Рішення

від 08.12.2015 по справі 908/5580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 Справа № 908/5580/15

За позовом: Концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (поштова адреса: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Фурманова, буд. 3; 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 228, пр. 36)

про стягнення 6159,65 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 30/2019 від 05.01.2015 р.);

Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 16.11.2015 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 6159,65 грн. основного боргу з оплати безпідставно набутої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5580/15, справі присвоєно номер провадження 20/185/15, справу призначено до розгляду на 19.11.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 02.12.2015 р., у судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.12.2015 р.

У судовому засіданні 08.12.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень, які надійшли до суду 02.12.2015 р. та 08.12.2015 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що Концерн В«Міські теплові мережіВ» на виконання основної мети своєї діяльності здійснював постачання теплової енергії відповідачу в викуплене нежитлове приміщення загальною площею 479,3 кв.м, яке знаходиться в будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжя. Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р., вирішено укласти договір № 102259 купівлі-продажу теплової енергії між ТОВ «Сімп-Лекс» та Концерном «МТМ». Даним рішенням встановлений факт, що на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 25/11 від 18.04.2011 р. ТОВ «Сімп-Лекс» є власником нежитлового приміщення № 36 підвалу літера А-5 загальною площею 479,3 кв.м, розташованого в підвалі буд. № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжя. Опалення в даному приміщенні відсутнє. Однак, відповідно до довідки КП «ВРЕЖО № 13» від 07.09.2011 р. наявний трубопровід, який проходить через належне відповідачу приміщення, є частиною теплової мережі, що забезпечує транспортування теплоенергії в систему опалення будинку № 228 по пр. Леніна, та знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13». Об'єм теплового навантаження складає величина тепловіддачі трубопроводів, які проходять через приміщення відповідача, відповідно до розрахунку теплового навантаження № 2364/14 від 22.04.2011 р. Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення відповідача визначається на підставі показань будинкового приладу обліку теплової енергії, пропорційно тепловому навантаженню відповідача. Величина теплового навантаження на опалення на об'єкт теплопостачання відповідача складає 6405 ккал/год., що встановлено рішенням суду в справі № 9/5009/6989/11. Позивачем було відпущено теплової енергії відповідачу за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. на загальну суму 6159,65 грн. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 387, 530, 1212, 1213 ЦК України, п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача основний борг у сумі 6159,65 грн.

Відповідач позов не визнав, у письмовому запереченні, яке надійшло до суду 18.11.2015 р., зазначив, що в придбаному відповідачем нежитловому приміщенні № 36 підвалу по пр. Леніна, 228 відсутнє будь-яке обладнання для теплоспоживання, а саме: теплоспоживчі установки. Там дійсно проходять ізольовані та неізольовані труби будинкової системи опалення. Факт відсутності в приміщенні опалення та обладнання для теплоспоживання також підтверджується технічним паспортом, у якому вказано, що в приміщенні опалення відсутнє. Трубопровід, який проходить через належне відповідачу приміщення, є частиною теплової мережі, що забезпечує транспортування теплоенергії в систему опалення будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжя, та знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13». У зв'язку з відсутністю у відповідача системи теплоспоживання, він не є споживачем послуг позивача з теплопостачання, тому не може бути зобов'язаний сплачувати рахунки. Господарський суд при розгляді справи № 9/5009/6989/11 дійшов висновку, що правовідносини сторін врегульовано саме договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 102259 від 10.04.2013 р. ОСОБА_2 приймання-передачі теплової енергії відповідач не підписував, бо теплову енергію поза межами договору № 102259 не споживав, у зв'язку з чим не виникало ніяких зобов'язань по оплаті начебто безпідставно спожитої теплової енергії. Отже, з листопада 2012 р. по квітень 2013 р., як зазначено в позовній заяві, у позивача відсутні підстави для нарахування заборгованості. За відсутності укладеного договору на подачу теплової енергії за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. посилання позивача про стягнення заборгованості є помилковим. На підставі норм законодавства наявність договірних відносин між сторонами в даному випадку є обов'язковою умовою. Договір купівлі-продажу теплової енергії в період, заявлений позивачем, між сторонами не укладався. Отже, протягом спірного періоду договірні відносини між сторонами щодо теплопостачання не існували. Просить відмовити позивачу в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном В«Міські теплові мережіВ» заявлено позов про стягнення з ТОВ «Сімп-Лекс» суми 6159,65 грн. основного боргу, що є вартістю безпідставно набутої відповідачем теплової енергії за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачу згідно з договором № 25/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 18.04.2011 р. належить право власності на нежитлове приміщення № 36 підвалу літера А-5 загальною площею за внутрішніми замірами 479,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 228.

На час розгляду спору в суді, відповідно до усних та письмових пояснень відповідача, зазначене приміщення перебуває у власності відповідача.

Враховуючи приписи ст.ст. 317,319 ЦК України, якими встановлено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; власність зобов'язує, суд приходить до висновку, що в заявлений позивачем період (із листопада 2012 р. по квітень 2013 р.) відповідач користувався приміщенням № 36 підвалу літера А-5 загальною площею за внутрішніми замірами 479,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 228. Доказів передачі приміщення в користування іншої особи не надано.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11 позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство В«ВРЕЖО № 13В» , задоволений частково, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (споживач за договором) та Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація за договором) укладений договір № 102259 купівлі/продажу теплової енергії в гарячій воді на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення підвалу по пр. Леніна, 228, в редакції, яка наведена в рішенні суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі № 9/5009/6989/11 зазначене рішення господарського суду Запорізької області скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р. у справі № 9/5009/6989/11 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. скасовано, рішення господарського суду Запорізької області залишено в силі.

Частиною 2 ст. 187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ст. 111-11 ГПК України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Враховуючи викладене, зазначене рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11 набрало законної сили 10.04.2013 р.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2012 р. у справі № 9/5009/6989/11 встановлено, що згідно з технічного паспорту у нежитловому приміщенні № 36 підвалу літера А-5 загальною площею 479,3 кв.м, розташованого в підвалі будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжі, опалення відсутнє. Однак, відповідно до довідки КП «ВРЕЖО № 13» № 1295 від 07.09.2011 р. наявний трубопровід, який проходить через приміщення, належне відповідачу, є частиною теплової мережі, що забезпечує транспортування теплоенергії в систему опалення будинку № 228 по пр. Леніна в м. Запоріжжі, та знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13». Відповідач фактично споживає теплову енергію у вигляді тепловіддачі від трубопроводів домової системи опалення, які проходять через нежитлове підвальне приміщення відповідача за адресою: пр. Леніна, 228 і знаходяться на балансі КП «ВРЕЖО № 13».

Представник відповідача в письмовому запереченні на позов зазначив, що в належному відповідачу приміщенні проходять ізольовані та неізольовані труби будинкової системи опалення.

Рішенням суду в справі № 9/5009/6989/11 встановлено, що 26 вересня 2012 року представниками Філії Концерну В«МТМВ» Ленінського району, КП В«ВРЕЖО № 13В» та директором ТО «ѳмп-ЛексВ» складено акт обстеження нежитлового приміщення, яке належить ТО «ѳмп-ЛексВ» , на предмет наявності у приміщенні технічних приладів, за допомогою яких здійснюється обігрів приміщення. За результатами перевірки встановлено наступне: 1. Нежитлове приміщення розташовано у підвалі жилого 4-х поверхового будинку за адресою: пр. Леніна, 228. Будинок має верхню однотрубну систему опалення. У житловому будинку розташований один елеваторний вузол та прилад обліку теплової енергії. 2. Радіатори системи опалення відсутні. 3. По приміщенню проходять трубопроводи домової системи опалення, а саме: ізольований трубопровід зворотного теплоносія Dy80 L = 32,7m, Dy50 L = 35,5m, Dy40 L = 10,25m, Dy32 L = 15,2m,; неізольований трубопровід зворотного теплоносія - Dy80 L = 15m та Dy32 L = 3,4m; неізольованнй трубопровід падаючого теплоносія - Dy80 L = 7,5m; неізольовані стояки - Dy20 L = 4,65m, Ру20 L = 3,2т, Dу25 L = 7,81 m,; неізольовані метало пластикові стояки - Dу20 L = 4,65 m. ОСОБА_2 обстеження підписаний сторонами без заперечень.

У матеріалах справи № 908/5580/15 мається копія зазначеного акту від 26.09.12 р.

У 2011 р. був виконаний розрахунок теплового навантаження (№ 2364/14 від 22.04.2011 р.) на опалення об'єкту: нежилі приміщення відповідача пр. Леніна, 228 (підвальне приміщення), відповідно до якого тепловіддача від трубопроводів складає 6405 ккал/год.

Рішенням господарського суду в справі № 9/5009/6989/11 встановлено, що теплове навантаження на кондиціювання, вентиляцію, підігрів дорівнює 0,000000 Гкал/годину, а загальне теплове навантаження складає 0,006405 Гкал/годину. Даний об'єм теплового навантаження складає величина тепловіддачі (опалення) трубопроводів, які проходять через приміщення відповідача, відповідно до розрахунку теплового навантаження № 2364/14 від 22.04.2011 р.

Таким чином, суд вважає встановленим факт об'єму теплового навантаження - 6405 ккал/год. на нежитлове приміщення відповідача загальною площею 479,3 кв.м, яке розташоване по пр. Леніна, 228 в м. Запоріжжя.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.10.2012 р. № 388 вирішено Концерну «Міські теплові мережі» розпочати опалювальний сезон 2012-2013 років із 26.10.2012 р.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 02.04.2013 р. № 93р «Про закінчення опалювального сезону 2012-2013 років у м. Запоріжжя» вирішено закінчити опалювальний сезон із 03.04.2013 р.

Згідно з листом позивача (вих. № 3919/09-3), який направлений на адресу відповідача 02.09.2015 р. із описом вкладення, позивач вимагав оплати за фактично спожиту теплову енергію в період із 12.11.2012 р. по 30.04.2013 р. у сумі 6159,65 грн. Разом із даним листом відповідачу були направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за зазначений період.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 третьої редакції Статуту Концерну В«Міські теплові мережіВ» основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.

Сторонами в справі укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. не надано, згідно з поясненнями сторін (усними та письмовими) такий договір за вказаний період не укладався.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України основного боргу в сумі 6159,65 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно.

Статтею 19 Закону України В«Про теплопостачанняВ» визначено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із долучених позивачем до позовної заяви документів вбачається, що останнім щомісячно виписувалися рахунки та складалися акти приймання-передачі теплової енергії за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно, які були направлені на адресу відповідача листом від 03.09.2015 р. Так, за зазначений період відповідачу було відпущено теплової енергії на загальну суму 6159,65 грн. (у листопаді 2012 р. (із 12 по 30.11.2012 р. включно) відпущено теплової енергії 0,6947607 Гкал на суму 642,88 грн., у грудні 2012 р. - 1,7530022 Гкал на суму 1622,09 грн., у січні 2013 р. - 1,4680067 Гкал на суму 1358,37 грн., у лютому 2013 р. - 1,3 Гкал на суму 1202,92 грн., у березні 2013 р. - 0,9690053 Гкал на суму 896,64 грн., у квітні 2013 р. - 0,472001 Гкал на суму 436,75 грн.).

Відповідно до позовної заяви та письмових пояснень позивача від 07.12.2015 р. обсяг спожитої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача визначався на підставі показань будинкового приладу обліку теплової енергії пропорційно тепловому навантаженню відповідача. Величина теплового навантаження на опалення будинку в цілому складає 233086 ккал/год. Тариф за спожиту теплову енергію згідно з постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно складає 925,32 за 1 Гкал.

У складених позивачем актах приймання-передачі теплової енергії та рахунках на оплату позивачем зазначено, що теплова енергія відпускалася згідно з особового рахунку № 102259 Об'єкт 1.

У письмовому поясненні від 02.12.2015 р. позивач зазначив, що оскільки відповідач займає нежитлове приміщення в будинку № 228 по пр. Леніна, тобто має один об'єкт, у рахунках зазначено об'єкт 1. Оскільки за період із листопада 2012 р. по квітень 2013 р. включно теплова енергія була отримана відповідачем безпідставно, тобто без укладеного договору, нарахування здійснювалися згідно з особового рахунку № 102259.

Згідно з ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вимоги вказаної норми, відповідачу було направлено лист-вимогу № 3919/09-3 із повідомленням про наявну в нього станом на 01.09.2015 року заборгованість у сумі 6159,65 грн. за відпущену теплову енергію на нежитлове приміщення по пр. Леніна, 228 та з вимогою сплатити зазначену заборгованість в 7-денний термін, просив підписати направлені акти приймання-передачі теплової енергії. Направлення листа-вимоги підтверджується фіскальним чеком від 02.09.2015 р. та описом вкладення у конверт.

Відповідач направлені йому акти приймання-передачі теплової енергії не оформив, письмових заперечень щодо цих актів позивачу не направив, будь-якої відповіді на лист-вимогу не надав.

У письмовому поясненні, яке надійшло до суду 08.12.2015 р., позивач виклав методику (розрахунок), згідно з якою позивачем здійснювалося нарахування за теплову енергію відповідачу за спірний період.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Як було зазначено вище, об'єм фактично спожитої теплової енергії розраховувався позивачем відповідно до показів загальнобудинкового приладу обліку, теплове навантаження було розраховано згідно з розрахунком № 2364/14 від 22.04.2011 р.

Вирішуючи спір, суд також враховує наступне.

Згідно з ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Закону України В«Про теплопостачанняВ» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування, діяльності яких здійснюється Комісією.

У рахунках, актах приймання-передачі теплової енергії та у письмовому поясненні позивача від 07.12.2015 р. зазначений тариф, згідно з яким щомісячно розраховувалась сума за спожиту теплову енергію - 771,10 грн. (без ПДВ), що складає 925,32 грн. з ПДВ, за 1 Гкал.

Зазначений тариф затверджений постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 127 від 30.09.2011 р., яка була чинною на момент надання теплової енергії відповідачу в спірний період. Даною постановою встановлено Концерну «Міські теплові мережі» тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 719,95 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 771,10 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставлених рахунків за спірний період загальна сума, нарахована відповідачу за спожиту теплоенергію, склала 6159,65 грн., яка сплачена відповідачем не була.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави (за відсутності договору). Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представив, заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 6159,65 грн. основного боргу, що є вартістю безпідставно набутої теплової енергії, є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 228, код ЄДРПОУ 33836803) на користь концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) основний борг в сумі 6159 (шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳмп-ЛексВ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 228, код ЄДРПОУ 33836803) на користь концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957) суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 10 грудня 2015 р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.