Рішення

від 09.12.2015 по справі 908/5746/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015 Справа № 908/5746/15

За позовом: Комунального підприємства В«Підприємство комунальної власностіВ» Енергодарської міської ради (71504, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 376, пр-т Будівельників, 17, офіс 5-1)

до відповідача: Енергодарської міської організації Партії регіонів (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, б. 5)

про стягнення 8301,45 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

18.11.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство В«Підприємство комунальної власностіВ» Енергодарської міської ради з позовною заявою до Енергодарської міської організації Партії регіонів про стягнення 8301,45 грн., які складаються з 4517,95 грн. основного боргу за договором № ТЕ-50 на послуги централізованого теплопостачання від 18.04.2014 р., 76,88 грн. - 3% річних, 2328,57 грн. втрат від інфляції та 1378,05 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5746/15, присвоєно справі номер провадження 32/137/15, з призначенням судового засідання на 30.11.2015 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 30.11.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкадено на 09.12.2015 р.

Позивач в судове засідання 09.12.2015 р. не з'явився, про причини неявки свого представника належним чином суд не повідомив. Позовні вимоги обґрунтовує їх ст., ст. 230, 625, 901 Цивільного кодексу України та ст., ст. 193, 232 Господарського кодексу України та умовами договору № ТЕ-50 на послуги централізованого теплопостачання від 18.04.2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.09.2015 р. вбачається, що юридичною адресою Енергодарської міської організації Партії регіонів є 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, б. 5, яка відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду по даній справі, які направлялися на адресу відповідача, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 09.12.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

У засіданні суду 09.12.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 р. між Комунальним підприємством В«Підприємство комунальної власностіВ» Енергодарської міської ради (позивачем) та Енергодарською міською організацією Партією регіонів (відповідачем) був укладений Договір № ТЕ-50 на послуги централізованого теплопостачання (далі за текстом -договір).

Виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого теплопостачання відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.2.1. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, які передбачені дійсним договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків Пункт 6.1. передбачає що, основним документом на оплату є акт. Акт на постачання теплової енергії є первиннім документом, кий підтверджує факт здійснення господарської операції з правом формування у ОСОБА_1 доходу і дебіторської заборгованості, у Споживача - витрат та кредиторської заборгованості. Акт за надані послуги теплопостачання виписується Споживачеві по фактичнім показникам засобів обліку в 2-х примірниках. В разі відсутності засобів обліку розрахунок об'єму наданих послуг здійснюється згідно п.5.14. 5.24 «Правил користування...». Акт передається Споживачу нарочно або пересилається поштою. Споживач зобов'язаний повернути підписаний 1 примірник акту на адресу ОСОБА_1 (вул. Набережна, 24. або ас 3"6) протягом трьох робочих днів з дня отримання акту. Якщо Споживач повертає не підписаний акт письмовим повідомленням із зазначеними причинами відмови, Виконавець розглянувши причини відмови, повинен оформити акт та направити Споживачеві для підписання. У випадку неповернення Споживачем акту протягом трьох робочих днів буде вважатися, що акт Споживачем прийнятий та підписаний, претензій Споживач до виконання послуг ОСОБА_1 не має. Якщо Споживач відмовився підписати акт. він підписується представником ОСОБА_1, та в акті робиться відповідний запис про відмову. Цей акт пересилається Споживачу поштою. Оформлений таким чином акт є узгодженим фінансовим документом і обов'язковий для виконання у встановлені строки, а також підставою для розрахунків за спожиту теплоенергію. ОСОБА_1 виписуються останнім робочим днем місяця.

Розрахунки за спожиті послуги теплопостачання, що надаються за договором, здійснюються в грошовій формі протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту і перераховуються на розрахунковий рахунок виконавця за сумою, яка зазначена в акті (п. 6.2 Договору).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з 28.11.2014 р. р. по 30.04.2015 р. включно постачав теплову енергію, що підтверджується підписаними Актами: № 1/1-ТЕ 11.2014 від 28.11.2014 р. (на суму 741,01 грн.), № 1/1-ТЕ 12.2014 від 31.12.2014 р. (на суму 1021,92 грн.), № 1/1-ТЕ 1.2015 від 30.01.2015 р. (на суму 1155,11 грн.), № 1/1-ТЕ 2.2015 від 27.02.2015 р. (на суму 1009,81 грн.), 1/1-ТЕ-4.2015 від 30.04.2015 р. (на суму 1077,61 грн.) на загальну суму 5005,46 грн.

Таким чином, станом на момент вирішення справи, судом встановлено, що відповідач в повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги по договору, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4517,95 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 10-01/1742 від 17.08.2015 р.) з вимогою погасити заборгованість.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату продукції.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору належним чином та в повному обсязі не виконав. Таким чином, на момент звернення до суду з позовом позивач просить стягнути з відповідача 4517,95 грн. заборгованості за надані послуги за договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов договору та не спростував доводи позивача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 4517,95 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2328,57 грн. втрат від інфляції та 76,88 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий розрахунок 3 % річних позивачем виконаний не вірно, фактично стягненню з відповідача за невиконання грошових зобов'язань по Договору підлягає 110,06 грн. - 3% річних. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання грошових зобов'язань по Договору заявлено до стягнення 76,88 грн. - 3% річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі - 76,88 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснений невірно, оскільки втрати від інфляції становлять 1442,76 грн., тому саме ця сума стягується з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1378,05 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.3.3 договору, несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, сума пені підлягає стягненню в розмірі 1360,77 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Позов Комунального підприємства В«Підприємство комунальної власностіВ» Енергодарської міської ради до Енергодарської міської організації Партії регіонів про стягнення 8301,45 грн. задовольнити частково .

2. Стягнути з Енергодарської міської організації Партії регіонів (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, б. 5, код ЄДРПОУ 26373833) на Комунального підприємства В«Підприємство комунальної власностіВ» Енергодарської міської ради (71504, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 376, пр-т Будівельників, 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) 4517 (чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 96 коп. основного боргу, 76 (сімдесят шість) грн. 88 коп. - 3 % річних, 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 76 коп. втрат від інфляції, 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 77 коп. пені та 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 25 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 10В» грудня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.