Рішення

від 07.12.2015 по справі 906/1549/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" грудня 2015 р. Справа № 906/1549/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №120 від 22.06.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14 від 29.12.2014

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (м. Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (м. Бердичів)

про стягнення 46887,33 грн

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 46887,33грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором №24/2 від 24.02.2015 та рішення суду, з яких: 44753,40 грн інфляційні та 2133,93 грн 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав частково з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву №435 від 03.11.2015. Вважає, що сума інфляційних має становити 31011,95грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №24/2 (а.с. 8-10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продукцію (м'ясну сировину, в тому числі, але не виключно м'ясо свинини, півтуші свинні, свинину знежиловану заморожену, баки, щоковину, сало бокове і хребтове, шкурку, м'ясо яловичини, в тому числі блочне знежиловане м'ясо, охолоджене або глибокої заморозки та ін.) за цінами, визначеними прайс-листом постачальника і зазначеними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору поставка продукції здійснюється на підставі видаткових накладних. Перехід права власності на продукцію відбувається в момент поставки відповідної партії продукції, що оформляється видатковою накладною (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору ціна продукції, поставка якої здійснюється згідно з цим договором, є договірною, зазначається в прайс-листах та фіксується у видаткових накладних, згідно з якими здійснюється поставка продукції. Ціна продукції, визначена прайс-листом, включає податок на додану вартість, транспортні витрати постачальника на доставку продукції покупцеві, вартість маркування, тари та упаковки.

В пункті 6.4 договору сторони визначили, що оплата вартості поставленої партії продукції повинна бути здійснена покупцем протягом 7 (сім) календарних днів з моменту отримання продукції на складі покупця та за умови надання постачальником податкової накладної в електронній формі при дотриманні вимог щодо реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2015 у справі №906/691/15, яке набрало законної сили (а.с.23-25), встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №24/2 від 24.02.2015 та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" 193592,60 грн основного боргу, 1021,70 грн 3% річних за період з 18.03.2015 по 28.04.2015, а також 3892,28 грн сплаченого судового збору.

Однак, відповідач повністю розрахувався з позивачем лише 10.09.2015, про що не заперечували представники сторін в засіданні суду.

Тому, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нарахував відповідачеві 44753,40 грн інфляційних за період з квітня по червень 2015, та 2133,93 грн 3% річних за період з 29.04.2015 по 10.09.15р., які і просить суд стягнути в позовній заяві.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 23.01.2012 №37/64.

Однак, перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає про правильність нарахування 3% річних та невірний розрахунок втрат від інфляції за квітень 2015.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з розрахунку (а.с.26), позивач нараховував інфляційні за квітень 2015р.на суму боргу, що становить 283592,60 грн.

Проте, позивачем не було враховано сплату відповідачем в квітні 2015 частини суми боргу, а саме: 28.04.2015 - 20000,00 грн та 29.04.2015 - 50000,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу на останній день місяця становила 213592,60 грн (283592,60 грн - 70000,00 грн) і саме на вказану суму необхідно нараховувати інфляційні.

Тому, розмір інфляційних за квітень 2015 становить 29902,96 грн, виходячи з такого розрахунку:

- 213592,60 грн х 114,0 (індекс інфляції в квітні 2015) - 213592,60 грн = 29902,96 грн

Слід також зазначити, що при здійсненні перерахунку втрат від інфляції суд виходить із зазначеного позивачем нерозривного періоду їх нарахування по червень 2015; що відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та здійснення нарахувань додатково за липень і серпень 2015.

Таким чином, загальний розмір втрат від інфляції, який підлягає задоволенню, становить 34953,40 грн (29902,96 грн (інфляційні за квітень 2015) + 5050,44 грн (інфляційні за травень - червень 2015)).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2133,93 грн 3% річних та 34953,40 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню у вказаній частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 131, ідентифікаційний код 38284164)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ауреус" (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 13 офіс 5, ідентифікаційний код 36347578)

- 34953,40 грн. інфляційних втрат;

- 2133,93 грн. - 3% річних;

- 963,44 грн. - сплаченого судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.2015

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам