Рішення

від 10.03.2010 по справі 7/8-32/631

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/8-32/631 10.03.10

За позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт» стягнення 125 528,32 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»

про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін :

Від ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»: ОСОБА_1 -предст., ОСОБА_2 - дир.

Пастухова. Ю.П. -предст.

Від ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»: ОСОБА_3 -предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Лізингова компанія «Енерголізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Лізингова компанія «Всесвіт»про стягнення 125 582,32 грн. заборгованості з урахуванням річних та інфляційних з лізингових платежів відповідно до укладеного сторонами договору фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення строків, встановлених Договором фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006, своєчасно не сплачує лізингові платежі, тим самим заборгувавши Позивачу 106 367,35 грн.

З цих підстав Позивач просить задовольнити позов, стягнувши з Відповідача на свою користь 106 367,35 грн. - боргу, 5 688,72 грн. -пені, 11 066,21 грн. -індексу інфляції, 2 460,04 грн. - 3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати у розмірі 1 255,82 грн. державного мита та 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 позов задоволено, з ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»на користь ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»стягнуто кошти в сумі 125 582,32 грн. та відповідним чином розподілені судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 у справі № 7/8 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи прийняту постанову, касаційна інстанція зазначила, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт» ухвали Господарського суду міста Києва від 12.12.2008, якою порушено провадження у справі № 7/8 з призначенням її до розгляду на 15.01.2009 року на 14 год. 00 хв. як і відсутнє аналогічне повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 про відкладення розгляду справи на 26.01.2009 на 16 год. 40 хв. Натомість в матеріалах справи наявні повернення поштових відправлень на адресу Відповідача: м. Київ, вул. Пестеля, 11 з відміткою пошти «організація не зареєстрована»(а. с. 3, 35, 36). Однак, згідно з довідкою Головного управління статистики у місті Києві №13-5500/3 від 03.11.2008 ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт» зареєстровано саме за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 11. Крім того, скаржником до касаційної скарги додані копії документів, які підтверджують отримання ним поштової кореспонденції за вказаною адресою, зокрема, постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за наказом № 7/8, виданим Господарським судом міста Києва 23.02.2009. Крім того Відповідачем до касаційної скарги додані копії документів про сплату ним платежів за договором лізингу. Ці докази не були предметом дослідження при вирішенні спору. Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням викладеного оскаржене судове рішення скасовано, а справа - передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2010 справу прийнято на новий розгляд під № 7/8-32/631.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»подало відзив на позовну заяву в якому зазначило, що заборгованість перед ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»відсутня у зв'язку з тим, що всі платежі були зроблені в повному обсязі.

11.12.2009 Відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»для сумісного розгляду у справі № 7/8-32/631 подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг», в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що укладений сторонами договір фінансового лізингу є удаваним правочином, який укладений з метою приховати реальні господарські взаємовідносини між сторонами, суть яких полягає в оренді майна, що передане за оспорюваним договором фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2010 прийнято зустрічний позов для сумісного розгляду з первісним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»подало відзив на зустрічну позовну заяву в якому заперечило проти заявлених вимог та просило суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт» укладено Договір фінансового лізингу № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) сторони погодили, що ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»згідно заявки на фінансовий лізинг № 1/03 від 14.03.2006 (додаток № 1 до цього Договору) ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт», за Договором № 2503Т-601П від 23.02.2006 здійснює придбання у ТОВ «БелМТЗцентр»трактори, а саме МТЗ 82.1 у кількості 5 од., МТЗ 892 у кількості 1 од. та МТЗ 1221.2 у кількості 1 од. (далі - майно), та передає їх Відповідачу, а Відповідач отримує їх від Позивача в платне користування на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору вартість майна, що передається в фінансовий лізинг складає 576 833,33 грн., крім того ПДВ 115 366,67 грн.

Строк лізингу складає 36 місяців з моменту передачі майна в лізинг згідно Розділу 4. цього Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктами 3.1 та 3.4 Договору встановлено, що плата за користування об'єктом лізингу вноситься Відповідачем у вигляді лізингових платежів. Перерахування лізингових платежів проводиться ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»на розрахунковий рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг», вказаний в рахунку-фактурі згідно графіку лізингових платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору не пізніше 25 календарного дня місяця, вказаного в графіку.

Згідно з п. 4.1 передача ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг» та прийняття ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»майна в лізинг засвідчується актом прийому-передачі майна в лізинг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по передачі обумовленого в Договорі майна, що підтверджується двостороннім актом-прийому від 31.03.2006 (копія якого наявна в матеріалах справи).

ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»взяті на себе зобов'язання по Договору виконало частково, внаслідок чого за останнім, станом на 30.11.2008, рахується заборгованість перед ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»в сумі 106 367,35 грн., на спростування чого Відповідачем до суду доказів не надано.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 106 367,35 грн. (станом на 30.11.2008) належним чином доведені, документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати лізингових платежів не виконав, у зв'язку з чим Позивач, на підставі п. 3.5 Договору, просить стягнути з Відповідача пеню, яка за розрахунками Позивача становить 5 688,72 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку затримки лізингових платежів Відповідач сплачує пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 5 688,72 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 11 066,21 грн. -індексу інфляції та 2 460,04 грн. - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий Позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт»щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»не визначило комплектацію, умови та специфікацію майна, що передавалось в лізинг та те, що правочин не відповідав їх внутрішній волі, оскільки насправді укладався договір оренди, у зв'язку з чим укладений правочин був удаваний, а тому в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України договір фінансового лізингу має бути визнаний недійсним, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В матеріалах справи наявна заявка в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»просить розглянути проект надання у фінансовий лізинг тракторів, в цій заявці ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»самостійно визначає марку тракторів, так зазначено - МТЗ-82.1.-5 штук, МТЗ - 1221.2-1 штука, МТЗ - 892 - 1 штука, ця заявка власноручно підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»і подана вона 14 березня 2006 року, а угода фінансового лізингу укладена 16 березня 2006 року.

Акт прийому - передачі майна підписаний сторонами 31 березня 2006 року, доказів щодо направлення будь -яких претензій щодо комплектності товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»не надало, від договору не відмовлялась.

Відповідно до п. 2 абз. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 684 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки передання некомплектного товару, але як було зазначено вище ніяких претензій зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингової компанії «Всесвіт»протягом трьох років не надходило.

Зміст договору фінансового лізингу № 3 від 16 березня 2006 року не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, оскільки волевиявлення сторін зазначеного договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, оскільки укладений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то для визнання недійсним цього договору немає законних підстав.

Крім того, касаційна інстанція зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»подала копії платіжних доручень, які підтверджують оплату за договором лізингу.

Також у своєму відзиві Відповідач зазначив, що заборгованість перед Позивачем за договором фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006 відсутня, оскільки платежі були зроблені відповідачем у повному обсязі, про що свідчить акт-рахунок № НОМЕР_1 від 23.04.2009 на оплату лізингових платежів за квітень 2009, яким позивач визнає відсутність заборгованості за вказаним вище договором з лізингових платежів.

Досліджуючи подані докази судом встановлено, що станом на початок квітня місяця 2006 року заборгованість за лізинговими платежами була відсутня, а заявлені до стягнення кошти є заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерголізинг»за інший період, а саме з квітня 2006 року по листопад 2008 за договором фінансового лізингу № 3, а подані платіжні доручення підтверджують сплату лізингових платежів також і за договорами № 4 та № 16.

Всього до сплати за Договором фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006 нараховано 837 034,89 грн., при цьому оплачено 731 781,29 грн. (платежі на як звертає увагу Відповідач за первісним позовом враховані).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 11, код ЄДРПОУ 33835595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код ЄДРПОУ 24595280) 106 367 (сто шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 35 коп. боргу, 5 688 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. пені, 11 066 (одинадцять тисяч шістдесят шість) грн. 21 коп. інфляційних нарахувань, 2 460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 04 коп. нарахувань 3 % річних, 1 255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2010