ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2015 року о 16 год. 40 хв.Справа № 808/7430/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» , м. Запоріжжя
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
16 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» , (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000692201 від 16.04.2015 та № НОМЕР_1 від 16.04.2015.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «АКС Тепловентпроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Зазначає, що усіма необхідними документами підтверджується виконання робіт позивачем та субпідрядником ТОВ «Компанія Бізнеспроект» на замовлення контрагента ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика». Зазначає, що висновки податкової інспекції щодо нереальності здійснення господарських операцій ґрунтуються лише на неможливості здійснити зустрічну звірку контрагента позивача. Вважає, що податковим органом протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у зв'язку з чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх.№ 49083 від 03.11.2015) зокрема зазначає, що під час проведеної позапланової виїзної перевірки встановлено не підтвердження господарських операцій між ТОВ «АКС Тепловентпроект» та його контрагентом - ТОВ «Компанія Бізнеспроект» у зв'язку з чим в порушення п.138.1 п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.10 ст.201, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 позивачем занижено суму податку на прибуток на суму 2400,00 грн. за період 2014 рік та занижено суму податку на додану вартість на суму 2667,00 грн. за період березень 2014 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №027855 Товариство з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» , зареєстроване 21.10.2010, як юридична особа за адресою: 69014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37359275 (а.с.72) та зареєстроване, як платник податку на додану вартість 16.12.2010 відповідно до свідоцтва №100314874 (а.с. 75).
На підставі направлень від 18.03.2015 №162, №163 та №164, виданих ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, фахівцями відповідача, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 18.03.2015 №144 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ В«АКС ТепловентпроектВ» (код ЄДРПОУ 37359275) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Перевірка проводилась з 18 березня 2015 року по 24 березня 2015 року за результатами якої складено акт №38/22-01/37359275 від 02.04.2015.
У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.10 ст.201, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 2400,00 грн. за період 2014 рік та заниження суми податку на додану вартість на суму 2667,00 грн. за період березень 2014 року.
На підставі акту перевірки №38/22-01/37359275 від 02.04.2015 податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:
- №0000692201 від 16.04.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3333,75 грн., в т.ч. за основним платежем 2667,00 грн. та 666,75 грн. за штрафними санкціями;
-№0000702201 від 16.04.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3000,00 грн., в т.ч. за основним платежем 2400,00 грн. та 600,00 грн. за штрафними санкціями;
Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Бізнеспроект», що відображені у податкових деклараціях за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «АКС Тепловентпроект» (замовник) та ТОВ «Компанія Бізнеспроект» (виконавець) укладено договір від 25.01.2014 №2501 за умовами якого ТОВ «Компанія Бізнеспроект» зобов'язане здійснити перевірку відповідності електричної частини проектної документації від тринадцяти точок технологічного обладнання карамельного та цукерного цехів (а.с.136).
Між тим, укладання вказаного договору було викликано необхідністю в підключенні вентиляційних систем до електричної мережі в рамках виконання іншого договору укладеного між ТОВ «АКС Тепловентпроект» (виконавець) та ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» (замовник) від 23.01.2014 №20 (а.с.134-135). Відповідно до п.1.1. якого, позивач зобов'язаний розробити проект реконструкції витяжних вентиляційних систем від тринадцяти місць технологічного обладнання карамельного та цукерного цехів.
Умовами договору від 23.01.2014 №20 не заборонено залучати субпідрядні організації до участі під час виконання робіт.
На виконання умов договору від 23.01.2014 №20 з боку ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» 03.02.2014 перераховано передплату в розмірі 5985,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 03.02.2014, та оформлено податкову накладну №1 від 03.02.2014 (а.с.137-138).
03.03.2014 роботи прийняті з боку ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» та відповідно складено акт здачі - приймання виконаних робіт від 03.03.2014 №1/20 на суму 23940,00 грн. та оформлено податкову накладну №1 від 03.03.2014 (а.с.139-140).
У зв'язку з виконанням та прийняттям робіт за договором від 23.01.2014 №20, позивачем було прийнято результати робіт від ТОВ «ТОВ «Компанія Бізнеспроект», про що 10.03.2014 складено акт здачі-приймання робіт №126 згідно договору №2501 від 25.01.2014 на суму 16000,00 з ПДВ та оформлено податкову накладну №48 від 10.03.2014 (а.с.141-142).
Остаточний розрахунок між ПАТ «Запорізька кондитерська фабрика» та ТОВ «АКС Тепловентпроект» проведено 13.03.2014 в розмірі 17955,00 грн (а.с.143).
Розрахунки між ТОВ «АКС Тепловентпроект» та ТОВ «Компанія Бізнеспроект» проведено 21.03.2014 у сумі 16000,00 грн., заборгованість відсутня (а.с.144).
Дослідженні судом податкові накладні містять всі необхідні реквізити.
Розрахунки між сторонами за договорами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок від 03.02.2014, 13.03.2014, 21.03.2014, які містяться в матеріалах справи.
Ставлячи під сумнів вказані вище господарські операції податковий орган посилається на отриману інформацію від Дніпропетровської ОДПІ, а саме акт від 03.07.2014 №408/22-04/38242245 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Бізнеспроект» (код ЄДРПОУ 38242245) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2014 року.
Проте, суд зазначає, що податкова накладна надана ТОВ «Компанія Бізнеспроект» для документального оформлення виконання умов договору, містить відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару/послуг, ціну товару/послуги, тому відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкова накладна видана особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.
З матеріалів справи також встановлено, що на момент укладення та виконання робіт за договором, контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснений та підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу, яка ґрунтується на припущеннях.
Що стосується посилання податкового органу на акт Дніпропетровської ОДПІ від 03.07.2014 №408/22-04/38242245 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Бізнеспроект» (код ЄДРПОУ 38242245) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2014 року, суд зазначає наступне.
Самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів постачальника в ланцюгу постачання товару (робіт та послуг) та висновки про не підтвердженість факту реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару (надання послуг або виконання робіт) позивачу.
Товариство з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів.
Також, суд звернув увагу на посилання податкового органу на кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури інженера-проектувальника, виданого директору підприємства позивача ОСОБА_3, згідно якого, як вважає відповідач, роботи зазначені у договорі №2501 від 25.01.2014 директор ОСОБА_3 мав можливість виконати самостійно без залучення субпідрядника.
Однак суд зауважує, що це є лише припущенням податкової інспекції, а наявність вказаного сертифікату не зобов'язує директора підприємства особисто виконувати такі роботи.
Також, суд звернув увагу на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області від 06.02.2015 про призначення перевірки стосовно ТОВ В«АКС ТепловентпроектВ» в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №22014040000000192 від 03.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 258-5 КК України.
З цього приводу слід зазначити, що відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ В«АКС ТепловентпроектВ» або наявності рішення суду про визнання угод недійсними.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Згідно ст.1 Закону України В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до КонвенціїВ» ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Як зазначено у п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
З урахуванням наявності всіх необхідних документів підтверджуючих виконання робіт з боку ТОВ «Компанія Бізнеспроект» позивачем вірно віднесені витрати на придбання послуг (робіт) при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.
Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно сформував показники податкової звітності за перевіряємий період.
Також, суд дійшов висновку, про відсутність підстав у ДПІ у Шевченківському районі для донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у зв'язку з чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення рішення від 16.04.2015 №0000692201 та №0000702201.
Судові витрати в сумі 1218 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АКС ТепловентпроектВ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя І.В.Шара
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2015 |
Оприлюднено | 15.12.2015 |
Номер документу | 54223148 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Сафронова С.В.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Шара Інна Вячеславівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Шара Інна Вячеславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні