Рішення

від 09.12.2015 по справі 912/4510/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 рокуСправа № 912/4510/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр Полтава"

до Фермерського господарства "Катріна-Агро"

про стягнення 988438,08 грн

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 03.11.2015 № 1;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр-Полтава" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Катріна-Агро" заборгованості у сумі 988438,08 грн, з яких 625651,10 грн основного боргу, 6962,89 грн інфляційних втрат, 4028,19 грн 3% річних, 222106,14 грн процентів, 67124,65 грн пені, 62656,11 грн штрафу.

Ухвалою від 23.11.2015 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки товару від 25.06.2015 № 33Р-98-К в частині оплати отриманого товару.

Повноважним представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач участі у судовому засіданні не брав, позовні вимоги не заперечив, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не подав.

Господарський суд враховує належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається з поданої ним заяви від 08.12.2015.

Зокрема, вказаною заявою, у зв'язку з терміновим відрядженням, Фермерське господарство "Катріна-Агро" просить суд перенести розгляд справи на пізніший термін.

З огляду на достатність у матеріалах справи доказів господарський суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр Полтава" (Постачальник) та Фермерським господарством "Катріна-Агро" (Покупець) укладено договір поставки товару від 25.06.2015 № 33Р-98-К (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язався поставляти Покупцеві продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування Товару, його кількість, ціна і загальна вартість вказуються в Специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору.

У пункті 2.4 Договору визначено, що поставка Товару повинна здійснюватися Постачальником Покупцеві у строки, зазначені в Специфікації.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони передбачили, що ціна партії Товару й загальна його вартість вказуються в Специфікації. Сторони встановлюють ціну Товару та розміри платежів в гривнях та визначають їх еквівалент у відповідній іноземній валюті відповідно до валютного курсу, встановленому у Специфікації за домовленості сторін.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що підставою для оплати за Товар є рахунок Постачальника, що надсилається Покупцеві по факсу та/або по електронній пошті. Без рахунку, виписаного Постачальником, передплата (оплата) не проводиться.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Договору строки оплати Товару вказуються в Специфікації. Якщо Товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений строк в специфікації, це вважатиметься Товарним кредитом в розумінні ПКУ та ст. 694 ЦКУ.

Покупець зобов'язаний оплатити Постачальникові Товар у строки й порядку, зазначеному в Специфікації.

Умови Договору погоджено сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками.

На виконання Договору сторонами підписано Специфікацію від 30.06.2015 № АПУТ-000375 до нього (а.с. 24).

Відповідно до даної Специфікації сторонами визначено найменування та кількість Товару (Гербіцид Майстер в.г. - 99 кг, Біо-пауер в.р.к - 815 л), його загальну вартість - 625651,10 грн, строк поставки - до 03.07.2015, а також строки оплати: перша оплата у сумі 312825,55 грн - до 15.07.2015; друга оплата у сумі 312825,55 грн - до 15.10.2015.

Постачальником виставлено Покупцеві рахунок від 30.06.2015 № 375 на суму 625651,10 грн (а.с. 25).

Як свідчить видаткова накладна від 01.07.2015 № 375 (а.с. 26), а також товарно-транспортна накладна від 01.07.2015 № 375 (а.с. 27) головою ФГ "Катріна-Агро" 01.07.2015 отримано обумовлену Специфікацією кількість Товару на загальну суму 625651,10 грн.

При цьому, у визначені Специфікацією строки отриманий Товар Покупцем не оплачено, що стало підставою для звернення Постачальника з позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує таке.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 625651,10 грн.

Відповідач проти отримання ним Товару не заперечив, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не спростував.

Позовні вимоги у даній частині є обґрунтованими та задовольняються господарським судом повністю.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 67124,65 грн пені та 62565,11 грн штрафу.

За умовами п. 4.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення. У разі прострочення платежу понад двадцять днів, крім нарахованої пені Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості, що складається з ціни Товару, курсової різниці та Товарного кредиту.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, невиконавши зобов'язання з оплати поставленого Товару, допустив порушення зобов'язання.

Господарський суд враховує, що у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування позивачем неустойки визначено частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок штрафу та пені, здійснений позивачем, господарським судом перевірено та враховано, що його здійснено з урахуванням строків оплати, передбачених Специфікацією.

Окрім того, судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 62565,11 грн та 67124,65 грн пені є обґрунтованими та задовольняються судом у повному обсязі.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6962,89 грн та 3% річних у сумі 4028,19 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача господарський суд погоджується з обраним позивачем періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, при цьому за розрахунком суду сума інфляційних втрат за обраний позивачем період становить 4634,82 грн, а 3% річних - 4011,03 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6962,89 грн та 3% річних у сумі 4028,19 грн задовольняються господарським судом частково на суми: 4634,82 грн інфляційних втрат та 4011,03 грн 3% річних.

В частині позовних вимог про стягнення 2328,07 грн інфляційних втрат та 17,16 грн 3% річних господарський суд відмовляє.

На підставі п. 3.9 Договору позивач просить стягнути з відповідача проценти у сумі 222106,14 грн.

Так, за змістом даного пункту Договору сторонами погоджено, що якщо Покупець прострочить оплату Товарного кредиту або передплати до 10 днів, на прострочену суму заборгованості (передплату або Товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від дня, коли Товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, господарський суд, перевіривши розрахунок процентів, здійснений позивачем (а.с. 31), не може погодитись із сумою нарахованих процентів, яка становить, за твердженням позивача, 222106,14 грн.

Суд звертає увагу позивача, що розмір процентів встановлено самими сторонами у п. 3.9 Договору.

Таким чином, виходячи з умов Договору про розмір процентів, зокрема, щодо нарахування 0,15% (до 10 днів прострочки) на прострочену суму та 0,5% (більше днів прострочки) на прострочену суму за кожен день прострочення , суд дійшов висновку про помилковість розрахунку процентів, здійсненого позивачем за формулою: сума боргу*розмір відсотка/ 100 *кількість днів прострочки = сума процентів.

З огляду на погоджену сторонами умову Договору про розмір процентів, при розрахунку таких процентів необхідно використовувати формулу: сума боргу*розмір відсотка/ 365 *кількість днів прострочки = сума процентів.

Так, за розрахунком господарського суду, здійсненим за такою формулою, загальна сума процентів становить 608,52 грн, виходячи з правильно обраного позивачем періоду нарахування.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 222106,14 грн процентів господарським судом задовольняються частково на суму 608,52 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 221497,62 грн процентів господарський суд відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11468,93 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду даної справи за обставин, вказаних у такій заяві, з огляду на наступне.

Так, відповідач мотивує необхідність відкладення розгляду справи терміновим відрядженням, поряд з тим, доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не подано.

При цьому, явка учасників судового процесу у судове засідання господарським судом обов'язковою не визнавалась, тоді як відрядження представників сторін не є перешкодою для завчасного, до дня судового засідання, виконання сторонами вимог ухвали суду щодо надання витребуваних судом документів, що відповідачем зроблено не було з власної ініціативи.

Суд також звертає увагу відповідача на той факт, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.11.2015, який позивачем направлено на адресу ФГ "Катріна-Агро" на виконання ухвали про порушення провадження у даній справі, отриманий відповідачем 03.12.2015, що вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті УДППЗ "Укрпошта" .

Однак, станом на 09.12.2015 відповідач не підписав вказаний акт у разі згоди із заявленою сумою боргу, як і не подав до суду можливі заперечення проти зазначеної в акті суми заборгованості.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Катріна-Агро" (26232, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Жовтнева, 59, ідентифікаційний код 38593457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр Полтава" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, офіс 409, ідентифікаційний код 39006447) 764595,23 грн заборгованості, з яких: 625651,10 грн основного боргу, 4634,82 грн інфляційних втрат, 4011,03 грн 3% річних, 608,52 грн процентів, 67124,65 грн пені, 62565,11 грн штрафу, а також 11468,93 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 2328,07 грн інфляційних втрат, 17,16 грн 3% річних, 221497,62 грн процентів відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 11.12.2015.

Суддя В.М. Балик