Рішення

від 10.12.2015 по справі 902/1534/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2015 р.

Справа № 902/1534/15

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман і Ко" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 15/2)

до :Товариства з обмежеою відповідальністю "Немірофф-Сервіс" (22800, Вінницька область, Немирівський район, м.Немирів, вул. Леніна, 224)

про стягнення 9547,91 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман і Ко" до товариства з обмеженою відповідальністю "Немірофф-Сервіс" про стягнення 9547,91 грн. заборгованості

Ухвалою суду від 24.11.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 10.12.2015 року.

В судове засідання 10.12.2015 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміткою «³дмовився в одержанніВ» .

Разом з тим, суд зазначає, що кореспонденція суду надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП. (копія витягу знаходиться в матеріалах справи станом на 04.12.2015р.)

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 червня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 04129.

Умовами договору сторони обумовили, що Виконавець зобов'язується на умовах даного договору і додатків до нього надати Замовнику маркетингову послугу по стимулюванню збуту/попиту на продукцію на території закладів Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Відповідно до п.1.1 договору Послуга по даному договору полягає в наступному:

п.1.1.1. розміщення інформації про продукцію та /або Виробника ( в тому рахунку комерційного) ( фірмового) найменування Виробника), в місці реалізації Продукції, а саме на території ресторану «Первак» який знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2 ( кут. вул. Рогнединської,2), в подальшому по тексту - «Заклад», а саме:

- виділити продукцію в меню Закладу в окрему категорію: Горілка «Nemiroff»,

- включити в меню Закладу слідуючі позиції Продукції:

Vodka Nemiroff/ Горілка Nemiroff:

- Nemiroff LEX Ultra/ Nemiroff ОСОБА_2;

- Nemiroff LEX/ Nemiroff ОСОБА_2;

- Nemiroff Distinct/ Nemiroff Дістінкт;

- Nemiroff Premium/ Nemiroff Преміум;

- Nemiroff Original/ Nemiroff Оригінальний;

- Nemiroff Delikat/ Nemiroff Делікат мВ»ягка;

- Nemiroff Ukrainian Honey Pepper/ Nemiroff українська медова з перцем.

Розмістити весь асортимент Продукції на барних стійках Закладу.

Пунктом 1.2. договору сторони обумовили, що термін надання послуг по даному договору : з 01 липня 2013 року по 30 червня 2014 року.

Відповідно до п. 3.1.1. договору Замовник зобов"язаний оплатити послуги Виконавця.

Умовами договору сторони обумовили, що вартість послуг по даному договору становить в місяць 694,45 грн., в тому рахунку ПДВ - 138,89 грн., всього з ПДВ 833,34 грн.

Загальна сума по даному договору становить 8333,40 грн., в тому рахунку ПДВ-1666,68 грн. Всього з ПДВ 10000,08 грн. ( п.6.1., 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що останній термін оплати послуг за період по 31 березня 2014 року до 20 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 6.4. договору розрахунки проводяться в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаному в даному договорі, на підставі виставлених Виконавцем рахунків, за умови отримання від Замовника не менше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до дати здійснення платежу. Замовник не несе відповідальності за прострочку оплати в разі не отримання/несвоєчасного отримання виставленого Виконавцем рахунку.

На виконання умов договору позивачем було надані послуги в повному обсязі. Претензій щодо наданих послуг у відповідача не було. Однак послуги за період з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2014 року відповідачем оплачені не були.

В підтвердження надання даних послуг, в матеріалах справи містяться акти-прийому передачі наданих послуг, які обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками, а саме: № 568 від 31.10.2013 року; № 621 від 30.11.2013 року; № 657 від 31.12.2013 року; № 16 від 31.01.2014 року; № 36 від 28.02.2014 року. За виконані послуги позивачем були виставлені рахунки.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово були направлені претензії, ( № 15 від 23.04.2015 року та № б/н від 03.04.2014 року), які залишені без задоволення.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 4166,70 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 2531,76 грн. пені; 2654,93 грн. інфляційних втрат; 194,52 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг виконавця останній вимагати з Замовника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, з який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 83, 82-84, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмежеою відповідальністю "Немірофф-Сервіс"(22800, Вінницька область, Немирівський район, м.Немирів, вул. Леніна, 224, код ЄДРПОУ 36357476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман і Ко" (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 30302112) 4166,70 грн. заборгованості, 2531,76 грн. пені; 2654,93 грн. інфляційних втрат; 194,52 грн. 3% річних, 1218, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 11 грудня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

3 - відповідачу (22800, Вінницька область, Немирівський район, м.Немирів, вул. Леніна, 224)