cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2015Справа №910/22679/15
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" простягнення 57 020 369 грн 44 коп. Представники: від позивача: Шевченко О.М. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
31.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 201 від 27.02.2013 у розмірі 57 020 369 грн 44 коп., в тому числі: 36 500 000 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 8 914 111 грн 12 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 01.08.2014 по 20.08.2015, 938 258 грн 32 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, нарахованої за період з 20.02.2015 по 20.08.2015, та 10 668 000 грн 00 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 20.02.2015 по 20.08.2015.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами кредитного договору 201 від 27.02.2013, належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 36 500 000 грн 00 коп. та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 8 914 111 грн 12 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 по 20.08.2015 у розмірі 10 668 000 грн 00 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період за період з 20.02.2015 по 20.08.2015 у розмірі 938 258 грн 32 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22679/15, розгляд справи призначено на 12.10.2015.
12.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 03.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 продовжено строк вирішення справи на п'ятнадцять днів, а також відкладено розгляд справи на 17.11.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
17.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі представника позивача.
Судове засідання, призначене на 17.11.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи призначено на 10.12.2015.
Представник відповідача у судове засідання відповідача у судове засідання 10.12.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .
У судове засідання 10.12.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 06.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
ВСТАНОВИВ:
27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 201, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 36 500 000 грн 00 коп. строком по 27.11.2014, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови даного кредитного договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов договору (пункт 8.1 договору).
Умовами пункту 3.5.1. договору сторони погодили, що позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в термін по останній робочій день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевій рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.
Згідно з пунктом 7.3. договору у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного у пункті 3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 25 % річних.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Як встановлено судом, на виконання умов кредитний договір № 201 від 27.02.2013 позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 36 500 000 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 210 (#74942768) від 27.02.2013, а також випискою з особового рахунку відповідача за період з 27.02.2013 по 20.08.2015.
Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 36 500 000 грн 00 коп., та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 8 914 111 грн 12 коп., нарахованих за період прострочення з 01.08.2014 по 20.08.2015, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту у розмірі 36 500 000 грн 00 коп. та сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 8 914 111 грн 12 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 201 від 27.02.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредиту у розмірі 36 500 000 грн 00 коп. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 8 914 111 грн 12 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором № 201 від 27.02.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 938 258 грн 32 коп. за період прострочення з 20.02.2015 по 20.08.2015, та пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 10 668 000 грн 00 коп., нарахованої за період з 20.02.2015 по 20.08.2015.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 7.4 договору у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день оплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків зі розрахунку фактичної кількості прострочених днів. Починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 7.5 договору).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пунктів 7.4 та 7.5 договору.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 201 від 27.02.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 938 258 грн 32 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 10 668 000 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.
Нормами пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.01.2015 № 66 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30.01.2015 № 18 "Про початок процедури ліквідації Банку "Демарк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк".
Враховуючи викладене та виходячи з розміру заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 4, ідентифікаційний код 16458818) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 28, ідентифікаційний код 19357516) заборгованість по кредиту у розмірі 36 500 000 (тридцять шість мільйонів п'ятсот тисяч) грн 00 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8 914 111 (вісім мільйонів дев'ятсот чотирнадцять тисяч сто одинадцять) грн 12 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 10 668 000 (десять мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 938 258 (дев'ятсот тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 32 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Енергія" (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 4, ідентифікаційний код 16458818) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 10.12.2015
Суддя Н.Б. Плотницька
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2015 |
Оприлюднено | 15.12.2015 |
Номер документу | 54205288 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Плотницька Н.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні