ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 грудня 2015 року № 826/18609/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 березня 2015 року № 0001062202.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18609/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 вересня 2015 року.
Сторони участі уповноважених представників у судові засідання 24 вересня 2015 року не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи судом відкладений на 15 жовтня 2015 року.
У судовому засіданні 15 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 18 лютого 2015 року № 24, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» (код ЄДРПОУ 36175067) з питань взаємовідносин з ТОВ «Гранитбуд» (код ЄДРПОУ 39116004) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 10 березня 2015 року № 818/26-58-22-02-18-36175067.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» занижено податок на додану вартість за листопад 2014 року на загальну суму 66971,00 грн.
На підставі вищезазначеного висновку прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 березня 2015 року № 0001062202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100457,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 66971,00 грн., за штрафними санкціями - 33486 грн.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Гранитбуд».
Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 10 березня 2015 року № 818/26-58-22-02-18-36175067.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гранитбуд», обставини використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ТРК-Офіс Юніт» (замовник) та ТОВ «Гранитбуд» (підрядник) було укладено типові договори підряду від 31 жовтня 2014 року № 1-3110/14/ТОЮ та № 2-3110/14/ТОЮ, відповідно до умов яких, підрядник зобов'язується власними або залученими силами виконати роботи по монтажу та розстановку офісних меблів за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 100, 3 поверх, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх у відповідності до умов Договору.
Відповідно до пунктів 1.2 Договору, назва, перелік, основні характеристики Робіт та матеріалів, обладнання, конструкцій, що будуть використовуватись при виконання Робіт, визначені у Кошторисі (Додатки № 1 до Договору), які є невід'ємною частиною Договору.
Якість матеріальних ресурсів, що використовуються Підрядником при виконанні робіт, повинна відповідати вимогам державних норм, стандартів та технічних умов і підтверджуватись сертифікатами (у разі необхідності), технічними паспортами та іншими документами, що підтверджують їх якість (пункти 3.3 Договору).
Виконані роботи підрядник передає, а замовник приймає шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (пункти 3.3 Договору).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано Кошториси на монтаж та розстановку меблів від 31 жовтня 2014 року до Договорів від 31 жовтня 2014 року № 1-3110/14/ТОЮ та № 2-3110/14/ТОЮ, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0013, № 0014, податкові накладні від 07 листопада 2014 року № 15 та № 14, платіжні доручення від 02 грудня 2014 року № 2139 на суму 19508,80 грн., від 03 грудня 2014 року № 2141 на суму 119550,00 грн. картки рахунку 631.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Гранитбуд» у зв'язку з придбанням товарів та послуг.
Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ «Гранитбуд», позивач посилається на зобов'язання перед третіми особами, зокрема на договори про надання послуг від 20 грудня 2013 року № 1-2012/13 та № 1-2012/13, укладених між позивачем (виконавець) та ТОВ «Марс Україна» (замовник), відповідно до умов яких, виконавець за завданням замовника надає йому наступні послуги та виконує наступні роботи: складське зберігання офісних меблів замовника, згідно акту приймання майна; організація доставки майна за завданням замовника зі складського приміщення виконавця в офіс замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 100, 3 поверх, яке надається замовником у прийнятий для нього спосіб; установка (монтаж) майна в офісі, а замовник зобов'язується оплатити належним чином надані Послуги 1, Послуги 2 та виконані роботи.
Так, зі змісту договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Гранитбуд» вбачається, що останнім здійснювався монтаж та розстановка офісних меблів за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 100, 3 поверх.
Проте, позивачем не надано доказів поставки таких товарів до місця проведення монтажу та розстановки, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.
Також, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
У свою чергу, з договорів підряду, вбачається, що якість матеріальних ресурсів, що використовуються Підрядником при виконанні робіт, повинна відповідати вимогам державних норм, стандартів та технічних умов і підтверджуватись сертифікатами (у разі необхідності), технічними паспортами та іншими документами, що підтверджують їх якість.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання умов договорів, зокрема технічних паспортів, сертифікатів та іншої документації.
Крім того, з аналізу норм договорів, укладених з третіми особами, на замовлення яких позивачем було отримано послуги від ТОВ «Гранитбуд», вбачається відсутність положень стосовно залучення до відповідних послуг третіх осіб, а відтак, виконання відповідних договірних зобов'язань покладено саме на позивача.
Так, судом не приймаються до уваги доводи позивача про наявність ділової доцільності на укладення відповідного договору з огляду на необхідність виконання останнім своїх зобов'язань перед третіми особами.
У свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву монтаж та установка меблів згідно специфікації, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.
Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «Гранитбуд» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.
З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Гранитбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Гранитбуд» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.
Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого щодо завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «ТРК-Офіс Юніт» актів здачі-прийняття наданих послуг та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТРК-Офіс Юніт» не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 200,91 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1808,23 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК-Офіс Юніт» (код ЄДРПОУ 36175067) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1808,23 грн.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2015 |
Оприлюднено | 15.12.2015 |
Номер документу | 54224551 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Гарник К.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні