Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/24515/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/24515/15

За позовом Державної установи "Державний інститут сімейної та молодіжної політики" до Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів про стягнення 10 126,14 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Грабовська Ю.С. (дов. б/н від 02.09.2015 року) від відповідача Петренко Ю.О. (дов. № 051/029-150 від 22.05.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01 грудня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державна установа "Державний інститут сімейної та молодіжної політики" (надалі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 126,14 грн., в тому числі 5 663,87 грн. основного боргу, 4 162,94 грн. інфляційних втрат, 299,33 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/24515/15, слухання справи призначено на 08.10.2015 року.

02.10.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 08.10.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.09.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.10.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.11.2015 року.

04.11.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.11.2015 року відповідач подав письмові заперечення на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 26.11.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 01.12.2015 року.

У судовому засіданні 01.12.2015 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2015 року заперечила проти позову з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 року між Державним інститутом сімейної та молодіжної політики, правонаступником якого є Державна установа "Державний інститут сімейної та молодіжної політики" (виконавець) та Київським міським центром соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів (замовник) укладено Договір про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов'язання у період до 31.12.2013 року за рахунок коштів замовника здійснити:

- розробку навчальної програми з підвищення кваліфікації (перепідготовки) кадрів за напрямом "Діловодство", в т.ч. тестів для контролю знань слухачів;

- навчання та організаційно-методичний супровід з підвищення кваліфікації (перепідготовки) за напрямом "Діловодство", далі - підвищення кваліфікації (перепідготовка) кадрів, з видачею по закінченню навчання свідоцтв державного зразка.

Згідно з пунктом 2.1. Договору зобов'язання по підвищенню кваліфікації (перепідготовці) кадрів за напрямом "Діловодство" включають в себе такі етапи: розробка навчальної програми; проведення експертної оцінки навчальної програми; розробка навчального плану; розробка тестів для контролю знань слухачів; розробка розкладу навчання для даної групи слухачів; підготовка наказів щодо проведення навчання;розробка та обробка анкет; підготовка аналітичних звітів; проведення навчання;ведення навчальної документації (журнал навчальної групи, відомостей на викладачів, даних на педагогічне навантаження); бухгалтерський супровід; придбання свідоцтв про підвищення кваліфікації державного зразка та їх видача; придбання канцелярських товарів.

Загальна вартість освітніх послуг становить 32 229,89 грн. в тому числі ПДВ 5 371,65 грн. (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пунктів 4.3., 4.4. Договору замовник вносить плату згідно акту прийому-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно до акту виконаних робіт, який засвідчує той факт, що виконавець належним чином виконав свою роботу.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з підвищення кваліфікації (перепідготовки) на суму 32 229,89 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт з проведення навчання № 1 від 17.10.2013 року на суму 20 948,02 грн., Актом виконаних робіт з проведення навчання № 2 від 18.11.2013 року на суму 5 618,00 грн., Актом виконаних робіт з проведення навчання № 3 від 06.12.2013 року на суму 5 663,87 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих відповідачем послуг за Актом виконаних робіт з проведення навчання № 1 від 17.10.2013 року на суму 20 948,02 грн. та Актом виконаних робіт з проведення навчання № 2 від 18.11.2013 року на суму 5 618,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Оплату наданих послуг за Актом виконаних робіт з проведення навчання № 3 від 06.12.2013 року відповідачем не здійснено, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 5 663,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Приймаючи до уваги вищевказане, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 663,87 грн. основного боргу, 4 162,94 грн. інфляційних втрат, 299,33 грн. 3 % річних.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає про те, що несвоєчасне підписання та надання позивачем Акту виконаних робіт з проведення навчання № 3 від 06.12.2013 року призвело до пропущення строку його реєстрації в органах Державної казначейської служби.

Відповідач вказує на те, що Київський міський центр соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Щорічно при формуванні державних і місцевих бюджетів визначаються видатки на реалізацію індивідуальних програм реабілітації інвалідів, дітей - інвалідів, а також на функціонування реабілітаційних установ - для відповідних розпорядників коштів. Відтак, відповідач немає грошових коштів отриманих від своєї господарської діяльності, які можливо було б спрямувати на оплату послуг так, як повністю фінансується з бюджету.

Заперечення відповідача на позов також містять твердження про те, що на оригіналі Акту виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн. міститься підпис не уповноваженої особи Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що замовник вносить плату згідно акту прийому - передачі наданих послуг.

Відповідач у письмових запереченнях на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач невчасно підписав та надав відповідачу Акт № 3 від 06.12.2013 року, призвело до пропущення строку його реєстрації в органах Державної казначейської служби.

За твердженням відповідача, враховуючи той факт, що Київський міський центр соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідач немає грошових коштів отриманих від своєї господарської діяльності, які можливо було б спрямувати на оплату наданих позивачем послуг.

Зі змісту Договору вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця (позивача) надати послуги відповідає обов'язок замовника (відповідача) ці послуги прийняти та оплатити.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відтак, суд відзначає, що факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє Київський міський центр соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Щодо твердження відповідача про те, що на оригіналі Акту виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн. міститься підпис не уповноваженої особи Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт з проведення навчання № 3 від 06.12.2013 року, наданий суду позивачем та Акт виконаних робіт з проведення навчання № 3 від 26.12.2013 року, наданий суду відповідачем, за змістом яких сторони засвідчили виконання позивачем як виконавцем за Договором про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року виконано роботи - проведено навчання (72 навч/год) на суму 5 663,87 грн.

Судом встановлено, що вищевказані акти підписані з боку відповідача Горобей Т.М., посадове становище якої зазначено як "В.о. директора" Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, яка діє на підставі Положення.

До матеріалів справи також долучено Додаткову угоду № 1 та Додаткову угоду № 2 до Договору про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року, які також з боку відповідача Горобей Т.М., посадове становище якої зазначено як "В.о. директора" Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, дійсність яких відповідачем не оспорюється.

Окрім того, оспорюваний Акт виконаних робіт з проведення навчання № 3 скріплений печаткою Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів.

У відповідності до приписів чинного законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Відповідно до частини другої статті 189-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями) за порушення порядку обліку й зберігання печаток та штампів, що потягло за собою їх втрату, уповноваженими особами органів внутрішніх справ можуть накладатися штрафи від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, згідно з частинами першою та другою статті 357 Кримінального кодексу викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а також їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, здійснення таких самих дій щодо приватних документів, що знаходяться на підприємствах, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення уповноважених осіб Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів до правоохоронних органів із заявою про викрадення або підроблення печатки Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів та про зловживання особами службовим становищем тощо.

З огляду на вищенаведене, правомірність Акту виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн. презюмується, а доказів на підтвердження протилежного відповідачем суду не надано.

Доказів оплати відповідачем суми в розмірі 5 663,87 грн. основного боргу, в тому числі в установлені Договором строки, суду не надано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 663,87 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 162,94 грн. інфляційних втрат, 299,33 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.12.2013 року по 10.09.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг у відповідності до умов Договору про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року.

Згідно з пунктом 4.4. Договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно до акту виконаних робіт, який засвідчує той факт, що виконавець належним чином виконав свою роботу. Сторони не мають взаємних претензій.

Суд зазначає, що умова договору про оплату відповідно до акту виконаних робіт по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Окрім того, Акт виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн., наданий суду позивачем датований 06.12.2013 року, водночас, в матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн., наданий суду відповідачем, який датований 26.12.2013 року.

Таким чином, встановити дату підписання сторонами Акту виконаних робіт з проведення навчання № 3 на суму 5 663,87 грн. не вбачається можливим.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату відповідно до акту виконаних робіт не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони не досягли згоди щодо строку оплати за Договором про підвищення кваліфікації (перепідготовку) кадрів за напрямом "Діловодство" № 1/09 від 30.09.2013 року.

Суд зазначає, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 06.06.2014 року № 75/01 щодо виконання спірного Договору.

У відповідь на вищевказану вимогу позивач зазначив про відсутність надходження коштів з місцевого бюджету на розрахунковий рахунок Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів для оплати платежів.

З огляду на те, що позивачем не надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення для встановлення дати настання зобов'язання у відповідача зі сплати наданих послуг та його прострочення, суд керується Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958.

Відповідно до розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Таким чином, судом встановлено, що з урахування положень Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів слід вважати, що відповідач отримав зазначену вимогу 16.06.2014 року, відтак нарахування інфляційних втрат та три проценти річних необхідно здійснювати з 17.06.2014 року.

Приймаючи до уваги вищенаведене, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 3 095,99 грн. та три проценти річних на суму 209,95 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної установи "Державний інститут сімейної та молодіжної політики" задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 21487495) на користь Державної установи "Державний інститут сімейної та молодіжної політики" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 14, код ЄДРПОУ 13684879) 5 663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 87 коп. основного боргу, 3 095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 209 (двісті дев'ять) грн. 95 коп. 3 % річних, 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 року

Суддя С.В. Стасюк