Рішення

від 10.12.2015 по справі 926/1649/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2015 р. Справа № 926/1649/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» , м. Маріуполь Донецької області

до комунального підприємства В«ЧернівціводоканалВ» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 92025,89 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. від 22.10.2015 р.

Відповідача - ОСОБА_2, дов. № 44/17 від 17.04.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу - коштів попередньої оплати в сумі 71322,75 грн. за брухт чорних металів, 18184,37 грн. пені, 1569,10 грн. інфляційних нарахувань та 949,67 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 319/04, на виконання якого позивач сплатив відповідачеві 1200000,00 грн. передоплати за брухт чорних металів, однак відповідач виконав умови договору частково, передав позивачеві у власність товару на загальну суму 1128677,25 грн., на решту суми передоплати в розмірі 71322,75 грн. товар не передав, у зв'язку з чим позивач на свій вибір має право вимагати повернення суми попередньої оплати та стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пеню згідно з умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.10.2015 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 10.11.2015 р., позивача зобов'язано надати додаткові документи, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази на його обґрунтування, копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

09.11.2015 р. через канцелярію господарського суду від КП В«ЧернівціводоканалВ» надійшов відзив, у якому відповідач відхилив позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, в частині основного боргу в розмірі 71322,75 грн. позов визнав і просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців у зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства (а.с. 29-32).

У судовому засіданні 10.11.2015 р. суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 10-40 год. 26.11.2015 р.

23.11.2015 р. через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 17.11.2015 р., у яких ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» пояснило, що не може надати витребувані ухвалою від 21.10.2015 р. оригінали документів для огляду, оскільки такі втрачені в зв'язку з військовими діями на Сході України та зміною місцезнаходження підприємства, а також заперечило проти розстрочення сплати боргу на 12 місяців, посилаючись на недобросовісність відповідача як контрагента за договором (а.с. 46-47).

У зв'язку з перебуванням судді Ковальчук Т.І. у відрядженні ухвалою від 23.11.2015 р. розгляд справи в судовому засіданні 26.11.2015 р. перенесено на 10.12.2015 р.

У судовому засіданні 10.12.2015 р. представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі, проти розстрочення рішення заперечив, пояснивши, що КП В«ЧернівціводоканалВ» є недобросовісним контрагентом, спірні кошти значно знецінилися з моменту їх перерахування відповідачеві, що завдало позивачеві додаткових збитків, а активи відповідача є достатніми для сплати заявленої до стягнення суми без її розстрочення.

Представник відповідача позов визнав у частині основного боргу, проти стягнення пені, інфляційних нарахувань і 3% річних заперечував, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача перед позивачем не є грошовим, просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців з урахуванням наведених у відзиві обставин, які свідчать про складний матеріальний стан підприємства і підтверджуються доданими до відзиву доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

20 грудня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 319/04 (далі - Договір), відповідно до умов якого КП В«ЧернівціводоканалВ» (за текстом договору Продавець) зобов'язалося передати у власність ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» (за текстом договору Покупець) брухт чорних металів (Товар), а ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар (а.с. 12).

За умовами Договору:

- номенклатура, ціна і кількість товару вказана в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору);

- передача товару здійснюється за приймально-здавальними актами металів чорних вторинних, оформлених згідно ДСТУ 4121-2002. Моментом передачі товару вважається підписання та скріплення печатками сторін приймально-здавального акту металів чорних (вторинних) (п. 3.3);

- обов'язки продавця з купівлі-продажу товару вважаються виконаними з дня передачі товару згідно п. 2.3 Договору, з цього ж моменту від продавця до покупця переходить право власності на товар (п. 3.4);

- форма оплати: безготівковий розрахунок по банківських реквізитах продавця, зазначених в рахунку-фактурі. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар не пізніше 5 банківських днів з моменту поставки товару (п.п. 4.1, 4.2);

- за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період (п. 5.2);

- Договір діє до 31 грудня 2012 року і може бути пролонгований на новий строк за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди (п. 2).

Як видно з наданих позивачем платіжних доручень № 62 від 21.12.2011 р., № 71 від 13.01.2012 р., № 83 від 03.02.2012 р., № 296 від 29.08.2012 р., ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» на підставі рахунків КП В«ЧернівціводоканалВ» перерахувало останньому кошти на загальну суму 1200000,00 грн. в якості передоплати за металобрухт (а.с. 13-16).

З акту звіряння взаємних розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» і Чернівціводоканал КП без дати випливає, що відповідач протягом періоду з 26.12.2011 р. по 25.06.2014 р. поставив позивачеві металобрухт на загальну суму 1128677,25 грн. у рахунок здійсненої останнім передоплати в розмірі 1200000,00 грн. (а.с. 17).

Указані обставини - факт здійснення позивачем передоплати за металобрухт на загальну суму 1200000,00 грн. і передача відповідачем позивачеві металобрухту на загальну суму 1128677,25 грн. в рахунок сплачених в якості передоплати коштів визнаються сторонами і підтверджуються згаданими вище платіжними дорученнями і актом звіряння без дати.

Оскільки між сторонами відсутній спір щодо суми здійсненої позивачем передоплати та вартості поставленого відповідачем товару, суд не витребовував у сторін документи щодо операцій поставки товару (видаткові накладні тощо).

Таким чином, суд вважає встановленим, що по факту виконання сторони договору купівлі-продажу № 390/04 від 20.12.2011 р. змінили його умови: замість розрахунків за товар післяплатою (п. 4.3 Договору) позивач на підставі рахунків відповідача здійснив передоплату, а відповідач у свою чергу здійснював передачу позивачеві уже оплаченого ним товару.

За такого до правовідносин сторін належить застосовувати норми Цивільного кодексу України, які регулюють купівлю-продаж майна (товару) на умовах його попередньої оплати.

За визначення ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 689, 691, 692 ЦК передбачено обов'язки покупця прийняти товар (крім як у визначених законом чи договором випадках), оплатити товар за встановленою у договорі ціною після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 ЦК України врегульовано порядок попередньої оплати товару, зокрема передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

14.04.2015 р. ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» звернувся до КП В«ЧернівціводоканалВ» з вимогою (лист вих. № 1404/1, а.с. 18,19) передати недопоставлений товар або повернути кошти передоплати в сумі 71322,75 грн., однак відповідач ані поставив товар, ані повернув решту коштів передоплати.

За такого, враховуючи передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця на свій вибір вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати та встановлений у судовому засіданні факт не передачі відповідачем позивачеві товару - брухту чорних металів, на суму 71322,75 грн. передоплати, вимоги ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» про стягнення з відповідача зазначених коштів підлягають задоволенню.

У частині вимог про стягнення 18184,37 грн. пені, 1569,10 грн. інфляційних нарахувань та 949,67 грн. 3% річних позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Стаття 509 ЦК України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на зміст урегульованого договором купівлі-продажу № 390/04 від 20.12.2011 р. правовідношення між сторонами спору в даній справі зобов'язання відповідача за вказаним договором є не грошовим, а полягає в передачі товару.

Відтак, передбачена пунктом 5.2 Договору відповідальність за несвоєчасне виконання передбачених ним зобов'язань не може бути застосована до відповідача за неповернення ним коштів передоплати, оскільки таке не становить змісту його договірного зобов'язання.

Аналогічно стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає наслідки невиконання грошового зобов'язання: а саме, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначено випадки, коли обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у разі повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи, що аванс і передоплата за своїм правовим змістом є практично тотожними поняттями, слід дійти висновку, що повернення продавцем передоплати у разі не поставки попередньо оплаченого товару не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, а тому підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України і стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 процентів річних у даній справі немає.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні просять суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу на 12 місяців, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, а також, що арешт коштів на рахунках у ході примусового виконання рішення призведе до зупинки підприємства і припинення надання послуг з водопостачання і водовідведення, накопичення податкового боргу, а в результаті може поставити під загрозу здоров'я та життя мешканців м. Чернівці, оскільки КП В«ЧернівціводоканалВ» є єдиним виробником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення в м. Чернівці.

Представник позивача у свою чергу проти розстрочення рішення заперечив, зазначив, що відповідач користується коштами ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» тривалий час - з 2011 року, і за цей період кошти значно знецінилися, що завдало збитків позивачеві, а фінансові показники господарської діяльності відповідача не свідчать про його неспроможність сплатити заборгованість без її розстрочення.

Відповідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання такого рішення. Згідно зі ст. 121 ГПК України господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

У пунктах 7.1.2, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» роз'яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглянувши документи, подані на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача, на який він посилається як на підставу для розстрочення судового рішення, суд встановив, що підприємство є збитковим і прибутку не отримує, згідно звіту про фінансові результати та балансу за 9 місяців 2015 року чистий збиток за результатами фінансово-господарської діяльності КП В«ЧернівціводоканалВ» становить 10732 тис. грн., заборгованість населення по оплаті за послуги водопостачання станом на 01.10.2015 р. складає 10447234,00 грн., а інших споживачів - 5722547,21 грн. (а.с. 33-36). При цьому, як пояснив відповідач у відзиві, підприємством вживаються заходи для покращення його фінансового стану, зокрема, здійснюються роботи з реалізації інвестиційного проекту з реконструкції, оптимізації структури та підвищення енергоефективності системи міського водопостачання В«Проект муніципального водного господарства м. ЧернівціВ» (а.с. 29-32).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує їх доведення заінтересованою особою з урахуванням норм ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Самі по собі факти збитковості діяльності підприємства та існування у нього дебіторської заборгованості не є підставами для розстрочення виконання судового рішення про стягнення грошових коштів. Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, результати роботи підприємства залежать в тому числі від ефективності і правильної організації роботи керівництва і персоналу самого підприємства.

Разом з тим, КП В«ЧернівціводоканалВ» є комунальним підприємством, яке надає соціально значущі послуги з водопостачання та водовідведення населенню і підприємствам, бюджетним організаціям і установам міста Чернівці. Бюджет підприємства формується в тому числі за кошти громадян - споживачів послуг, заборгованість яких перед підприємством складає 10447234,00 грн., також підприємство недоотримує кошти в зв'язку зі специфікою забору води з р. Дністер та структурою тарифу на послуги в частині нормативної питомої ваги витрат на електроенергію, що є нижчою від реальних затрат відповідача.

У зв'язку з наведеним заслуговують на увагу доводи КП В«ЧернівціводоканалВ» , що за існуючого фінансового стану він має нестачу власних оборотних коштів для забезпечення безперебійної роботи підприємства, здійснення першочергових платежів з оплати праці, до бюджету та для придбання енергоносіїв, палива, інших необхідних матеріалів, у зв'язку з чим одночасно не може сплатити заборгованість перед позивачем, а у випадку примусового виконання рішення і накладення органом державної виконавчої служби арешту на рахунки буде ускладнено здійснення підприємством господарської діяльності, що, як наслідок, ускладнить й виконання самого рішення на користь позивача.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення, суд також враховує матеріальні інтереси позивача, який впродовж тривалого часу не отримав від відповідача товар на спірну суму передоплати та позбавлений можливості користуватися коштами в розмірі 71322,75 грн., які до того ж, зазнали знецінення в зв'язку з інфляційними процесами в державі, що є негативним наслідком для ТОВ В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» , а значний період розстрочення - 12 місяців, як просить відповідач, може спричинити позивачеві додаткові фінансові втрати.

Відтак, суд доходить до висновку, що за сукупністю наведених відповідачем обставин, які свідчать про його фінансовий стан і ускладнюють виконання судового рішення, у суду є підстави для розстрочення виконання рішення в частині стягнення основного боргу, але не на строк, який просить відповідач, а на три місяці - з урахуванням майнових інтересів позивача та того факту, що в порівнянні з активами боржника, відображеними в балансі за 9 місяців 2015 року, заборгованість перед позивачем у розмірі 71322,75 грн. не є настільки значною, що потребує річного періоду розстрочки.

На думку суду, надання в даному випадку розстрочки виконання рішення на 3 місяців враховує як доводи відповідача, так і заперечення позивача й грунтується на принципах співмірності і пропорційності балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У зв'язку з частковим задоволенням позову сплачені позивачем судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката (а.с. 23-26) слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам та стягнути з відповідача на користь позивача відповідну частину відшкодування згідно з розрахунком суду (а.с. 50).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 44, 49, п. 6 ст. 83, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства В«ЧернівціводоканалВ» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код ЄДРПОУ 03361780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«УКР МЕТ-ЗАХІДВ» (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь Донецької області, вул. Гавань Шмідта, буд. 4А; поштова адреса: 80300, м. Жовква Львівської області, вул. Дорошенка, буд. 5, код ЄДРПОУ 37546448) 71322,75 грн. передоплати за брухт чорних металів, 1069,84 грн. відшкодування судового збору та 3875,00 грн. відшкодування оплати послуг адвоката.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 71322,75 грн. на три місяці, стягуючи щомісячно рівними частками по 23774,25 грн.

3. У решті позовних вимог відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 10.12.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 11 грудня 2015 р.

Суддя Т.І.Ковальчук