Постанова

від 09.12.2015 по справі 826/18241/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року № 826/18241/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2015 року № 0004482202 та № 0004492202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18241/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 жовтня 2015 року, яке відкладалось на 02 листопада 2015 року та на 24 листопада 2015 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі та необхідністю ознайомлення представника відповідача із наданими документами.

У судовому засіданні 24 листопада 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти адміністративного позову.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, на підставі наказу № 1163 від 09 червня 2015 року, згідно із статтею 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» (код ЄДРПОУ 33346828) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Тредомаркс» (код 39236263) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, ТОВ «Компанія «Станіс» (код 39235961) за період з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року та ТОВ «Мак Хаус» (код 19358827) за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 22 червня 2015 року № 572/26-54-22-02/33346828.

Як висновок проведеної перевірки встановлені по взаємовідносинам із ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс» наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за 2014 рік на суму 234050,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 345 550,40 грн., у тому числі: вересень 2014 року - 86 409,12 грн., жовтень 2014 року - 39337,03 грн., листопад 2014 року - 98 159,08 грн., грудень 2014 року - 84897,18 грн., січень 2015 року - 36474,99 грн.

На підставі вищезазначених висновків, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення від 15 липня 2015 року:

- № 0004482202, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 518 325 грн., в тому числі: за основним платежем - 345 550 грн., за штрафними санкціями - 172 775 грн.;

- № 0004492202, яким за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 292 563 грн., в тому числі: за основним платежем - 234 050 грн., за штрафними санкціями - 58 513 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 22 червня 2015 року № 572/26-54-22-02/33346828.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, що 09 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Станіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» (Покупець) укладено Договір поставки № 548, за умовами якого Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує товар, що зазначається у накладних та рахунках-фактурах, що далі іменуються товар.

За умовами Договору встановлено наступне:

Кількість поставленого Покупцеві товару указується в рахунку, видатковій і податковій накладних.

Ціни на Товар, що поставляється, обумовлюються окремо на кожну партію поставки і указуються в рахунках-фактурах.

Асортимент і кількість Товару узгоджуються Сторонами при розміщенні заявки на виписку рахунку на кожну партію Товару.

Покупець здійснює закупівлі Товару при умові наявності замовленого Товару на складі Постачальника.

Плата за відвантажений Товар здійснюється Покупцем протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту оформлення відвантажувальних документів (видаткової накладної).

Товар вивозиться Покупцем своїми силами та за свій рахунок на умовах ЕХW (Інкотермс, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року) зі складу Постачальника.

Товар відвантажується Постачальником на підставі замовлень, що попередньо поступили від Покупця у вигляді письмової або усної заявки довільної форми.

У випадку, якщо замовлений Товар є в наявності на складі Постачальника, відвантаження такого Товару проводиться протягом не більш 3-х робочих днів з дня виписки рахунку-фактури, згідно заявки Покупця.

Разом з Товаром Постачальник передає Покупцеві наступні документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна.

Покупець і Постачальник проводять прийом-передачу товару на складі Постачальника. Факт прийому-передачі товару оформляється і підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками Сторін.

Підтвердженням отримання товару є довіреність, отримана від Покупця.

Як вбачається з наданих позивачем замовлень, рахунків - фактур та видаткових накладних позивачем придбавався наступний товар: ганчіря, ламінат, фарба, бренд-скотч «Миргородська Лагідна», «Боржомі» та «Моршинська», етикетки, тощо.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Станіс» виписані на адресу позивача податкові накладні із повним переліком придбаного товару.

На підтвердження поставки товару та його отримання, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та витягів з журналу реєстрації довіреностей за 2012 - 2014 роки.

Оплата товару здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку та копіями платіжних доручень.

Також, 19 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тредомаркс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» (Покупець) укладено Договір поставки № 2209-к, за умовами якого Постачальник зобов'язується в строки та на умовах, викладених в цьому Договорі, поставляти та передавати у власність Покупця Продукцію в асортименті, вказаному у накладних, які є невід'ємним частинами даного Договору (далі - Товар).

За умовами Договору встановлено наступне:

Покупець зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати вартість Товару, по ціні визначеній у цьому Договорі.

Загальна кількість, асортимент кожної партії Товару узгоджуються Сторонами і вказується рахунках-фактурах, товарно-супровідних документах.

Ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії Товару встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ, вказується в рахунках-фактурах, накладних та інших супровідних документах.

Доставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах ЕХW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: франко завод - склад Постачальника, шляхом само вивозу Товару Покупцем зі складу Постачальника транспортом Покупця та за його рахунок.

Товар видається тільки довіреній особі Покупця, яка засвідчила свої повноваження довіреністю на одержання Товару, виданої у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. за №99 «Про затвердження інструкцій про порядок, виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей». Сторони прийшли до згоди, що довіреність дійсна тільки на конкретну поставку. Типова форма довіреності М-2 отримана факсимільним зв'язком з двох сторін, буде мати юридичну силу до отримання її оригіналу. При отриманні Товару представником Покупця, який не вказаний в довіреності форми М-2, Покупець додатково надає для довіреного представника довіреність від Покупця на фірмовому бланку з печаткою та підписами відповідальних осіб, якому довіряє отримання ТМЦ.

Як вбачається з заявок - підтверджень на поставку партій товару, повідомлень про зміну ціни, рахунків - фактур та видаткових накладних позивачем придбавались етикетки різних брендів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тредомаркс» виписані на адресу позивача податкові накладні із повним переліком придбаного товару.

На підтвердження поставки товару та його отримання, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, витягів з журналу реєстрації довіреностей за 2012 - 2014 роки та копії актів прийняття - передачі продукції.

Оплата товару здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку та копіями платіжних доручень.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальником та його контрагентами вимог податкового чи іншого законодавства не позбавляють правового значення первинних документів, складених таким постачальником.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обставини справи свідчать, що основним видом діяльності позивача є виробництво упаковок та етикеток на замовлення.

Придбаний у ТОВ «Компанія Станіс» товар використаний для подальшого продажу (Етикетка в асортименті, бренд - скотч, упаковка для масла) згідно Договору поставки № 648 від 11 березня 2012 року ТОВ «Рекламна Група «Кристал» , Договору поставки № 822 від 26 березня 2014 року ТОВ «Тараща Молоко», Договору поставки № 710 від 02 січня 2013 року ТОВ «Ньютон Продакшн», Договору Поставки № 2-9 від 30 серпня 2013 року ТОВ «Клуб сиру», Договору поставки № 711 від 02 січня 2013 року ПАТ «Літинський молочний завод» та використані у господарській діяльності підприємства (фарби в асортименті, кліше, ламінат, ганчіря) про що свідчать оборотно - сальдові відомості по рах.63.631, 36.361 та завірені належним чином копії первинних документів по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Рекламна Група «Кристал», ТОВ «Тараща Молоко», ТОВ «Ньютон Продакшн», ПАТ «Літинський молочний завод».

Також, матеріали справи місять акт зірки взаєморозрахунків із ТОВ «Компанія Станіс» та зразки придбаних у ТОВ «Компанія Станіс» та виготовлених позивачем товарів.

Придбаний у ТОВ «Тредомаркс» товар використаний для подальшого продажу (Етикетка в асортименті) згідно Договору поставки № 648 від 11 березня 2012 року ТОВ «Рекламна Група «Кристал», Договору поставки № 815 від 12 березня 2014 року ТОВ «Хелапланет Плюс» та використані у господарській діяльності підприємства (фарби в асортименті) про що свідчать оборотно - сальдові відомості по рах.63.631, 36.361 та завірені належним чином копії первинних документів по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Рекламна Група «Кристал», ТОВ «Хелапланет Плюс».

Також, матеріали справи місять акт зірки взаєморозрахунків із ТОВ «Тредомаркс» та зразки придбаних у ТОВ «Тредомаркс» та виготовлених позивачем товарів.

Судом допитано в якості свідка працівника ТОВ «Торговий дім «Веріас» ОСОБА_1, на підставі виписаних довіреностей отримував товар. У судовому засіданні останнім підтверджено отримання товару.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс» товари безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно суму податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс», тому висновки акта перевірки про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за перевіряємий період є необґрунтованими.

Відхиляються посилання відповідача на податкову інформацію та на акти перевірки ТОВ «Тредомаркс», ТОВ «Компанія «Станіс», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2015 року № 0004482202 та № 0004492202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 липня 2015 року № 0004482202 та № 0004492202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник