боргу, 559 грн. 27 коп. пені, 67 грн. 90 коп. - 3% річних.

Заяву в порядку статті 22 ГПК України обґрунтовує наступним:

Позивач надав уточнений розрахунок суми боргу, пені та 3% річних, із розрахунку була виключена видаткова накладна на поставку № Х-00002548 від 20.10.2015р. на суму 8019,00 грн. (та відповідна сума боргу) через те, що позивачем було виявлено, що оригінал даної накладної не був повернутий відповідачем.

В оновлений розрахунок були включені суми по накладній на повернення № НОМЕР_1 від 27.10.2015р. та № НОМЕР_2 від 10.11.2015р. Оригінали даних документів були отримані позивачем після відправлення позовної заяви.

У зв'язку з тим, що відповідач проводив оплати за поставлену продукцію не прив'язуючись до конкретних видаткових накладних на поставку друкованої продукції та видаткових накладних на повернення, а перераховував суми з посиланням тільки на місяць поставки і сплачував суми, які вважав за потрібне, то позивач розподіляв ці оплати в хронологічному порядку здійснення поставок друкованої продукції, тобто у залік оплати боргів перед позивачем, що хронологічно виникли раніше належного строку оплати.

Із зазначених в довідці банку, що додається до даних письмових пояснень, оплачених відповідачем 7 381,38 грн. за поставку друкованої продукції за період з 30.06.2015р. по 23.11.2015р. частину оплати, а саме 4,70 грн. - було розподілено в рахунок оплати за друковану продукцію, що була поставлена згідно видаткової накладної № Х-00001626 від 30.06.2015р.

Решта коштів, а саме 7 376,68 грн. були зараховані в оплату по попереднім поставкам, які оплачені відповідачем в повному розмірі і не є предметом позову.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 571 грн. 06 коп. основного боргу, 559 грн. 27 коп. пені та 67 грн. 90 коп. - 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 08.12.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 08.12.2015р. надіслав на адресу суд заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено , що 01.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» (видавець) та Комунальним підприємством В«ПресаВ» (розповсюджувач) укладено договір № 56.

Відповідно до п. 1.1 договору видавець передає, а розповсюджувач приймає у власність, згідно з Додатком № 1 для розповсюдження в роздріб періодичні видання, зареєстровані у встановленому порядку.

Згідно п. 3.2.5 Протоколу погодження розбіжностей до договору відповідач має право повертати не розповсюджену частину тиражу видань придержуючись щомісячного графіку повернення, який направляється позивачем. При цьому відповідач надає накладну на повернення разом з частиною нерозповсюдженого тиражу через представника позивача.

Згідно п. 4.1 договору всі розрахунки між розповсюджувачем та видавцем здійснюються безготівково.

Відповідно до п. 4.2 договору, погодженому сторонами в протоколі погодження розбіжностей до договору, остаточні розрахунки з позивачем здійснюються відповідачем щомісячно до 25 числа за відпускною ціною періодичних видань, вказаною в Додатку № 1 та повідомленнях позивача за винятком сум по пред'явлених актах про недовкладення, брак та накладним на повернення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу друковану продукцію на суму 569 692 грн. 08 коп., що підтверджується видатковими накладними. Повернуто відповідачу друкованої продукції на суму 141 143 грн. 08 коп., що підтверджується накладними на повернення.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, на суму 398 099 грн. 54 коп., в результаті чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 19 571 грн. 06 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 8.4 Протоколу погодження розбіжностей до договору досудовий порядок врегулювання спорів для сторін не є обов'язковим.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який узгоджений, підписаний обома сторонами та скріплений печатками позивача, відповідача.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем друкованої продукції не виконав у повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПресаВ» 19 571 грн. 06 коп. основного боргу.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 67 грн. 90 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 67 грн. 90 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 559 грн. 27 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Аналогічні приписи містяться в ст. 230 ГК України, де визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Статтями 1, 3 Закону України В«Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.96р. за № 543/96 -ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Частина 2 статті 343 ГК України прямо зазначається на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки умовами договору № 56 від 01.01.2015р. стягнення пені за порушення зобов'язання не встановлено, доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у договорі - відсутні, та сторонами не надано, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 559 грн. 27 коп., як безпідставно заявлені.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідач не виконав умови договору № 56 від 01.01.2015р., факт виконання зобов'язань за договором у повному обсязі відповідач належним чином не довів.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 08.12.2015 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» , м. Київ до Комунального підприємства В«ПресаВ» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства В«ПресаВ» (69068 м. Запоріжжя, вул. Уральська, 3, код ЄДРПОУ 30086485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Едіпресс Холдінг ЛімітедВ» (03150 м. Київ, вул. Ділова, 5, корп. 10А, код ЄДРПОУ 32553983) 19 571 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 06 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) грн. 90 коп. 3 % річних, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 10.12.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.