Ухвала

від 30.11.2015 по справі 813/8767/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/5622/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.12.14 р. № НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної Фіскальної Служби у Львівській області № НОМЕР_1 від 12.12.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Державної фіскальної Служби у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ЛІК» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012, січень, лютий, березень 2013 року та з ТзОВ «РАН Україна» за липень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 20.11.14 р. № 1994/13-04-15-01-09/30823262, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.14 р. № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 029 009 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1014 505 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що між ТзОВ «Євро- Тек 2011» (Комітент) та ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» (Комісіонер), укладено договори комісії з постачання природного газу, а саме: № К-12/26-07 від 26.07.12 р., № К-12/26-11 від 26.11.12 р., № К- 13/12-02 від 12.02.13 р., № К-13/30-12 від 30.12.13 р., № К-13/29-01 від 29.01.13 р., № К-14/25-01 від 25.01.14 р..

Згідно представлених до перевірки документів газ, отриманий від ТзОВ «Євро-Тек 2011» за вказаними вище договорами комісії було реалізовано споживачам газу, одним з яких було ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія».

ДПІ у Галицькому районі м. Львова отримано акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 488 3-22-08 38038769 від 18.06.14 р., складений за результатами проведеної перевірки ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТзОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.12 р. по 31.04.14 р..

Згідно акту Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 08.04.14 №209/22-00/37757736 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Євро-Тек 2011» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.12 р. по 28.02.14 р., встановлено, що оперативним управлінням ГУ Міндоходів у Київській області надано матеріали ВПМ Броварської ОДПІ щодо підприємства ТзОВ «Євро-Тек 2011», що здійснює надання послуг з ухилення від сплати податків підприємствам «вигодонабувачам» шляхом формування штучного податкового кредиту.

Працівниками оперативного управління Броварської ОДПІ при обстеженні податкової адреси ТзОВ «Євро Тек 2011»: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Паризької Комуни 26. встановлено, що вищезазначене підприємство за даною адресою не знаходиться: на момент виїзду в приміщенні знаходилась громадянка ОСОБА_1, яка зазначила, що є секретарем ТзОВ «Євро Тек 2011», але не надала документального підтвердження та відмовилась від дачі письмового пояснення. ОСОБА_1 повідомила, що службові особи ТзОВ «Євро-Тек 2011» відсутні в даному приміщенні і знаходяться у відрядженні. В результаті виїзду встановлено, що в даному приміщенні відсутні будь-які бухгалтерські та податкові документи, а також службові особи ТзОВ «Євро Тек 2011».

Враховуючи вищевикладене та те, що згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», місцезнаходженням юридичної особи є місцезнаходження її виконавчого органу, таким чином, ТзОВ «Євро-Тек 2011» фактично не знаходиться за податковою адресою.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що працівниками оперативного управління Броварської ОДПІ отримано пояснення керівника ТзОВ «Євро-Тек 2011» - ОСОБА_2 (14.08.90 р.н.), який повідомив, що в червні, липні 2012 року перебував у м. Києві, де до нього на вулиці Хрещатик підійшов раніше невідомий молодий чоловік, який представився Ігорем та за грошову винагороду запропонував йому стати на місце керівника ТзОВ «Євро-Тек 2011». У зв'язку з тим, що йому були потрібні кошти, на дану пропозицію він погодився. Через декілька днів вони знову зустрілись та підписали документи в нотаріуса, зміст яких був йому не відомий. Також повідомив, що він як посадова особа ТзОВ «Євро-Тек 2011» не підписував жодних фінансово-господарських документів та нікого на це не уповноважував. Ним не здійснювалось жодних дій спрямованих на відкриття та закриття розрахункових рахунків. Повідомив, що ним як посадовою особою ТзОВ «Євро-Тек 2011» не укладалось жодних угод щодо придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей або надання послуг та нікого не уповноважував до вказаних дій. Звітність до податкових органів та інших державних організацій ним не підписувались та не подавались, та нікого він не уповноважував до вказаних дій.

Також, оперативним управлінням Броварської ОДПІ надано пояснення колишнього керівника ТзОВ «Євро-Тек 2011» ОСОБА_3, в якому він повідомив, що ним в листопаді 2011 року було створено ТзОВ «Євро-Тек 2011». Дане підприємство було створено з метою отримання прибутку та здійснення діяльності пов'язаної з торгівлею товарами народного споживання. З моменту створення ТзОВ «Євро-Тек 2011» по червень 2012 року, він був засновником та директором підприємства, в цей період товариство не здійснювало будь-якої діяльності. В червні 2011 року в зв'язку з особливими обставинами матеріального характеру він прийняв рішення продати товариство. Після продажу ТзОВ «Євро-Тек 2011», повідомив, що жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності не має. Стосовно подання декларації з ПДВ по ТзОВ «Євро-Тек 2011» за липень 2012 року, повідомив, що даної декларації не оформлював, не заповняв та до податкового органу не подавав.

Крім того, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110100000073 від 30.11.12 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205. ч.1 ст.212, ч.2 ст.212, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТзОВ «Євро-Тек 2011», шляхом її реєстрації та перереєстрації на малозабезпечених громадян з метою прикриття незаконної діяльності іншим підприємствам, та в подальшому використовуючи реквізити вказаних підприємств з ознаками «фіктивності» здійснювали незаконну діяльність з «конвертацією» грошових коштів та формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевказане та зважаючи на відсутність вільного волевиявлення директора ТзОВ «Євро-Тек 2011» під час складання та підписання первинних документів, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не можуть бути взяті до уваги в якості доказу реальності операції між ТзОВ «Євро-Тек 2011», ТзОВ «Укр Енерго Холдїнг» та ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного апелянт вважає, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

З огляду на викладене, проведеною перевіркою встановлено наступні ризики в господарській діяльності ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» за період - серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012, січень, лютий, березень 2013 року:

1) укладення договорів на поставку газу природного з ТзОВ «Укр Енерго Холдінг», яке не є виробником даного товару, а являється посередником по ланцюгу постачання, зокрема його постачальником є ТзОВ «Євро-Тек 2011», фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля, оскільки фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Євро-Тек 2011» та контрагентами не здійснювались; 2) облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

В ході проведення перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТзОВ «ЛІК» завищено податковий кредит на загальну суму 2 022 349 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в сумі 2 022 349 грн. за наступні періоди: серпень 2012 року - 504 436,6 грн.. вересень 2012 року - 281 381,2 грн., жовтень 2012 року - 288 285,9 грн., листопад 2012 року - 282 886,2 грн., грудень 2012 року - 289 083,6 грн., січень 2013 року - 2 635,58 грн., лютий 2013 року 373 640 грн. та відповідно завищено суму ПДВ задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку.

Крім того ДПІ у Галицькому районі м. Львова отримано акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 370 від 11.12.13 р., відповідно до якого до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська надійшов лист ТзОВ «РАН-Україна» від 06.07.13 № 07/08 із повідомленням про втрату документів, які свідчать про правильність, своєчасність та повноту нарахування та сплату податку на додану вартість та податок на прибуток. Додатково, підприємство надало копію довідки про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, у якій зазначається що за фактом викрадення документів 02.08.13 р. заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 120113040630004044 та розпочато досудове розслідування.

У відповідності до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби. На підставі вищевикладеного, виконати вимоги пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.75.1.2 ст.75, п.77.1. п.77.4. ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та розпочати документальну планову виїзну перевірку не є можливим.

В ході перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТзОВ «ЛІК» завищено податковий кредит на загальну суму 6 660 грн. по взаєморозрахунках ТзОВ «РАН-Україна» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в сумі 6 660 грн. та відповідно завищено суму ПДВ задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку.

