Рішення

від 03.12.2015 по справі 911/4485/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р. Справа № 911/4485/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» , АР Крим, м. Феодосія

до товариства з обмеженою відповідальністю В«ФораВ» , Київська обл., м. Вишниве

про стягнення коштів,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (відповідач) про стягнення 134 535,80 грн. основного боргу, 6 755,83 грн. пені, 80 422,02 грн. інфляційної складової боргу, 4 968,72 грн. 3% річних, а загалом 226 682,37 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договорами поставки №155-К від 30.11.2010 року, №156-К від 30.11.2010 року, №164-К від 03.12.2010 року, №174-К від 10.12.2010 року.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Крім того, однорідними, як зазначено в п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду 22.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 04.11.2015 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.11.2015 року оголошувалася перерва на 12.11.2015 року.

У судовому засіданні 12.11.2015 року оголошувалася перерва на 26.11.2015 року.

В судовому засіданні 26.11.2015 року представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 26.11.2015 року оголошувалася перерва на 03.12.2015 року.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 03.12.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 134 535,80 грн. основного боргу, 6 755,83 грн. пені, 30 422,02 грн. інфляційної складової боргу, 4 968,72 грн. 3% річних, а загалом 226 682,37 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» (покупець) було укладено договір поставки №155-К (договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

30.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» (покупець) було укладено договір поставки №156-К (договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

03.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» (покупець) було укладено договір поставки №156-К (договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

10.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Дистриб'юторська фірма В«РусланаВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» (покупець) було укладено договір поставки №156-К (договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, ціна товару, вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.

Пунктом 2.6. договору визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. п. 2.5. договору.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п.11.1. договору).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на виконання вимог п. 1.1. договорів, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 134 535,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує.

Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 134 535,80 грн.

Разом з тим, позивачем та відповідачем підписано акти звіряння взаємних розрахунків, скріплені печатками сторін, за договорами:

- Акт звірки взаємних розрахунків за договором №155-К за період 01.05.2014 року - 31.05.2014 року борг ТОВ «Фора» складає - 46 665,41 (взаємозалік 31.05.2014 року на суму 248,08 грн.) таким чином 46 417,33 грн.

- Акт звірки взаємних розрахунків за договором №156-К за період 01.05.2014 року - 31.05.2014 року борг ТОВ «Фора» складає - 50 790,24 грн.

- Акт звірки взаємних розрахунків за договором №164-К за період 01.05.2014 року - 31.05.2014 року борг ТОВ «Фора» складає - 26 980,22 грн.

- Акт звірки взаємних розрахунків та довідкою про дебіторську заборгованість станом на 29.07.2014 року за договором №174-К борг ТОВ «Фора» складає - 10 348,01 грн.,

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договорами поставки: №155-К від 30.11.2010 року у сумі 46 417,33 грн.; №156-К від 30.11.2010 року у сумі 50 790,24 грн.; №164-К від 03.12.2010 року у сумі 26 980,22 грн.; №174-К 10.12.2010 року у сумі 10 348,01 грн., а загалом 134 535,80

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договорами поставки №№ 155-К, 156-К, 164-К, 174-К у вигляді боргу у сумі 134 535,80 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договорами поставки №№ 155-К, 156-К, 164-К, 174-К у вигляді боргу у сумі 134 535,80 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань з нього на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 6 755,83 грн., з яких:

- За договором №155-К складає 2 361,17 грн.;

- За договором №156-К складає 2 541,04 грн.;

- За договором №155-К складає 1 323,01 грн.;

- За договором №155-К складає 530,61 грн.;

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договорами, вимога позивача про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню в розмірі 4 968,72 грн. 3% річних та 30 422,02 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 650,24 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п. п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2015 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 218,00 грн. та не більше 182 700,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовну вимоги про стягнення 176 682,37 грн. то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 2 650,24 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення №477 від 29.09.2015 року на суму 3 400,24 грн., з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 3 400,24 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір в сумі 750,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код 32294897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистріб'юторська фірма «Руслана» (98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. 8 Березня, 3, код 31817693) 134 535 (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 4 968 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 72 коп. 3% річних, 30 422 (тридцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 02 коп. інфляційної складової боргу, 6 755 (шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 83 коп. пені, 2 650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 24 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 08.12.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак