Рішення

від 12.10.2015 по справі 921/746/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 921/746/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Подільське", вул. Карпенка, 16/41, м. Тернопіль, 46018

до відповідача: Приватного підприємства "Онікс", вул. С. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

про визнання дійсним договору оренди приміщення

за участю представників сторін

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 2 від 15.08.2015 р.), ОСОБА_2 - директор (наказ № 1 "К" від 03.03.2005 р.)

відповідача: ОСОБА_3 - директор (наказ № 1 від 12.02.1999 р.)

В судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. В судовому засіданні 12.10.21015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Приватне підприємство "Подільське" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Онікс" про визнання дійсним договору оренди приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29 від 01.06.2007 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а оскільки сторони домовилися про всі істотні умови договору та відбулося виконання договору, то відповідно наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається і тому оспорюваний договір слід визнати дійсним.

Ухвалою суду від 30.07.2015 року прийнято позовні матеріали до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначався в судовому засіданні на 18.08.2015 року. Ухвалою суду від 18.08.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався до 08.09.2015 року. В судовому засіданні 08.09.2015 року оголошувалась перерва до 15.09.2015 року. Ухвалою суду від 15.09.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів - по 13.10.2015 року. В судовому засіданні 15.09.2015 року оголошувалась перерва до 12.10.2015 року.

Представники позивача в судове засідання призначене на 12.10.2015 року з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 12.10.2015 року з'явився, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, в усній формі повідомив, що позовні вимоги позивача визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.06.2007 року між ТВ "Поділля" та Приватним підприємством "Подільське" (далі по тексту - позивач) підписано Договір оренди з правом викупу приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29 (далі по тексту - Договір оренди) наступного змісту:

"ТВ "Поділля", що діє на підставі Статуту, в особі голови ТВ "Поділля", голови ліквідаційної комісії ТВ "Поділля" ОСОБА_4 з однієї сторони та ПП "Подільське", що діє на підставі Статуту, в особі директора ОСОБА_2, з другої сторони склали даний договір про наступне:

1. ТВ "Поділля" надає, а ПП "Подільське" бере в оренду з правом викупу приміщення ковбасно-забійного цеху з обладнанням строком на 10 (десять) років, до 01.06.2017 р.

2. В орендну плату входить вартість проведених поточних ремонтів, охорона приміщення, згідно пред'явлених актів виконаних робіт.

3. ПП "Подільське" зобов'язане використовувати дане приміщення зі цільовим призначенням.

4. ПП "Подільське" сплачує за використану ел. енергію, воду, газ згідно показників лічильників.

5. Договір в односторонньому порядку розірванню не підлягає."

Відповідно до листа № 346 від 14.05.2009 року Відділ з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації повідомив, що державну реєстрацію припинення в результаті приєднання товариства власників "Поділля" ідентифікаційний код 03782434 проведено в Єдиному державному реєстрі 25.01.2008 року. Правонаступником є приватне підприємство "Онікс" ідентифікаційний номер 30880995.

Факт правонаступництва Товариства власників "Поділля" Приватним підприємством "Онікс" підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб.

Позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позов про визнання дійсним Договору оренди, мотивуючи тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а оскільки сторони домовилися про всі істотні умови договору та відбулося виконання договору, то відповідно наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається і тому оспорюваний договір слід визнати дійсним.

Суд зазначає, що правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених ч. 2 ст. 219 і ч. 2 ст. 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Судом встановлено, що між сторонами підписано Договір оренди з правом викупу приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено судом, в п. 1 Договору оренди зазначено, що предмет договору оренди (приміщення ковбасно-забійного цеху з обладнанням) передається в оренду строком на 10 років.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 793 ЦК України, Договір оренди, який є предметом розгляду даної справи, підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Позивачем в підтвердження позовних вимог та того, що Договір оренди ним виконувався, подано суду довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2009 року; експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 19-15-30 Мt від 18.12.2013 року; рахунок за активну енергію № 329/1 від 26.06.2014 року; акт про використану електричну енергію за червень 2014 року; договір підряду від 01.01.2009 року; акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року.

Позивач вважає, що поданими ним доказами підтверджується факт виконання Договору оренди і тому наступного нотаріального посвідчення договору не потребує.

Однак, суд зазначає, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки, момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. Аналогічна позиція викладена у Постанові № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Як встановлено судом, в п. 1 Договору оренди зазначено, що предмет договору оренди (приміщення ковбасно-забійного цеху з обладнанням) передається в оренду строком на 10 років.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 794 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Договір оренди з правом викупу приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29 підлягає державній реєстрації.

Оскільки, судом встановлено необхідність державної реєстрації Договору оренди з правом викупу приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29 то відповідно у суду відсутні підстави для визнання договору дійсним.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин для визнання Договору оренди з правом викупу приміщення ковбасного цеху разом з обладнанням в смт. В. Березовиця, вул. Подільська, 29 дійсним, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що позов є безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 210, 794 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 35 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.12.2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.