На підставі вище наведеного просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.11.2014 р. №1994/13-04-15-01-09/30823262 зафіксовано порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 2022349 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 2022349 грн.; а також порушення п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6. ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран-Україна» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 6660 грн. і на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за наступні періоди вересень 2012 року - 504437 грн., жовтень 2012 року - 281381 грн., листопад 2012 року - 288286 грн., грудень 2012 року - 282886 грн., січень 2013 року - 289084 грн., лютий 2013 року - 2635 грн., березень 2013 року - 373640 грн., серпень 2013 року - 6660 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 1014505 грн..

Згідно згаданого Акту вказане порушення відповідач виявив у зв'язку із тим, що актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі ТУ Міндоходів у м. Києві № 488/3-22- 08/38038769 від 18.06.2014, в якому за результатами проведеного аналізу господарської діяльності ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» за період 01.07.2012 по 28.02.2014 встановлено неможливість реального здійснення ним постачання газу позивачу на підставі договорів комісії укладених з ТзОВ «Євро - Тек 2011», оскільки ТзОВ «Укр Енерго Холдінг» являється посередником по ланцюгу постачання, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Євро - Тек 2011» та контрагентами є фіктивними правочинами. Щодо податкового кредиту на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран-Україна», то висновок викладений в акті перевірки базується на акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 370 від 11.12.2013 р. (про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання 2.19).

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» укладено договір № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, на виконання, якого ТзОВ «Укр Енерго Холдинг» зобов'язується надати покупцю - ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» природний газ (товар). Відповідно до п. 3.2 договору № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Підстави для підписання акту приймання - передачі газу є підписання повноважними особами Постачальника , Покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу Покупцю, акту приймання - передачі послуг з транспортування газу від Постачальника до Покупця. Факт отримання газу підтверджено відповідними актами-приймання передачі природного газу, що містятяться в матерілах справи (а.с.50, 54, 57, 60, 64,67, 71). Транспортування газу здійснювалось на умовах договорів № Г-158 від 30 грудня 2011 року, та № 2013/Т- ПР-01 -Г-158 від 28 грудня 2012 року на розподіл природного газу підписаного ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з УЕГГ м. Львова ПАТ «Львівгаз». Факт транспортування газу підтверджується відповідними розрахунками за транспортування газу та актами прийому - передачі. Оплата за придбаний газ та його транспортування підтверджуються виписками з банку (а.с. 83-110) та платіжними дорученнями (а.с. 111-124).

Порушення ж позивачем п. 198.3, 198.6, 200.1, 200.4, 201.6. ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 6660 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ран - Україна» та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 6660 грн. ґрунтується виключно на акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 370 від 11.12.2013 року. Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, не беручи до уваги факт викрадення документів підприємства ТзОВ «Ран-Україна» про, що був повідомлений відповідний податковий орган та надано копію довідки про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, у якій зазначається, що за фактом викрадення документів 02.08.2013 року розпочато досудове розслідування.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2013 року придбано сульфат натрія природний (очищений) у ТзОВ «Ран-Україна», що підтверджується видатковою накладною від 24 липня 2013 року, прибутковою накладною від 24 липня 2013 року та випискою з банку про оплату даного товару.

Суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до п. п. 198.1 - 198.3 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт укладення і реального виконання позивачем господарських зобов'язань із зазначеними вище контрагентами та використання отриманого за цими угодами у власній господарській діяльності підтверджується довідкою № 03.12- 358 від 07.04.2015 року.

Згідно матеріалів справи підтверджено факт оплати банківськими виписками та платіжними дорученнями з відповідними відмітками банку, відповідні товарно-матеріальні цінності були прийняті позивачем за актами приймання передачі.

Крім того, судом правильно зазначено, що Верховний суд України в ухвалі від 31.01.2011 року по справі №21-47а10 висловив позицію, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Також рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати; а також зазначає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року по справі № 813/8767/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2015 року