Постанова

від 08.12.2015 по справі 905/1508/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2015р. справа №905/1508/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:не з"явився від відповідача:не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2015 року у справі№ 905/1508/15 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Восток-КЗТС", м.Дніпропетровськ до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка Донецької області простягнення 23740,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Восток-КЗТС" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машзавод" про стягнення заборгованості у розмірі 23740 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 21016,88 грн., неустойка в розмірі 1585,51 грн., 3% річних у розмірі 1101,21 грн., інфляційні у розмірі 36,92 грн.(а.с.111-116).

Ухвалою суду від 11.03.2014р. провадження по справі № 905/1504/14 порушено та призначено до розгляду на 01.04.2014р.(а.с.117).

Ухвалою суду від 28.03.2014р. зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду (а.с.118).

09.04.2014р. ухвалою суду зупинено провадження у справі у зв"язку з направленням матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду та неможливості подальшого розгляду справи по суті до розгляду апеляційної скарги ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області (а.с.122-123).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. апеляційну скаргу ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" повернуто заявнику без розгляду ( а.с.125).

Ухвалою ВГСУ від 30.05.2014р. касаційну скаргу ПАТ"Дружківський машинобудівний завод" на ухвалу ДАГС від 30.05.2014р. повернуто скаржнику (а.с.126-127).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.06.2014р. поновлено провадження у справі №905/1504/14 та розгляд справи призначено на 10.07.2014р.(а.с.128).

У зв"язку з проведенням на території Донецької області Антитерористичної операції, матеріали справи № 905/1504/14 залишились судом не розглянуті.

19.08.2015р. позивач знову звернувся до господарського суду Донецької області із вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 23740 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 21016,88 грн., неустойка в розмірі 1585,51 грн., 3% річних у розмірі 1101,21 грн., інфляційні у розмірі 36,92 грн. (а.с.3-9).

Справі був присвоєний єдиний унікальний номер 905/1508/15 та порушено провадження згідно ухвали суду від 21.08.2015р. (а.с.1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2015р. у даній справі позов задоволений частково (а.с.163-164).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Восток-КЗТС" основний борг у сумі 21016,88 грн., пеню у розмірі 1580,37 грн., інфляційні витрати у сумі 36,92 грн., 3% річних у сумі 1101,21 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. В решті позову відмовлено ( а.с.163-164).

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений факт передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, а відтак вимога щодо стягнення боргу є обгрунтованою та документально підтвердженою.

Що стосується стягнення пені, то суд, враховуючи ту обставину, що шестимісячний строк від дня коли зобов"язання мало бути виконано за останнім актом надання послуг за видатковою накладною №62 від 20.02.2012р. сплинув 20.10.2012р., № 182 від 16.05.2012р. - 15.01.2013р., суд дійшов висновку, що за період з 20.10.2012р. по 22.10.2012р. по видатковій накладній №62 від 20.02.2012р. та за період з 15.01.2013р. по 17.01.2013р. по видатковій накладній №182 від 16.05.2012р. позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі 1 580,37грн. 3% річних та інфляційні нараховані обгрунтовано та арифметично правильно, тому задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" звернувся із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2015р. по справі № 905/1508/15 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат ( а.с.175-177).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач послався на те, що він здійснює свою діяльність на території м.Дружківка Донецької області. Нестабільна ситуація в Донецькій області, постійні бойові дії, військові зіткнення по всій території проведення АТО ставлять реальну загрозу життю людей, що і призвело до відсутності стабільності в роботі підприємства, у зв"язку з чим у ПАТ "Дружківський машзавод" відсутня можливість виконувати своєчасно і в повному обсязі свої договірні зобов"язання з підприємством позивача.

Апелянт зауважує на те, що згідно ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов"язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Скаржник вважає, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати, посилаючись на норми ст. 35 ГПК України.

Викладені обставини, на думку скаржника, мають надзвичайний невідворотній характер, вони не залежать від волевиявлення підприємства.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 617 ЦК України апелянт вважає, що порушення договірних зобов"язань пов"язане з факторами, які не залежать від волі товариства, а значить воно не повинно нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій, заявлених у позовній заяві.

07.12.2015р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача вих.№338 від 07.12.2015р., в якому останній просив відкласти розгляд справи та зобов"язати відповідача надіслати позивачу апеляційну скаргу для підготовки мотивованого відзиву (а.с.186).

Враховуючи те, що сторони по справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явка сторін не визнавалася обов"язковою, а також те, що матеріали справи містять докази направлення апеляційної скарги позивачу, що підтверджено поштовою квитанцією №8420506378263 від 21.10.2015р. та описом вкладення цінного листа (а.с.181-182), з якого вбачається, що у позивача було достатньо часу для підготовки мотивованого відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відхилила зазначене клопотання та вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які не скористалася своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Восток-КЗТС" м.Дніпропетровськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 37254296), що підтверджено Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 94, 96-108).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка, Донецької області є юридичною особою (ідентифікаційний код 00165669), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (а.с.93).

31 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім Восток-КЗТСВ» , м. Дніпропетровськ, (за договором - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством В«Дружківський машзаводВ» , м. Дружківка Донецької області, (за договором - Покупець) укладений договір № ДрМЗ 305-11, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати покупцю товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його (а.с.35-37).

Відповідно п.1.2. договору, кількість, ціна і асортимент товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.4. договору зазначено, що датою поставки вважається дата, вказана на товаротранспортному документі.

Згідно розділу 4 договору, ціна товару за одиницю зазначається в специфікаціях. Загальна сума за договором визначається загальною сумою всіх специфікацій. Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки конкретної партії товару (п.4.3 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за порушення строків оплати постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З урахуванням п.8.2 договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року, а частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що згідно видаткових накладних позивач на адресу відповідача поставив товар на зальну суму 225 526,47 грн. (а.с.38-51).

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Крім того, факт виконання умов договору з боку позивача підтверджується також податковими накладними, а факт прийняття товару без зауважень підтверджується ще й довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.52-84).

Відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 204 509,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.85-92).

09 серпня 2013 року позивач на адресу відповідача рекомендованим листом з описом з вкладення направив вимогу про сплату суми боргу у розмірі 21 016,88 грн. та акт звірки взаєморозрахунків. Даний лист отриманий відповідачем 13.08.2013 року (а.с.30-34).

14 лютого 2014 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом (вих. № 58 від 13.02.2014 року) з описом вкладення спрямована претензія про сплату суми боргу у розмірі 21 016,88 грн. та акт звірки взаєморозрахунків. Даний лист отриманий відповідачем 17.02.2014 року (а.с.24-29).

Відповідач на вимогу від 09.08.2013 року та претензію від 13.02.2014 року не відповів, борг не оплатив. Але акт звірки взаєморозрахунків за період з 03.01.2011 року по 09.08.2013 року підписав та скріпив печаткою підприємства, чим підтвердив заборгованість у сумі 21 016,88 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведений факт передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі у розмірі 21 016,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.1996 року № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.5.3. договору, за порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочки.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства та умов договору свідчить про відсутність погодженого сторонами продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Шестимісячний строк від дня коли зобов'язання мало бути виконано за останнім актом надання послуг за видатковою накладною № 62 від 20.02.2012 року сплинув 20.10.2012 року, № 182 від 16.05.2012 року - 15.01.2013 року.

Таким чином, нарахування позивачем пені по видатковій накладній № 62 від 20.02.2012 року за період з 20.10.2012 року по 22.10.2012 року, № 182 від 16.05.2012 року за період з 15.01.2013 року по 17.01.2013 року є безпідставним, на підставі чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме по видатковій накладній № 62 від 20.02.2012 року за період з 21.04.2012 року по 20.10.2012 року, по видатковій накладній № 182 від 16.05.2012 року - з 16.07.2012 року по 15.01.2013 року. Всього у сумі 1 580,37 грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних у сумі 1101,21грн. та інфляційних у сумі 36,92 грн., колегія суддів вважає висновок суду щодо їх задоволення правильним та обгрунтованим.

Доводи апелянта стосовно неможливості стягнення штрафних санкцій через непереборні обставини колегія суддів відхиляє з наступного.

По-перше, умовами договору №ДрМЗ 305-11 від 31.05.2011р. передбачений порядок попередження сторони внаслідок настання форс-мажорних обставин. Так, п.6.2 встановлено, що при настанні обставин непереборної сили сторона повинна в 5-ти денний строк будь-якими засобами сповістити про них іншу сторону з наданням документів, виданих уповноваженими державними органами в підтвердження факту настання вказаних обставин. У випадку недотримання вказаний умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини.

Крім того, апелянт посилається на сертифікат Торгово-промислової палати, як наслідок неможливості застосування штрафних санкцій, але жодних доказу суду не надає.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно знаходження підприємства на території АТО у зв"язку з їх безпідставністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м.Дружківка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2015р. у справі №905/1508/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2015р. у справі №905/1508/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О.Попков

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.