Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/25829/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/25829/15

За позовом Приватного підприємства "МКК"

до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 118 549, 69 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хмельницький П.С.

від відповідача: Алімов Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "МКК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. у розмірі 112 000, 00 грн., а також 5 435, 83 грн. - пені та 1 113, 86 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати послуг відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/25829/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив мотивуючи свої заперечення тим, що належним доказом виконання відповідачем робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. є передача звіту, рецензії на звіт та акт приймання-передачі результатів робіт, в той час як позивачем не надано доказів на підтвердження направлення актів приймання-передачі результатів робіт Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго», а відтак - позивачем не доведено порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Позивач подав заперечення на відзив, у яких зазначає, що направлення акту приймання-передачі результатів робіт за умовами договору № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. є саме обов'язком відповідача, однак останній зобов'язання не виконав та акти не направив.

Водночас, позивач звертає увагу, що відповідач факт виконання позивачем робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. та отримання звітів не заперечує.

У даному судовому засіданні представник позивача надав пояснення та зазначив, що 06.04.2015 р. представнику відповідача - Бордієнко О.М. було надано звіти та рецензію у відповідності до договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р.

Представник відповідача повідомив, що Бордієнко О.М. є співробітником відділу майнових відносин Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та підтвердив факт отримання звітів та рецензії від позивача.

В той же час, представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 р. між Приватним підприємством "МКК" та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» укладено договори про надання послуг з незалежної оцінки № 01-4/4011-14 та № 01-4/4010-14, за умовами яких позивач зобов'язався за замовленням відповідача визначити розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно, за період з 01.01.2013 р. до 01.201.2014 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 3.1. договорів загальна вартість робіт складає 80 000, 00 грн. (за кожним договором), які позивач сплачує у два етапи - 24 000, 00 грн., що складає 30 % від загальної вартості оплачується протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору та 56 000, 00 грн., що складає 70 % вартості протягом 30-ти банківських днів після підпитання акту прийому-передачі виконаних робіт. Датою оцінки є 01.10.2014 р.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договорів по закінченню робіт позивач перелає відповідачу звіт у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповіло до вимог законодавства про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Відповідач обов'язаний в триденний термін направити позивачу підписаний акт прийому-передачі результатів робіт або мотивовану відмову від його підписання у письмовій формі.

У відповідності до п. 4.4. договору у разі невиконання з боку відповідача умов п. 4.3. договору, результати робіт вважаються прийнятими без зауважень .

Згідно з п. 6.3. договорів за порушення строків оплати відповідач сплачує пеню у розмірі половини облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2015 р. відповідачем перераховано на користь Приватного підприємства "МКК" грошові кошти на загальну суму 48 000, 00 грн. за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., що підтверджується випискою банківського рахунку позивача.

07.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 47 від 06.04.2015 р., у якому зазначає про виконання робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. та надання Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» звітів про визначення вартості збитку та рецензій на звіт, а також актів виконаних робіт та рахунків-фактур.

Листом № 37 від 14.04.2015 р. позивач повідомив відповідача про призупинено виконання робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. до надання відповідачем певних документів та виконання робіт за договорами № 01-4/4008-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4009-14 від 30.12.2014 р., що стосуються Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції.

При цьому, у вказаному листі зазначається що його, а також акти виконаних робіт, що стосуються Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції отримав Бордієнко О.М.

Листом № 08/01-8/4944 від 29.04.2015 р. відповідач повідомив про підготовку необхідних позивачу документів та вказав про те, що у листі № 37 від 14.04.2015 р. невірно відображені номери договорів, які стосуються Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції, оскільки вірними є № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р.

У листі № 01/01-8/01-8/8478 від 24.07.2015 р Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначає про виконання Приватним підприємством "МКК" робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., та надання звітів про визначення вартості збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції, однак на даний час відповідач не має можливості здійснити остаточну оплату виконаних робіт (56 000, 00 грн. за кожним договором), у зв'язку з чим Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» просило розглянути можливість щодо зменшення вартості послуг до 24 000, 00 грн. за кожним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати виконаних Приватним підприємством "МКК" робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 112 000, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач стверджує про ненадання позивачем акту приймання-передачі результатів робіт, який за умовами договорів № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. є підставою для проведення оплати, у зв'язку з чим, на думку відповідача, Приватним підприємством "МКК" не доведено порушення Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» умов вказаних договорів.

Тож, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» фактично не заперечує виконання позивачем договірних зобов'язань, однак наполягає на відсутності у нього на даний час обов'язку здійснити оплату таких робіт (послуг), з огляду на відсутність підписаних актів приймання-передачі.

З приводу наведеного суд відзначає, що за умовами договорів № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. обов'язок щодо складання та направлення актів прийому-передачі результатів робіт покладається саме на Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

При цьому, передумовою складання актів прийому-передачі результатів робіт є надання позивачем звіту у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповіло до вимог законодавства про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача, присутнім у судовому засіданні, звіти та рецензії на них були отримані Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Між тим, до матеріалів справи позивачем долучено до матеріалів звіти про визначити розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно, за період з 01.01.2013 р. до 01.10.2014 р. за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. та документи, на підставі яких такі звіти були складені.

Крім того, судом встановлено та відповідачем не заперечується, Приватним підприємством "МКК" складено та надано відповідачу акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., що, зокрема, підтверджується підписом представника відповідача на листі № 37 від 14.04.2015 р.

Також, дослідивши зміст наявних у матеріалах справи листів, якими обмінювались Приватне підприємство "МКК" та Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», суд дійшов висновку, що відповідач фактично визнав факт виконання позивачем зобов'язань за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, а також зважаючи на умови п.п. 4.3.. 4.4. договору, роботи за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. вважається прийнятими Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» без зауважень.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом обставин за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку. що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., у зв'язку з чим суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаними договорами на загальну суму 112 000, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 5 435, 83 грн. та 1 113, 86 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати виконаних відповідачем робіт, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за період з 28.05.2015 р. до 25.09.2015 р. розмір пені становить 5 435, 83 грн., 3 % річних - 1 113, 86 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунку суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного підприємства "МКК" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "МКК" (03127, м. Київ, пр.. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 33593515) заборгованість у розмірі 112 000, 00 (сто дванадцять тисяч грн. 00 коп.) грн., 5 435, 83 (п'ять тисяч грн. чотириста тридцять п'ять грн. 83 коп.) грн.., 3 % річних у розмірі 1 113, 86 (одна тисяча сто тринадцять грн. 86 коп.) грн. та 1 778, 25 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім грн. 25 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.12.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.