Рішення

від 30.11.2015 по справі 908/5077/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 Справа № 908/5077/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» , м. Запоріжжя,

до відповідача: Комунального закладу В«Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенівВ» Гуляйпільської районної ради, м. Гуляйполе, Запорізька область,

про стягнення 95047,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 19/2868 від 01.04.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» до Комунального закладу В«Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенівВ» Гуляйпільської районної ради про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-Б-42037 від 22.01.2015р. у розмірі 38736,70 грн. основного боргу, 21208,85 грн. - пеня, 1089,73 грн. - 3% річних, 34011,89 - інфляційні, усього - 95047,27 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/127/15 та призначено розгляд справи на 03.11.2015р.

Ухвалою суду від 03.11.2015 р. відкладено розгляд справи на 16.11.2015 р. у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в повному обсязі.

Від відповідача 12.11.2015 р. надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, посилаючись на норми п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України. Просить суд врахувати, що заборгованість виникла за газ, який поставлявся для потреб опалення закладу освіти, а також те, що позивач не зазнав збитків внаслідок порушення зобов'язань з оплати газу. Додатково відповідач подав клопотання про відмову на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 ГПК України у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги той факт, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету.

Ухвалою від 16.11.2015 р. за клопотанням позивача суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 02.12.2015 р. та відклав розгляд справи на 30.11.2015 р. з метою витребування у позивача письмових пояснень та доказів щодо суми договору та вартості фактично поставленого газу.

В судовому засіданні 30.11.2015 р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2015 р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 30.11.2015 р. свого представника не направив, його явка була визнана судом необов'язковою.

В судовому засіданні 03.11.2015 р. представники відповідача заперечували проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зауважили, що відповідач не може оплатити суму заборгованості за природний газ, оскільки вона перевищує закріплену в договорі вартість поставки газу, тому органом державного казначейства не приймаються до сплати ці платежі.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 30.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.01.2015 р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» (постачальник, позивач) та Комунальним закладом В«Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенівВ» Гуляйпільської районної ради (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-42037, за умовами п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і прядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У пунктах 4.1, 4.4 договору погоджено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складання актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Згідно з п. 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 8-00 год. першого дня місяця до 8-00 год. першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу. Загальна сума даного договору без ПДВ складає 99 750,00 грн., ПДВ 20% - 19 950,00 грн., всього з ПДВ - 119 700,00 грн.

В п. 10.1 договору закріплено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк з 01 січня по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

У додатку 2 до договору сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік в наступних обсягах (тис. куб.м.): січень-березень - по 5,176, всього - 15,528.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2015 р. збільшено з 01 лютого 2015 року ціну на природний газ за 1000 куб.м. до 6219,50 грн., ПДВ 20% - 1243,90 грн., всього з ПДВ - 7463,40 грн. У зв'язку із зміною обсягів споживання природного газу сторони внесли зміни в додаток № 2 до договору, передбачивши постачання природного газу протягом січня-квітня в загальному обсязі 15,868 тис.куб.м. та по місяцях: січень-лютий - по 5,176 тис.куб.м., березень - 3,832 тис.куб.м., квітень - 1,684 тис. куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2015 р. збільшено з 01 березня 2010 року ціну за 1000 куб.м. до 9483,50 грн., ПДВ 20% - 1896,70 грн., всього з ПДВ - 11 380,20 грн. У зв'язку з цим загальну суму договору визначено в розмірі 165 416,67 грн., ПДВ - 20% - 33 083,33 грн., всього з ПДВ - 198 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня-квітня 2015 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 237 236,69 грн. і зокрема по місяцях: січень - на суму 39 897,65 грн., лютий - на суму 172 882,19 грн., березень - на суму 17 901,05 грн., квітень - на суму 6 555,80 грн. Обсяги отриманого газу підтверджуються актами приймання-передачі газу. Відповідач сплатив позивачу за поставлений газ частково, а саме: платіжним дорученням №9 від 26.01.2015 р. (проведено 02.02.2015 р.) сплачено 39 897,65 грн., платіжним дорученням № 22 від 06.02.2015 р. (проведено 11.02.2015 р.) сплачено 38 630,56 грн., платіжним дорученням № 15 від 27.03.2015 р. (проведено 31.03.2015 р.) сплачено 28 600,01 грн., платіжним дорученням № 30 від 29.04.2015 р. (проведено 30.04.2015 р.) сплачено 36 449,99 грн., платіжним дорученням № 43 від 28.05.2015 р. (проведено 29.05.2015 р.) сплачено 54 921,78 грн. З урахуванням цього, заборгованість відповідача за спірний період становить 38 736,70 грн.

Відповідач не заперечує факт несплати. Представники відповідача в судовому засіданні 03.11.2015 р. зауважили, що відповідач не може оплатити суму заборгованості за природний газ, оскільки вона перевищує закріплену в договорі вартість поставки газу, тому органом державного казначейства не приймаються до сплати ці платежі.

Позивач з цього природу надав письмові пояснення від 30.11.2015 р. про те, що за умовами п. 2.5 договору при перевищенні добової норми споживання газу споживачем без узгодження з постачальником споживач має самостійно обмежити (припинити) споживання газу власними об'єктами до приведення споживання газу у відповідність до встановлених договором норм. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач зобов'язаний за договором самостійно відслідковувати обсяги спожитого газу, а у разі перевищення договірних обсягів газу, звернутись до постачальника із відповідною заявою про зміну обсягу споживання газу або самостійно обмежити споживання газу.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

В даному випадку надмірний обсяг газу був фактично спожитий та прийнятий відповідачем, отже він має бути оплачений за ціною газу, встановленою в договорі.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.6 договору відповідач не здійснив остаточний розрахунок за отриманий природний газ до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 38 736,70 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 38 736,70 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано на суму боргу 3% річних за загальний період з 11.03.2015 р. по 08.09.2015 р. в сумі 1 089,73 грн., а також інфляційні втрати за період з березня по серпень 2015 року в сумі 34 011,89 грн.

Розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивач невірно визначив періоди прострочення по кожному акту, включивши в період прострочення дні оплати заборгованості, що призвело до завищення суми річних.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи викладене, періоди прострочення є наступними:

- по сумі боргу 134 251,63 грн. - з 11.03.2015 р. по 30.03.2015 р. (20 днів), звідси 3% річних складають 220,69 грн.;

- по сумі боргу 105 651,62 грн. - з 31.03.2015 р. по 10.04.2015 р. (11 днів), звідси 3% річних складають 95,52 грн.;

- по сумі боргу 123 552,67 грн. - з 11.04.2015 р. по 29.04.2015 р. (19 днів), звідси 3% річних складають 192,95 грн.;

- по сумі боргу 87 102,68 грн. - з 30.04.2015 р. по 10.05.2015 р. (11 днів), звідси 3% річних складають 78,75 грн.;

- по сумі боргу 93 658,48 грн. - з 11.05.2015 р. по 28.05.2015 р. (18 днів), звідси 3% річних складають 138,56 грн.;

- по сумі боргу 38 736,70 грн. - з 29.05.2015 р. по 08.09.2015 р. (103 дні), звідси 3% річних складають 327,94 грн.

Загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 054,41 грн. У стягненні 3% річних в сумі 35,32 грн. суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений. Вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 34 011,99 грн. визнані обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем нараховано на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 11.03.2015 р. по 08.09.2015 р. в сумі 21 208,85 грн.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.2.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В розрахунку пені позивачем допущені аналогічні помилки щодо визначення періоду прострочення, до якого включені дні оплат, що призвело до завищення суми пені.

Як визначено судом, періоди прострочення є наступними:

- по сумі боргу 134 251,63 грн. - з 11.03.2015 р. по 30.03.2015 р. (20 днів), звідси пеня складає 4 413,75 грн.;

- по сумі боргу 105 651,62 грн. - з 31.03.2015 р. по 10.04.2015 р. (11 днів), звідси пеня складає 1 910,41 грн.;

- по сумі боргу 123 552,67 грн. - з 11.04.2015 р. по 29.04.2015 р. (19 днів), звідси пеня складає 3 858,91 грн.;

- по сумі боргу 87 102,68 грн. - з 30.04.2015 р. по 10.05.2015 р. (11 днів), звідси пеня складає 1 575,01 грн.;

- по сумі боргу 93 658,48 грн. - з 11.05.2015 р. по 28.05.2015 р. (18 днів), звідси пеня складає 2 771,26 грн.;

- по сумі боргу 38 736,70 грн. - з 29.05.2015 р. по 08.09.2015 р. (103 дні), звідси пеня складає 6 482,29 грн.

Загалом за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 21 011,63 грн. У стягненні пені в сумі 197,22 грн. суд відмовляє.

Відповідач подав клопотання про відмову на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги той факт, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує, що відповідач є комунальним неприбутковим закладом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного та комунального бюджету. Споживання газу здійснювалось для потреб закладу освіти, діяльність якого має важливе соціальне значення. Заборгованість утворилась з незалежних від відповідача причин, у зв'язку з непроплатою казначейством платіжних доручень відповідача, оскільки сума заборгованості за природний газ перевищує закріплену в договорі вартість поставки газу.

Крім того, суд зазначає, що розмір заявленої пені є занадто великим порівняно із сумою основного боргу (основний борг складає 38 736,70 грн., а пеня - 21 011,63 грн.). За час прострочення оплати позивач не зазнав збитків, а його втрати від знецінення грошових будуть компенсовані за рахунок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 35 066,40 грн.

Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 2 101,16 грн. (10% від розміру пені, що визнана судом обґрунтованою).

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 Господарського кодексу України зменшені можуть бути лише штрафні санкції, до яких не відносяться 3% річних та інфляційні втрати. У п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. Так, судом визнані обґрунтованими позовні вимоги на суму 94 814,73 грн. (38 736,70 грн. +1 054,41 грн. +34 011,99 грн. +21 011,63 грн.). Заявлені позовні вимоги на суму 95 047,27 грн. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається на початок року, що складає 1218,00 грн. Звідси з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 94 814,73 грн./ 95 047,27 грн. х 1218,00 грн. = 1215,02 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу В«Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенівВ» Гуляйпільської районної ради (вул. Свердлова, 11, м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область, 70200, код ЄДРПОУ 26316829) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«ЗапоріжгазВ» (вул. Заводська, 7, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 03345716) основний борг у сумі 38 736,70 грн . (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять шість грн. 70 коп.), 3% річних у сумі 1 054,41 грн . (одна тисяча п'ятдесят чотири грн. 41 коп.), інфляційні втрати в сумі 34 011,99 грн. (тридцять чотири тисячі одинадцять грн. 99 коп.), пеню в сумі 2 101,16 грн. (дві тисячі сто одна грн. 16 коп.) та витрати на сплату судового збору в сумі 1 215,02 грн. (одна тисяча двісті п'ятнадцять грн. 02 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 07.12.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.