Постанова

від 08.12.2015 по справі 910/26382/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/26382/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за сторін: від позивача - Блажієвська Л.В., Бекіров С.Н.

участю представників від відповідача - Бузинний А.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 року

у справі № 910/26382/15 (суддя Балац С.В.)

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄДОВСЬКИХ І ПАРТНЕРИ"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ"

про: стягнення 850.000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 року у справі №910/26382/15 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄДОВСЬКИХ І ПАРТНЕРИ" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову у даній справі:

Накладено арешт на грошові кошти в межах суми 850.000,00 грн, що знаходяться на будь-яких виявлених банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, ідентифікаційний код: 31777647), в тому числі на рахунках:

- р/р 26003010106086 в ПАТ "КБ ПРЕМІУМ", МФО 339555;

- р/р 26000010229964 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 322465;

- р/р 2600900010433 в ПАТ Банк "КОНТРАКТ", м. Київ, МФО 322465.

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄДОВСЬКИХ І ПАРТНЕРИ" (01034, м. Київ, пров. Рильський, 3 оф. 36; ідентифікаційний код 30438491).

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, ідентифікаційний код: 31777647).

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду м. Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄДОВСЬКИХ І ПАРТНЕРИ" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких виявлених банківських рахунках відповідача в межах суми 850000,00 грн.

В обґрунтування своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЄДОВСЬКИХ І ПАРТНЕРИ" зазначав, що відповідачем не здійснено оплату наданих позивачем послуг у визначені укладеним договором строки, посилаючись на скрутне фінансує становище. Крім того, відповідачем вживаються заходи по реалізації власних активів, що фактично може призвести до невиконання зобов'язань з оплати наданих послуг за укладеним між сторонами спору договором.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Твердження позивача про те, що відповідачем вживаються заходи по реалізації власних активів, підтверджується листом від 11.09.2015 в якому останній повідомляє позивача про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ" вживаються заходи щодо реалізації активів підприємства для погашення кредиторської заборгованості.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З початку 2015 року ТОВ «Теорет» перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Протягом всіх звітних періодів згідно фінансових звітів спостерігається постійне і значне збільшення заборгованості перед власними кредиторами.

За таких умов суд першої інстанції мав достатньо обґрунтовані припущення, що майно (в тому числі грошові суми) які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Висновок апелянта, що лист від 11.09.2015 року є сфальсифікованим не підтверджено належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції накладено арешт на грошові кошти у межах розміру позовних вимог.

Також потрібно зазначити що в матеріалах справи наявні витяг позивача та протокол загальних зборів про призначення директором ТОВ «Лєдовських і партнери» ОСОБА_5 Така інформація щодо директора та підписанта позивача міститься у відкритому для загального доступу ЄДР, а тому твердження відповідача яро те, що заяву про забезпечення позову від імені позивача було підписано неналежною особою не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що в діях відповідача вбачається ймовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову, беручи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову, а саме: накладення арешту грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОРЕТ" у сумі 850000,00 грн. відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Наразі, приймаючи до уваги збалансованість інтересів сторін, за висновками суду, вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у розглядуваній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідача та позивача, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.10.2015 року у справі №910/26382/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/26382/15 повернути до Господарського м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло